ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.09.2021Справа № 910/9241/21
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант І Я" (м. Львів)
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (м. Київ)
про стягнення 2.285,01 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант І Я" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" про стягнення 2.285,01 грн страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.21. відкрито провадження у справі № 910/9241/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
07.07.21. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву.
16.07.21. позивачем подано відповідь на відзив.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Дату постановлення даного рішення визначено з врахуванням перебування судді у відпустці з 02.08.21. по 20.08.21., та з врахуванням того, що 21-24.08.21. вихідні та святкові дні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
27.08.20. між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником та вигодонабувачем, укладено договір № 539-05-20-06-203 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) (надалі - Договір) за умовами якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 .
05.12.20. на місці події (м. Львів, проспект Шевченка,36) трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю марки Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 .
На підставі заяви страхувальника, рахунків № 16845 від 22.01.21., № М6090 від 21.01.21., нарядів-замовлень від 03.02.21. та від 28.01.21., страхового акту № 11-21-03-05 від 22.01.21. на суму 43.634,34 грн, розрахунку суми страхового відшкодування по ньому на суму 43.634,34 грн, розпорядження № 11-21-03-05 від 22.01.21. на виплату страхового відшкодування, виконуючи свої зобов'язання за Договором, позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у сумі 43.634,34 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 67 від 28.01.21. та № 68 від 28.01.21.
Наданий відповідачем розрахунок № 3117689 від 26.02.21. фізичного зносу не приймається судом в якості належного та допустимого доказу оскільки розрахунок здійснено без огляду транспортного засобу невстановленою особою. При цьому суду не надано доказів, що автомобіль Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 2018 року випуску експлуатувався в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу автомобіля марки Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_1 при визначенні розміру страхового відшкодування.
Дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом).
Суд визнає Європротокол як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.
Так, з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.11., яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Так, відповідно до п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.
На виконання Закону України від 17.02.11., Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.11. № 274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).
Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Як вбачається з Європротоколу від 05.12.20., він містить відомості про обидва транспортні засоби, дату, час та місце ДТП, схему ДТП. Судом встановлено, що повідомлення містить інформацію (по всім пунктам).
Згідно європротоколу та схеми вбачається, що ДТП відбулася з вини водія автомобіля Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , який свою вину визнав.
Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.
Суд за змістом Європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4793582 вбачається, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.
Вказаним договором (полісом) передбачено, що франшиза становить 00,00 грн.
Відповідач сплатив позивачу 41.349,33 грн страхового відшкодування.
Оскільки відповідач не сплатив позивачу 2.285,01 грн страхового відшкодування (43.634,34 грн - 41.349,33 грн), то вказане зумовило звернення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант І Я" з даним позовом до суду.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 74 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Такими законами, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як визначалось судом, відповідно до Полісу № АО/4793582 франшиза становить 00,00 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 2.285,01 грн, а позов задовольняється судом в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б. 33; ідентифікаційний код 37317151) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гарант І Я" (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174; ідентифікаційний код 37317151) 2.285 (дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн 01 коп. страхового відшкодування та 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко