ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.08.2021Справа № 910/9918/21
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілмакс Груп"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Креатор-буд монтаж"
простягнення 549 292 грн 12 коп.
Представники сторін:не викликались
18.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілмакс Груп" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатор-буд монтаж" про стягнення 549 292 грн 12 коп. заборгованості за договором поставки товарів від 17.02.2021 № 170221/1, в тому числі: 472 118 грн 94 коп. основної заборгованості, 3 259 грн 56 коп. 3 % річних, 47 211 грн 89 коп. штрафу, 11 387 грн 00 коп. інфляційних втрат та 15 314 грн 73 коп. пені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки товарів від 17.02.2021 № 170221/1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 472 118 грн 94 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань позивачем нараховано 3 259 грн 56 коп. 3 % річних, 47 211 грн 89 коп. штрафу, 11 387 грн 00 коп. інфляційних втрат та 15 314 грн 73 коп. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/9918/21 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
09.07.2021 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01054 77656680, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Саперне поле, 14/55, офіс 12, м. Київ, 01042), було направлено ухвалу від 22.06.2021, із зазначенням причини повернення: за письмовою заявою відправника, одержувача, дата довідки ф. 20: 07.07.2021.
Разом з тим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30.08.2021 за кодом 23107116004 станом на 22.07.2021 місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатор-буд монтаж" є: 08130, Київська обл., село Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 10 Б, н.п. 110.
Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу (зміне місцезнаходження) була проведена 30.06.2021, номер запису - 1000701070011090312.
За змістом частин 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 вручена відповідачу 07.07.2021.
Станом на 30.08.2021 відповідачем вимог ухвали суду від 22.06.2021, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.
Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стілмакс Груп" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Креатор-буд монтаж" (покупець за договором) укладено договір поставки товарів № 170221/1 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити у власність металопрокат, що іменується надалі - товар, згідно специфікації, що є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору кількість та номенклатура товару вказується покупцем в комерційній заявці (пропозиції) і в подальшому узгоджуються сторонами в специфікації.
Згідно з пунктом 3.2. договору загальна сума цього договору є орієнтовною і становить 1 000 000 грн 00 коп. Сума договору може змінюватись в залежності від партій товару поставлених протягом строку дії цього договору.
У пункті 4.3. договору визначено, що терміни поставок партій товару вказуються у специфікаціях з урахуванням заявок покупця, зазначених у п. 2.1. цього договору.
За змістом пункту 6.2. договору покупець здійснює оплату товару в строк, який передбачений у специфікації або рахунку-фактурі.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за даним договором (пункт 10.1. договору).
Відповідно до специфікації від 17.02.2021 № 18 до договору поставки товарів від 17.02.2021 № 170221/1 постачальник зобов'язався поставити покупцю товар на суму 464 930 грн 27 коп. Умови розрахунку: покупець отримує товарний кредит до 05.03.2021.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату від 17.02.2021 № 235 на суму 464 930 грн 27 коп. та від 19.02.2021 № 246 на суму 11 353 грн 15 коп. Рахунки дійсні до сплати протягом однієї доби.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки товарів від 17.02.2021 № 170221/1 позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до наявних в матеріалах справи підписаних між сторонами належним чином засвідчених копій видаткових накладних: від 18.02.2021 № 45 на суму 460 765 грн 79 коп., від 19.02.2021 № 48 на суму 11 353 грн 15 коп.; товарно-транспортних накладних: від 18.02.2021 № РОБУ00000045, від 19.02.2021 № РОБУ00000048, а також довіреності від 15.02.2021 № 1.
Листом від 09.03.2021 № 03/31 відповідач гарантував здійснити оплату в строк до 15.03.2021.
23.04.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією № 1 про сплату заборгованості за поставлений товар, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки товарів від 17.02.2021 № 170221/1 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати поставленого позивачем товару згідно вищенаведених накладних, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 472 118 грн 94 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати товару на суму 472 118 грн 94 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки товарів від 17.02.2021 № 170221/1, та факту наявності заборгованості у розмірі 472 118 грн 94 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 259 грн 56 коп. 3 % річних, 47 211 грн 89 коп. штрафу, 11 387 грн 00 коп. інфляційних втрат та 15 314 грн 73 коп. пені.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Пунктом 8.7. договору встановлено, що у разі порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару.
Відповідно до специфікації від 17.02.2021 № 18 при відвантаженні товару на умовах відстрочки платежу покупець в разі порушення прийнятого на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, зокрема на строк більше 15 календарних днів сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пункту 8.7. договору та специфікації.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору.
З огляду на вищенаведене та встановлення факту несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за договором поставки товарів від 17.02.2021 № 170221/1, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 259 грн 56 коп. 3 % річних, 47 211 грн 89 коп. штрафу, 11 387 грн 00 коп. інфляційних втрат та 15 314 грн 73 коп. пені визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатор-буд монтаж" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Соборна, будинок 10Б, Н.П. 110, ідентифікаційний код 42803443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілмакс Груп" (вул. Пшенична, 9, офіс 110, м. Київ, 03148, ідентифікаційний код 40811452) 472 118 (чотириста сімдесят дві тисячі сто вісімнадцять) грн 94 коп. основної заборгованості, 3 259 (три тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн 56 коп. 3 % річних, 47 211 (сорок сім тисяч двісті одинадцять) грн 89 коп. штрафу, 11 387 (одинадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн 00 коп. інфляційних втрат та 15 314 (п'ятнадцять тисяч триста чотирнадцять) грн 73 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 239 (вісім тисяч двісті тридцять дев'ять) грн 38 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Б.Плотницька