ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.08.2021Справа № 910/5893/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", про стягнення збитків у розмірі 64 810,50 дол. США,
за участі представників:
позивача: Овода А.П. за ордером від 23 березня 2021 року серії АІ № 1103620;
відповідача: Шульги А.В. за ордером від 12 травня 2021 року серії АІ № 1112817;
третьої особи: Бортник Л.В. за довіреністю від 29 грудня 2020 року № 1098;
У квітні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі" (далі - ТОВ "Прайм Беррі") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика" (далі - ТОВ "ДСВ Логістика") збитків у розмірі 64 810,50 дол. США, спричинених неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 5 січня 2020 року № SC/AF-013072. Позивач вказує, що відповідачем не було забезпечено належний температурний режим при перевезенні вантажу, що призвело до його псування та, відповідно, понесення позивачем збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 квітня 2021 року позовну заяву ТОВ "Прайм Беррі" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5893/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 травня 2021 року.
7 травня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив ТОВ "ДСВ Логістика" на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення позовних вимог та зазначало, що між сторонами у встановленому договором порядку не були оформлені домовленості щодо температурного режиму перевезення вантажу і цей вантаж був прийнятий позивачем без зауважень чи застережень. Крім того, ТОВ "ДСВ Логістика" не приймало вантаж, у тому числі за якістю, в порту відвантаження. Відповідач також вказував на те, що наданий позивачем розрахунок завданих збитків є неналежним та непідтвердженим.
За таких обставин надані ТОВ "Прайм Беррі" докази не підтверджують обставин, викладених у позовній заяві.
У засіданні 13 травня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвали про продовження підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17 червня 2021 року.
Також у засіданні 13 травня 2021 року відповідачем було подано заяву від цієї ж дати, в якій останній просив суд залучити до участі в справі № 910/5893/21 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Уніка").
16 червня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем викладено заперечення проти доводів ТОВ "ДСВ Логістика".
Цього ж дня через загальний відділ канцелярії суду від ТОВ "ДСВ Логістика" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою від 17 червня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ПрАТ "Страхова компанія "Уніка", підготовче засідання відкладено на 1 липня 2021 року.
25 червня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду від ТОВ "Прайм Беррі" надійшли заперечення проти додаткових пояснень відповідача.
Ухвалою суду від 1 липня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 липня 2021 року.
9 липня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду від ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" надійшли пояснення по суті спору, в яких третя особа проти задоволення позову заперечувала, з підстав, викладених відповідачем у його заявах по суті спору.
12 липня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду від ТОВ "ДСВ Логістика" надійшли додаткові пояснення щодо автомобільного транспорту, яким безпосередньо здійснювалось перевезення вантажу.
У судовому засіданні 15 липня 2021 року оголошувалась перерва до 19 серпня 2021 року.
У судовому засіданні 19 серпня 2021 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у поданих письмових поясненнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
5 січня 2020 року між ТОВ "Прайм Беррі" та ТОВ "ДСВ Логістика" укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №SC/AF-013072, за умовами якого відповідач за плату та за рахунок позивача зобов'язався надати останньому комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів та вантажів замовника в 20- і 40-футових контейнерах стандарту ISO, у тому числі збірних вантажів, від визначеного позивачем місця до місця призначення різними видами транспорту по погодженому маршруту (пункт 1.1. договору).
Послуги щодо кожного окремого перевезення надаються відповідачем, як експедитором, на підставі укладеної сторонами заявки та отриманої передоплати від замовника (пункт 1.2. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що завчасно перед початком відвантаження замовник повідомляє експедитора або забезпечує надходження до нього необхідної інформації, зокрема, щодо способів та умов транспортування.
Згідно з пунктом 3.2. договору експедитор організовує та контролює транспортування вантажів, прийом/видачу вантажів в/із місця відвантаження і перевалки, зберігання вантажу, транспортно-експедиційне обслуговування, ведення документального та митного обліку приймання/видачі вантажу та інших видів робіт відповідно до правил, що діють в окремих видах транспорту і митного законодавства України.
За пунктом 8.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного взаєморозрахунку між сторонами і до 31 грудня 2021 року.
Відповідно до коносаменту від 14 грудня 2019 року № 070ISA0797204 40-футовий рефрижераторний контейнер TRIU 858467-0 з вантажем - свіжа лохина, у кількості 7 500 ящиків (20 палет), був відправлений на морському судні MSC AVNI з порту Вальпараїсо (Республіка Чилі) до Роттердаму (Нідерланди). Кінцевим отримувачем та власником вказаного вантажу був позивач.
7 січня 2020 року зазначений вантаж прибув до Роттердаму (Нідерланди) та був відвантажений на склад, де зберігався до 10 січня 2020 року. Зберігання вантажу забезпечувалось відповідачем.
16 січня 2020 року вантаж автомобільним транспортом було доставлено до Мінська (Республіка Білорусь) та отримано ТОВ "Прайм Беррі".
Наступного дня, 17 січня 2020 року, позивач повідомив відповідача про виявлені недоліки вантажу (псування ягід лохини) внаслідок порушення температурного режиму під час автомобільного перевезення.
Відповідальність відповідача щодо перевезення вантажу була застрахована ПрАТ "СК "Уніка" (третя особа) за договором страхування від 1 січня 2020 року № 001416/2701/3380001.
20 та 25 січня 2020 року представником страхової компанії було проведено огляд пошкодженого вантажу, за результатом якого складено сюрвейєрський звіт від 23 березня 2020 року №4374-3319, в якому визначено розмір збитків позивача - 64 810,50 доларів США, та визначено причини псування вантажу - недотримання температурного режиму під час перевезення морським судном.
На підставі висновків, викладених у вказаному сюрвейєрському звіті, ПрАТ "СК "Уніка" відмовило у визнанні псування вантажу страховим випадком за договором страхування від 1 січня 2020 року № 001416/2701/3380001 та у виплаті страхового відшкодування.
Позивач з даним висновком не погодився в частині встановлених у сюрвейєрському звіті причин псування вантажу та стверджував, що таке псування було зумовлене порушенням температурного режиму транспортування вантажу вже після його відвантаження в порту Роттердаму (Нідерланди), тож особою, відповідальною за понесені позивачем збитки, є саме відповідач. У частині визначеного в сюрвейєрському звіті розміру збитків позивач не заперечував.
2 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією щодо компенсації завданих збитків, яка останнім залишена без задоволення.
Зобов'язанням, згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правилами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Статтею 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 933 ЦК України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.
В силу положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГПК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно із частинами 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини правопорушника. Відсутність будь-якої із зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Умовами пункту 1.2. договору сторони погодили, що послуги по кожному окремому перевезенню надаються відповідачем на підставі укладеної між сторонами заявки та отриманої передоплати від позивача.
Здійснення позивачем оплати на підставі виставлених ТОВ "ДСВ Логістика" інвойсів вартості послуг із забезпечення доставки автомобільним транспортом ягід лохини з Роттердаму (Нідерланди) до Мінська (Республіка Білорусь), страхування вантажу та локальних затрат на території Нідерландів, визнається обома сторонами.
Пунктом 1.6. договору сторони обумовили, що асортимент, кількість/об'єм вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування та види транспорту, перевалки, зберігання, їх особливі умови, що потребують детальнішої регламентації, умови фрахтування (букінгу), необхідність стафірування/розстафірування, а також спосіб доставки вантажів до місця призначення можуть обговорюватись сторонами в письмових інструкціях замовника або в додаткових угодах, що є невід'ємними частинами цього договору.
Експедитор зобов'язаний, у випадку прийняття заявки до виконання, підтвердити її шляхом відправки замовнику підписаної та оформленої, зі своєї сторони, електронної копії заявки та рахунка на оплату послуг, на електронну адресу позивача не пізніше, ніж за 24 години до дати відвантаження.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня підписана сторонами у встановленому порядку заявка на перевезення спірного вантажу, як це прямо передбачено пунктами 1.3. та 1.6. договору.
Наведене свідчить про відсутність належним чином погоджених обома сторонами умов щодо забезпечення температурного режиму перевезення вантажу відповідно до умов договору.
До матеріалів справи позивачем надано копію заявки на надання автотранспорту від 9 січня 2020 року № 050, яка підписана між відповідачем та безпосереднім перевізником - ТОВ "ФрахтБай". У графі "Умови перевезення" заявки визначено температурний режим (-0,5 °C…0°C…+5°C).
Проте, ця заявка не може вважатись доказом погодження температурного режиму перевезення спірного вантажу між ТОВ "ДСВ Логістика" та ТОВ "Прайм Беррі" у порядку, передбаченому умовами договору.
Наведене свідчить про відсутність протиправної поведінки (порушення взятих на себе зобов'язань із забезпечення відповідного температурного режиму перевезення вантажу) ТОВ "ДСВ Логістика" при виконанні умов спірного договору.
Судом також враховано, що матеріали справи містять суперечливі дані щодо належної температури при перевезення спірного вантажу.
Так, із наданої позивачем до матеріалів справи відповіді Інституту садівництва Аграрних наук України від 15 березня 2020 року № 107 вбачається, що транспортування ягід лохини для їх належного збереження має здійснюватися за умов постійної циркуляції повітря при температурі від -0,5 °C до +5°C та відносній вологості повітря 85-90%.
У той же час судом встановлено відсутність у матеріалах справи будь-яких даних щодо забезпечення інших необхідних для збереження ягід умов транспортування вантажу (постійної циркуляції повітря та відносної вологості повітря 85-90%), які також вливають на збереження швидкопсувного товару.
Поряд із цим, пунктом 5.6. договору сторони домовились, що замовник відповідає за можливі наслідки, викликані неправильним або несвоєчасним інформуванням експедитора про умови договору відносно фрахтування морських суден, а також неправильними або неповними відомостями у виданих рознарядках, дорученнях, письмових вказівках та/або несвоєчасною передачею інформації експедитору, а також за неповне, неправильне чи несвоєчасне інформування експедитора щодо порядку визначення ваги вантажу, умов зберігання, перевалки та перевезення вантажу, за пред'явлення вантажу до перевезення в тарі та упаковці, які не забезпечують збереження вантажу та безпеку руху.
Крім того, у коносаменті від 14 грудня 2019 року № 070ISA0797204 температура перевезення спірного вантажу вказана як -0,5 °C; у CMR № NL 0132962 зазначено, що ця температура дорівнює + 2 °C.
Водночас з даних самописця, який за доводами позивача був встановлений у спірному контейнері, вбачається, що під час морського перевезення температура падала до -1 °C, а при зберіганні на складі та перевезенні автомобільним транспортом - піднімалась до + 5,87 °C.
При цьому, суд критично ставиться до показань самописця з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження встановлення саме цього самописця у контейнері, в якому здійснювалось перевезення спірного вантажу, а також відсутність даних щодо його сертифікації та повірок.
Суд звертає увагу на те, що в CMR № NL 0132962, за якою здійснювалось спірне автомобільне перевезення, температура транспортування вантажу була вказана як +2 °C, тож позивачу на момент прийняття цього вантажу в місці призначення було достеменно відомо про невідповідність умов перевезення вимогам щодо дотримання зазначеного ним температурного режиму в діапазоні -0,5 °C - +5°C. Разом із тим, такий вантаж був прийнятий ТОВ "Прайм Беррі" без зауважень чи застережень.
Матеріалами справи підтверджується, що вантаж ягід лохини був відправлений на морському судні з порту Вальпараїсо (Республіка Чилі) до Роттердаму (Нідерланди) відповідно до коносаменту від 14 грудня 2019 року № 070ISA0797204 та прибув до Роттердаму (Нідерланди) 7 січня 2020 року.
Однак, матеріали справи не містять доказів перевірки стану вантажу після його відвантаження в Роттердамі.
Суд відзначає, що передумовою для встановлення факту псування вантажу саме під час надання відповідачем послуг за договором є надання належних доказів на підтвердження збереження придатного стану вантажу на момент початку виконання експедитором своїх зобов'язань за договором.
Проте, матеріали справи таких доказів не містять.
Означене виключає можливість встановлення вини саме експедитора у завданні позивачу збитків, а також наявності причинного зв'язку між діями ТОВ "ДСВ Логістика" і такими збитками та, відповідно, можливість встановлення всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є передумовою для стягнення збитків на підставі статті 22 ЦК України.
Судом враховано, що на підтвердження факту псування вантажу, причин такого псування та розміру завданих збитків позивачем надано до матеріалів справи лише сюрвейєрський звіт від 23 березня 2020 року №4374-331.
Водночас матеріали справи не містять жодних відомостей про кваліфікацію та наявність відповідних знань у особи, яка склала вказаний звіт, щодо визначення природніх причин псування спірного вантажу.
Частиною 1 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що ТОВ "ДСВ Логістика" категорично заперечує проти розміру збитків, визначеного в сюрвейєрському звіті та заявленого до стягнення позивачем.
За таких обставин, розмір всіх понесених збитків, зокрема, щодо реалізації спірного вантажу за вказаними позивачем цінами та списання непридатної до вживання продукції, має підтверджуватись первинними документами. Проте, до матеріалів справи таких доказів не надано.
Відтак судом встановлено необґрунтованість та недоведеність належними доказами розміру заданих ТОВ "Прайм Беррі" збитків.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Положеннями статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Статтею 618 ЦК України обумовлено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як встановлено статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У порядку, передбаченому статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Інші доводи і твердження учасників справи судом до уваги не приймаються як такі, що не впливають на результат вирішення цього спору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 31 серпня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко