ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2021Справа № 910/10066/21
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/10066/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатон Україна»
до Акціонерного товариства «Київметробуд» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «Київметробуд»
про стягнення 14 715,19 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новатон Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Київметробуд» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення 14 715,19 грн., з яких 13 660,02 грн. основного боргу, 867,92 грн. інфляційних втрат, 187,25 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань до договором №123/003/2020 від 28.01.2020 в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10066/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
26.07.2021 від відповідача до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивачем не надано первинних доказів на підтвердження поставки товару, оскільки на поданих позивачем видаткових накладних та рахунках немає посилання на спірний договір. Також відповідач стверджує, що позов подано до неналежного відповідача.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
28.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новатон Україна» (постачальник, далі - позивач) та Акціонерним товариством «Київметробуд» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «Київметробуд» (покупець, далі - відповідач) укладено договір поставки №123/003/2020 (надалі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого постачальник поставляє у погоджені Сторонами строки покупцеві паливо-мастильні матеріали відповідно до Специфікації (Додаток №1 до договору), а покупець зобов'язується приймати товар і здійснити оплату на умовах цього договору.
Так, сторонами було підписано Додаток 1 до договору «Специфікація», умовами якої погоджено найменування, одиниці виміру та ціна товару.
Предметом договору є визначений товар з найменуванням, зазначеним у рахунках-фактурах відповідно до Специфікації, підписаних постачальником та покупцем, що є невід'ємними частинами цього договору (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.1.3 договору приймання-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних/товарно-транспортних накладних, які підтверджують момент передачі та отримання товару покупцем.
Згідно з п.2.3 договору право власності на товар переходить після поставки та вивантаження товару, що підтверджується сторонами в накладних відповідної партії у відповідності до якості та кількості товару, зазначеної в супровідних документах. Ризик випадкового знищення товару (його частини) до моменту його прийому-передачі несе постачальник.
За умовами п.3.1 договору загальна кількість товару, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, видами, марками, розмірами, визначаються у рахунках-фактурах, складених відповідно до Специфікації до цього договору та заявок покупця.
Умовами п.7.1 договору сторони погодили, що ціна договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником відповідно до Специфікацій до цього договору, протягом строку дії цього договору та вказаних у Специфікаціях та Заявках, на дату укладення договору орієнтовно складає 1 500 000,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом здійснення оплати протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є дата підписання сторонами (уповноваженими представниками) видаткової накладної на поставку товару.
Цей договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору поставки товару №123/003/2020 від 28.01.2020 ним було поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно з видатковими накладними №8926 від 20.10.2020 на суму 7073,04 грн., №8928 від 20.10.2020 на суму 9811,02 грн., №8931 від 20.10.2020 на суму 1215,00 грн. та №8956 від 21.10.2020 на суму 1018,08 грн., що загалом складає 95 701,20 грн. Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.
Проте, за поясненнями позивача, відповідачем розрахунок за отриманий згідно вказаних вище видаткових накладних товар не проведено в повному обсязі, лише частково сплачено 5457,12 грн. товар згідно видаткової накладної №8926 від 20.10.2020.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у вищевказаних видаткових накладних відсутнє посилання на спірний договір, поставлені паливно-мастильні матеріали не відповідають погодженій позивачем та відповідачем Специфікації, а також відсутні погоджені Заявки на поставку товару відповідно до умов договору №123/003/2020 від 28.01.2020.
Враховуючи викладене та відсутність Заявок покупця, в яких було б зазначено замовлену кількість товару, одиниці вимірювання, асортимент, номенклатура, а також враховуючи відсутність посилання на спірний договір і у виставлених позивачем рахунках-фактурах, суд дійшов висновку, що поставка товару згідно з видатковими накладними №8926 від 20.10.2020 на суму 7073,04 грн., №8928 від 20.10.2020 на суму 9811,02 грн., №8931 від 20.10.2020 на суму 1215,00 грн. та №8956 від 21.10.2020 на суму 1018,08 грн. відбулась на підставі позадоговірних домовленостях позивача та відповідача.
За таких обставин, посилання позивача в якості доведення підстав виникнення між сторонами зобов'язань з поставки товару на договір поставки №123/003/2020 від 28.01.2020, є безпідставними.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Юридичними фактами є такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується видатковою накладною щодо передачі товару відповідачу. Відповідно до цього договору, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти його та оплатити.
Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки, проте при його укладенні сторонами не встановлено терміну виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд в своїй постанові від 28.02.2018р. у справі №910/9075/17, де зазначено, що зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.
З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Отже, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не було проведено розрахунок за отриманий товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 13 660,02 грн.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, відповідачем доказово обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати отриманого товару не надано.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання своїх обов'язків щодо оплати отриманого товару не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 13 660,02 грн.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві судом відхиляються в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, відповідачем не спростовано факт отримання поставленого позивачем товару. Також суд відхиляє твердження відповідача, що позов подано до неналежного відповідача, як такі, що не відповідають дійсності, оскільки позов фактично подано до АТ «Київметробуд».
При цьому, виходячи з фактичних обставин справи, що відповідачем не було проведено розрахунок за отриманий товар, а тому позивачем правомірно заявлено в межах даного позову вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 187,25 грн. та інфляційні втрати у сумі 867,92 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
При цьому, суд звертає увагу сторін, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» (03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 2/25, код ЄДРПОУ 01387432) в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «Київметробуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатон Україна» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 41668857) 13 660 грн. 02 коп. основного боргу, 187 грн. 25 коп. - 3% річних, 867 грн. 92 коп. інфляційних втрат та 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя О.М. Спичак