ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.08.2021Справа № 910/18580/19
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Міністерства оборони України
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інспецпром"
простягнення штрафних санкцій у розмірі 15 455 917 грн 77 коп.
Представники сторін:
від позивача:Губар М.В. - представник за довіреністю
Подольський В.Г. - представник за довіреністю
від відповідача:Павленко А.В. - представник за довіреністю
23.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" про стягнення 15 455 917 грн 77 коп. штрафних санкцій за неналежне виконання контракту, в тому числі: 8 430 500 грн 60 коп. пені та 7 025 417 грн 17 коп. штрафу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами контракту не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки виробів, у зв'язку з чим відповідачу нараховано пеню у розмірі 8 430 500 грн 60 коп. та штраф у розмірі 7 025 417 грн 17 коп. за порушення терміну виконання зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.
15.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/18580/19, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2020.
05.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло звернення по справі.
07.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло звернення по справі.
У підготовчому засіданні 13.02.2020 судом оголошено перерву до 16.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 суд викликав відповідача у підготовче засідання на 16.03.2020.
24.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло повідомлення щодо оформлення допуску до державної таємниці.
10.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву, відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення питання надання допуску представнику відповідача адвокату Павленкy А.В. до роботи з документами, які містять державну таємницю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 зупинено провадження у справі № 910/18580/19 до отримання представником відповідача - Павленком Андрієм Васильовичем допуску до державної таємниці з метою представництва інтересів відповідача у даній справі.
12.10.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання щодо надання доказів.
13.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання щодо надання доказів.
22.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 поновлено провадження у справі № 910/18580/19, підготовче засідання призначено на 22.03.2021.
18.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання щодо надання доказів та додаткові пояснення по справі.
22.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання щодо надання доказів.
Підготовче засідання, призначене на 22.03.2021, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 підготовче засідання призначено на 24.06.2021.
У підготовчому засіданні 24.06.2021 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.08.2021.
14.07.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів.
У судове засідання 09.08.2021 з'явилися представники сторін та надали пояснення.
Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 09.08.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
22.12.2018 між Міністерством оборони України (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" (виконавець за договором) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 509/2/18/20 (далі - контракт), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника з дотриманням вимог чинного законодавства виготовити і поставити продукцію зі створення нових та нарощування існуючих, ремонту, модернізації виробничих потужностей для складання та ремонту боєприпасів (за специфікацією), а саме: спеціальне технологічне обладнання лінії для складання та ремонту боєприпасів та їх елементів, а також спеціальне технологічне обладнання лінії для ремонту гільз (далі - продукція) за етапами, в обсягах та у строки, які зазначені у специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням, згідно з додатком 1 (далі - специфікація), а замовник - прийняти продукцію і оплатити її.
Відповідно до пункту 4 контракту в редакції додаткової угоди від 18.12.2020 № 6 вартість поставленої за контрактом продукції визначається з урахуванням орієнтовної ціни, погодженої сторонами під час проведення переговорів щодо укладення контракту та становить без урахування податку на додану вартість 217 683 353,87 грн. Податок на додану вартість - 43 536 670,76 гривень. Загальна вартість поставленої за контрактом продукції з урахуванням податку на додану вартість становить 261 220 024,61 гривень.
Згідно з пунктом 8 контракту розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставленої продукції після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату продукції.
Відповідно до абзацу другого пункту 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 464 (зі змінами), за рішенням заступника Міністра оборони України, розрахунки за продукцію можуть здійснюватися шляхом попередньої оплати в розмірі 90 % від орієнтовної вартості продукції за контрактом зі строком погашення до вісімнадцяти місяців з дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати продукція поставляється протягом вісімнадцяти місяців з дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, але у будь-якому випадку, не пізніше терміну поставки продукції, зазначеної у специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням (додаток 1 до контракту).
У пункті 20 контракту зазначено, що датою виконання виконавцем зобов'язань за підетапами 1.1., 2.1., 3.1., 4.1., 4.2.1 є дата підписання сторонами акту приймання-передачі виготовленої за підетапами продукції (додаток 3), який є підставою для проведення розрахунків.
Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо проведення шеф-монтажу, пусконалагоджувальних робіт та підготовки персоналу за підетапами 1.2., 2.2., 3.2., 4.3. є дата підписання сторонами акту виконаних робіт та надання послуг за підетапами (додаток 4).
За змістом пункту 23 контракту виконавець зобов'язаний поставити продукцію у строк, зазначений у специфікації.
Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (пункт 42 контракту).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, в якому містяться елементи договорів поставки та підряду.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.
У відповідності до частини1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
За змістом частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
27.02.2018 позивачем було здійснено попередню оплату на суму 160 000 000 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вимоги на оплату від 22.12.2018 № 509/3.
За умовами контракту виконавець зобов'язувався поставити продукцію в строк до 01.10.2019.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з виготовлення і постачання продукції за державним контрактом від 22.12.2018 № 509/2/18/20 у строк до 01.10.2019, позивачем нараховано відповідачу 8 430 500 грн 60 коп. пені та 7 025 417 грн 17 коп. штрафу.
01.10.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією № 19.
У відповідь на претензію від 01.10.2019 № 19 відповідач листом від 15.10.2019 № 664 повідомив про затримку у виготовленні та постачанні продукції у зв'язку із виникненням істотних обставин, які не залежать від виконавця, а також повідомив про необхідність внесення змін до контракту в частині строку постачання продукції.
18.10.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із претензією № 20 про сплату пені у розмірі 1 806 535,84 грн.
У відповідь на претензію від 18.10.2019 № 20 відповідач листом від 25.10.2019 № 675 повідомив про відхилення претензії щодо сплати 1 806 535,84 грн пені, про вчинення всіх необхідних дій для виконання етапів державного контракту, а також повідомив про необхідність внесення змін до контракту в частині строку постачання продукції.
31.10.2019 позивач втретє звернувся до відповідача із претензією № 21 про сплату штрафних санкцій у розмірі 10 136 673,35 грн.
У відповідь на претензію від 31.10.2019 № 21 відповідач листом від 12.11.2019 № 717 повідомив про відхилення претензії щодо сплати 10 136 673,35 грн штрафних санкцій, про вчинення всіх необхідних дій для виконання етапів державного контракту, а також повідомив про необхідність внесення змін до контракту в частині строку постачання продукції.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовлення від 22.12.2018 № 509/2/18/20 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного виготовлення та постачання продукції у строк до 01.10.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем.
Так, виготовлення та постачання продукції відбулось 30.05.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами актами № № 1 та 2.
У свою чергу військове майно було передано за актами від 26.10.2020 № 9, від 29.10.2020 № 10, від 02.11.2020 № 11, від 05.11.2020 № 12, від 10.11.2020 № 13, від 24.11.2020 № 16, від 24.11.2020 № 17, від 18.11.2020 № 15, від 30.11.2020 № 19, від 03.12.2020 № 22, від 07.12.2020 № 24, від 10.12.2020 № 25, від 10.12.2020 № 26, від 14.12.2020 № 27.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Підпунктом 1 пункту 35 контракту визначено, що за порушення строків поствауки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 діб з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми.
Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Дії відповідача є порушенням умов контракту, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафів) відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та умов пункту 35 контракту.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд встановлено, що наданий позивач розрахунок пені є невірним, оскільки заявлений період нарахування пені включає дату постачання продукції, визначену у контракту, що є не вірним.
Відтак, за розрахунком суду, сума пені становить 8 330 137 грн 50 коп. за період прострочення з 02.10.2019 по 23.12.2019.
Судом перевірено розрахунок штрафу та встановлено його правильність та відповідність умовам договору.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання зобов'язання за державним контрактом від 22.12.2018 № 509/2/18/20 вимоги позивача про стягнення з відповідача пені визнаються судом обґрунтованими на суму 8 330 137 грн 50 коп. за розрахунком суду, а вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу визнаються судом обґрунтованими на суму 7 025 417 грн 17 коп. за розрахунком позивача.
У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує прострочення виконання зобов'язань за контрактом, однак зазначає, що таке прострочення сталося не з вини відповідача.
Так, відповідач зазначає, що виконав всі роботи у строк, визначений контрактом, окрім шеф-монтажу ліній, оскільки спеціально підготовлене приміщення для виконання таких робіт ще не було збудовано. При цьому роботи з будівництва приміщення здійснювала Корпорація "Укртрансбуд" на замовлення Міністерства оборони України за окремим державним контрактом від 20.12.2018 № 509/3/18/19.
Отже, відповідач стверджує, що замовник не забезпечив виконавця спеціально підготовленим приміщенням, необхідним для розміщення, шеф-монтажу та пусконалагоджувальних робіт технологічних ліній та підготовки персоналу на закритій території військової частини у встановлений строк до 01.10.2019.
Розглянувши долучені відповідачем до відзиву докази судом встановлено наступне.
У пункті 22 контракту визначено, що за згодою сторін, для комплектування лінії для складання та ремонту боєприпасів та їх елементів, а також лінії для ремонту артилерійських гільз виконавець може використовувати спеціальне верстатне обладнання замовника.
З метою відновлення верстатного обладнання замовника 07.09.2018 між Міністерством оборони України (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" (виконавець за договором) укладено державний контракт на надання послуг за державним оборонним замовленням № 509/2/18/14, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства надати послуги з ремонту за технічним станом на модернізації спеціального верстатного обладнання для складання та ремонту боєприпасів (далі - вироби) в обсягах та у строки, що зазначені у календарному плані надання послуг з ремонту виробів за державним оборонним замовленням згідно з додатком 1, а замовник прийняти через військове представництво 635 Міністерства оборони України надані послуги та оплатити їх.
У пункті 12 контракту від 07.09.2018 № 509/2/18/14 зазначено, що виконавець має право залучати за цим контрактом співвиконавців. Залучення співвиконавців узгоджується із замовником у письмовому вигляді. Відповідальним за результати роботи співвиконавців залишається виконавець.
В межах державного контракту 07.09.2018 № 509/2/18/14 відповідач за погодженням з Міністерством оборони України залучив двох співвиконавців: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Реммаш" та Товариство з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод".
30.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" та Товариство з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" укладено договір № 10/10-18 про надання послуг з ремонту спеціального верстатного обладнання для складання та ремонту боєприпасів.
Відповідно до акту перевірки стану виконання умов державного контракту на ремонт спеціального верстатного обладнання для складання та ремонту боєприпасів, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інспецпром", станом на 21.03.2019 Товариством з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" ремонтна документація не розроблена, ремонт спеціального верстатного обладнання не виконується, існує велика загроза невиконання умов договору від 30.09.2018 10/10-18, що призведе до невиконання умов державного контракту, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" та зриву виконання державного оборонного замовлення. Рекомендовано Товариству з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" провести розірвання договору від 30.09.2018 10/10-18 та в термін до 08.04.2019 перемістити спеціальне верстатне обладнання на виробничі потужності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" та провести ремонт у терміни, визначені календарним планом державного контракту.
Додатковою угодою від 27.03.2019 № 3 до договору від 30.09.2018 10/10-18 припинено дію договору за взаємною домовленістю сторін згідно пункту 9.1. договору.
Для здійснення ремонтних робіт верстати були передані на виробничі потужності 2-го співвиконавця - Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Реммаш" за актами приймання-передачі від 08.04.2019 № № 56-65.
Таким чином, відповідач наголошує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Реммаш" за договором від 05.11.2018 № 05/11-00 значно збільшилась кількість верстатів, ремонт яких здійснюється (з 22 одиниць до 42 одиниць), що потребувало збільшення затрат ресурсів усіх напрямків, що пропорційно збільшує загальний час виготовлення обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" за державним контрактом від 22.12.2018 № 509/2/18/20.
Зі змісту Протоколу узгоджувальної наради щодо організації проведення приймально-здавальних випробувань відремонтованого спеціального верстатного обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" від 31.05.2019 вбачається, що строк передачі відремонтованих верстатів збільшується на 180 днів.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" мало значні труднощі щодо технічної можливості своєчасно розпочати роботи за державним контрактом № 509/2/18/20 від 22.12.2018, у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" своїх зобов'язань за договором від 30.09.2018 10/10-18.
Також, відповідач зазначає, що технічне завдання замовника було затверджено лише 12.04.2019 та в подальшому до технічного завдання вносилися зміни, що також впливає на терміни виконання зобов'язань, оскільки зміни до технічного завдання обумовлюють зміну планів виробництва технологічних процесів.
У пункті 20 контракту (в редакції від 22.12.2018) зазначено, що датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання сторонами акту приймання-передачі продукції (додаток 3), який є підставою для проведення розрахунків.
Зі змісту акту - зразка (прим. № 1 додаток 3 державного контракту № 509/2/18/20 від 22.12.2018) вбачається, що акт підписується за умови: "Послуги з шеф-монтажу, пусконалагодження та навчання персоналу виконані якісно та у повному обсязі. Продукція випробувана та перевірена, технічний стан продукції відповідає вимогам нормативно-технічної документації".
Відповідно до пункту 17 державного контракту від 22.12.2018 № 509/2/18/20 (в редакції від 22.12.2018) замовник не пізніше ніж за 10-ть робочих днів повідомляє виконавця про дату початку проведення шеф-монтажу, пусконалагоджувальних робіт та підготовки персоналу. В термін до 30-ти робочих днів з дати початку робіт (надання послуг) виконавець проводить шеф-монтаж продукції, пусконалагоджувальні роботи та підготовку персоналу.
Будівництво приміщень (військова частина А 1358 с. Цвітоха, Славутський район, Хмельницької області), де планувалося здійснити шеф-монтаж та пусконалагоджувальні роботи технологічного обладнання для лінії для ремонту та складання боєприпасів та лінії для ремонту гільз проводила будівельна Корпорація "Укртрансбуд" на замовлення Міністерства оборони України за окремим державним контрактом.
Листом від 08.07.2019 № 425 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" звернулося до Головного управління з організації виробництва боєприпасів та будівництва споруд спеціального призначення з проханням визначити термін початку шеф-монтажу та місце.
У відповідь на лист від 08.07.2019 № 425, листом від 11.07.2019 № 509/2/1342 Головне управління з організації виробництва боєприпасів та будівництва споруд спеціального призначення повідомило, що конкретну дату початку проведення шеф-монтажу буде повідомлено відповідно до пункту 17 контракту. Монтаж обладнання буде проводитися на місцях його постановки, які визначені відповідно до специфікації.
Згідно експертного звіту Державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" № 00-0563/1-19/КД від 04.09.2019 "Експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за проектом «Будівництво (реконструкція) об'єктів і споруд оборонного та спеціального призначення. Військова частина А 1358. (с. Цвітоха, Славутський район, Хмельницької області)» тривалість завершення будівництва становить 17,0 місяців.
Листом від 20.01.2020 № 55 відповідач звернувся до позивача із претензією № 3 про виконання умов договору, в якій ставилося питання щодо забезпечення приміщення для проведення шеф-монтажу, запуску та наладки лінії для ремонту та складання боєприпасів та лінії для ремонту гільз.
У відповідь на лист від 20.01.2020 № 55 позивач повідомив, що проведення монтажу технологічного обладнання ліній для складання боєприпасів та ремонту гільз планується розпочати після закінчення відповідних будівельних робіт.
Таким чином, відсутність спеціального приміщення унеможливлювало здійснення відповідачем шеф-монтажу та пусконалагодження.
Крім того, листами від 16.07.2019 № 448; від 08.08.2019 № 469; від 16.08.2019 № 517; від 30.08.2019 № 550; від 30.08.2019 № 551; від 03.09.2019 № 565; від 12.09.2019 № 583 та від 01.10.2019 № 629 відповідач звертався до позивача із пропозиціями продовжити терміни виконання зобов'язань за контрактом.
При цьому, листами від 28.10.2019 № 678, від 11.11.2019 № 712; від 11.11.2019 № 716 відповідач повідомляв замовника про готовність здійснити поставку обладнання.
До того ж, відповідачем долучено до матеріалів справи висновки Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати "Про виникнення та існування документально підтверджених об'єктивних обставин" № ЧК-228 від 26.04.2019, Донецької Торгово-промислової палати "Про істотну зміну обставин" № 225/12.1-21-03 від 30.05.2019 та Донецької Торгово-промислової палати "Про істотну зміну обставин" № 361/12.1-21-03 від 01.10.2019.
В подальшому, відповідно до спільного рішення Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" щодо виконання умов державного контракту від 22.12.2018 № 509/2/18/20 встановлено, зокрема, етапи, підетапи постачання продукції, надання робіт та послуг, та терміни їх виконання. Після виконання пунктів 1-5 рішення погоджено розглянути можливість щодо продовження терміну дії державного контракту та перегляду терміну поставки продукції за 4 етапом.
На виконання умов укладеного сторонами контракту, відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами актами приймання-передачі від 30.05.2020 № 1 та № 2, а також від 26.10.2020 № 9, від 29.10.2020 № 10, від 02.11.2020 № 11, від 05.11.2020 № 12, від 10.11.2020 № 13, від 24.11.2020 № 16, від 24.11.2020 № 17, від 18.11.2020 № 15, від 30.11.2020 № 19, від 03.12.2020 № 22, від 07.12.2020 № 24, від 10.12.2020 № 25, від 10.12.2020 № 26, від 14.12.2020 № 27.
Суд зазначає, що вищенаведені обставини свідчать про вжиття відповідачем дій з метою вчасного виконання контракту.
Так, судом встановлено, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами, що прострочення виконання зобов'язань за контрактом відбулося, також, із вини замовника, оскільки останнім у свою чергу не було надано спеціального приміщення для виконання шеф-монтажу та пусконалагоджувальних робіт.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтовуючи це вищенаведеними обставинами, а також відсутністю збитків у замовника. Також, відповідач наголошує, що сума штрафних санкцій значно перевищує його прибуток (орієнтовно 4 503 996, 63 грн).
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Разом з тим суд зазначає, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
Таким чином, враховуючи те, що роботи за державним контрактом виконані якісно, у повному обсязі та за відсутності претензій з боку позивача, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів наявності збитків та інших наслідків порушення зобов'язання відповідача, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності та принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим та вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій до 15 % та стягнути з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 2 303 333 грн 20 коп.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" (вул. Шевченка, 144, м. Чернігів, 14020, ідентифікаційний код 39791716) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) штрафні санкції розмірі 2 303 333 (два мільйона триста три тисячі триста тридцять три) грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 230 333 (двісті тридцять тисяч триста тридцять три) грн 32 коп.
3. В іншій частині позову про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 13 052 221грн 47 коп. відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 30.08.2021
Суддя Н.Плотницька