ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.08.2021Справа № 910/13319/21
Суддя Привалов А.І., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Корпорейшн»
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" 160 180,94 грн заборгованості за Договором №АДО-НБ-6 від 07.06.2017 та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 027,14 грн
До Господарського суду міст Києва надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Корпорейшн» №СН/001 від 10.08.2021 до боржника Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором №АДО-НБ-6 від 07.06.2017 у розмірі 160 180,94 грн, сума якої складається з інфляційних втрат і 3% річних, а також судового збору в розмірі 227,00 грн.
Крім того, у поданій заяві заявник просить стягнути з боржника на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 027,14 грн.
Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для видачі судового наказу з огляду на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Частиною першою статті 148 ГПК України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
В додатках до заяви про видачу судового наказу заявником надано договір підряду №АДО-НБ-6 від 07.06.2017, укладений між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Беті» (підрядник).
Доказів здійснення заміни кредитора у зобов'язанні за договором підряду №АДО-НБ-6 від 07.06.2017 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Беті» на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Органік Корпорейшн» або зміни найменування кредитора, матеріали справи не містять.
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що заявником не додано до заяви про видачу судового наказу договору, який укладений між заявником та боржником у письмовій формі (в тому числі електронного) договору, суд на підставі пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України відмовляє у видачі судового наказу.
Окрім того, ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідності до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
Обгрунтовуючи подану заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю «Органік Корпорейшн» зазначило, що за заявленими вимогами строк позовної давності неодноразово переривався.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Суд зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України).
Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги.
Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності).
Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).
Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Таким чином, суд зазначає, що обставини щодо переривання строку позовної давності за своїм характером не є безспірними та підлягають встановленню судом у позовному провадженні, оскільки потребують дослідження обґрунтованості заявлених вимог по суті.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" 160 180,94 грн заборгованості.
Також, суд зазначає, що стягнення з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 027,14 грн суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а розмір витрат не є неоспорюваною заборгованістю.
При цьому нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу.
Зокрема, частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною першою ст. 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Проте, розділ ІІ Господарського процесуального кодексу України, яким регулюється наказне провадження, не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
Стаття 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Виходячи з вище наведеного в сукупності, суд зазначає, що процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена заявником вимога не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Таким чином, вимога про стягнення з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва "Київміськсвітло" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 027,14 грн не є вимогою, за якою може бути виданий судовий наказ згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку(ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Органік Корпорейшн» у видачі судового наказу за вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 160 180,94 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 027,14 грн.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання - 25.08.2021 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов