61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
30.08.2021 Справа № 905/1237/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши матеріали справи
за позовом: Керівника Маріупольської окружної прокуратури, м. Маріуполь, Донецька область, в інтересах держави в особі позивача, Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормо-Транс-Логістик», м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення заборгованості у сумі 21019,49грн
За участю:
прокурора відділу Харківської обласної прокуратури Хряка О.О. посвідчення від 08.02.2021 №059740
від позивача: представник не з'явився
від відповідача: адвокат Михайлишин А.І. на підставі ордеру серія АР № 1049814 від 19.07.2021
Керівник Маріупольської окружної прокуратури, м. Маріуполь, Донецька область, в інтересах держави в особі позивача, Державної служби України з безпеки на транспорті, м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормо-Транс-Логістик», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні вимоги у сумі 21019,49грн, що еквівалентно 699,30 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку - 21.06.2020.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачем надавалися послуги з внутрішніх вантажних перевезень товару з перевищенням параметрів без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: за відсутності дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням великовагових параметрів або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, про що складено акт №0008467 від 21.06.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Позивач позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти позову заперечив з посиланням на те, що здійснення габаритно-вагового контролю, як вбачається з квитанції зважування №08316, здійснено 22.06.2020 о 00:06год, тобто після складання акту №0008467 від 21.06.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідки №0022020 від 21.06.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю; ваги, які використовувались позивачем при зважуванні не відповідають вимогам законодавства, оскільки їх метрологічна атестація для такого способу зважування не проведена, позивачем до позову не надано відповідне свідоцтво про повірку; проведена перевірка є незаконною, оскільки не було видано направлення на проведення перевірки в місці, в якому вона була проведена. Крім того довідка від 21.06.2020 року №0022020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю підписана оператором вагового комплексу Тосхопарином С.І., однак таке прізвище у направленні на рейдову перевірку від 12.06.2020 №011616 відсутнє. До позовної заяви не надано графік проведення щотижневих рейдових перевірок, що свідчить про безпідставність проведення такої перевірки без направлення; зазначив про незаконність розрахунку плати за проїзд, оскільки невірно визначено розмір плати за перевищення навантаження на вісь (Рнв) не 2,07 Євро/км, а 2,22 Євро/км та безпідставно застосовано коефіцієнт - 5 згідно п.30-1 Порядку №879, оскільки рух не великогабаритних транспортних засобів до 40 тон, яким є автомобіль марки SCANIA Р124, номерний знак НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснюється без дозволу; надав контррозрахунок.
У відповіді на відзив прокурор проти доводів відповідача заперечив з посиланням на те, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку та є придатними до застосування; перевірка була проведена у місці, визначеному у направленні на рейдову перевірку; твердження щодо невірного розрахунку є безпідставним.
Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі, суд, виходячи з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про розгляд даної справи як малозначної в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначені як малозначні.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 05.07.2021; судове засідання призначено на 29.07.2021 з подальшим оголошенням перерви до 30.08.2021.
У судове засідання 30.08.2021 з'явились прокурор та представник відповідача; позивач представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Прокурор підтримав позовні вимоги; відповідач проти задоволення позову заперечив; надав заяву про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з того, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
12.06.2020 в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області видано направлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - головні спеціалісти ВДК, Котлярову Л.П. - головний спеціалісу ВНАП, Білецькому Д.С. - старший державний інспектор ВДК, на рейдову перевірку №011616 на період з 15.06.2020 по 21.06.2020 на ділянках а/д М-14 Одеса-Маріуполь-Новозовськ 620км, 635км, а/д Н-20 Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь 214км, 226 а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь 695км, 709км.
21.06.2020 головним спеціалістом ВДК Шайхлісламовим В.М. та головним спеціалістом ВНАП Котляровим Л.П. в межах своєї компетенції на 226 км. а/д Н-08 Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки SCANIA Р124, номерний знак НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві оренди ТОВ «Кормо-Транс-Логістик», маршрут руху: смт.Новотроїцьке, Волноваський район, Донецька область - м. Маріуполь, Донецька область, про що складено акт №0008467 від 21.06.2020 про перевищення транспортним засобом відповідача нормативно вагових параметрів.
За результатами зважування вказаного автомобіля зафіксовано, що фактична маса транспортного засобу склала 38000т, при нормативно допустимій 40т, а навантаження на одиничну вісь - 8,500т, на здвоєну вісь - 29,500т, при нормативно допустимій на одиничну вісь - 11т, здвоєну вісь - 16т. Наведене підтверджено довідкою №0022020 від 21.06.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
Одночасно 21.06.2020 головними спеціалістами ВДК Сидоренко О.Б., Шайхлісламовим В.М. та головним спеціалістом ВНАП Котляровим Л.П. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт №228161, в якому зафіксовано: «Виявлення порушення перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм без відповідного дозволу з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР вагових норм понад 20% навантаження на здвоєні всі 29500кг».
Водій транспортного засобу Попов В.В. підписав акти №0008467 від 21.06.2020 та №228161 від 21.06.2020.
Згідно п. 41 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2017 №879 (далі - Порядок № 879) дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Листом від 04.08.2020 №57725/23/24-20 Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області повідомило відповідача, що при здійсненні габаритно-вагового контролю у належному йому транспортному засобі SCANIA Р124, номерний знак НОМЕР_1 було виявлено перевищення допустимих вагових обмежень, визначених у п.22.5 ПДР, у зв'язку з чим нараховано плату за проїзд дорогами загального користування великовагового/великогабаритного транспортного засобу у розмірі 699,30 Євро, та необхідність здійснення вказаної плати. В додаток до листа долучені акт №0008467 від 21.06.2020, розрахунок плати за проїзд та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21.06.2020 №0022020. Відповідач у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом не сплатив.
Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області листом від 26.03.2021 №646-21 повідомлено Маріупольську місцеву прокуратуру №1 Донецької обласної прокуратури про те, що станом на 15.03.2021 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 699,30 євро згідно з актом №0008467від 21.06.2020 ТОВ «Кормо-Транс-Логістик» не сплачено.
Підставою для звернення прокурора до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 21019,49грн, що еквівалентно 699,30 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України, з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні вимоги, стало порушення відповідачем вимог чинного законодавства при здійсненні відповідачем перевезення вантажу великогабаритним транспортним засобом без відповідного дозволу з перевищенням вагових норм внаслідок чого останньому нарахована плата у розмірі 21019,49грн, що еквівалентно 699,30 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України, яка не сплачена у добровільному порядку, що порушує інтереси держави через неотримання до державного бюджету плати за проїзд великовагових транспортних засобів через перевищення нормативів. Звернення з даним позовом до суду прокурор обумовлює неналежним здійсненням позивачем своїх повноважень щодо судового захисту порушених інтересів держави.
Досліджуючи підстави звернення прокурора з даним позовом, судом враховано таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Положеннями чч. 3,4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.
Прокурор виконує субсидіарну роль та замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави». Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Разом з тим, надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
В обґрунтування підстав для представництва, прокурор зазначив, що порушення інтересів держави полягає в тому, що несплата відповідачем палати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яка належить до джерел формування державного дорожнього фонду у складі доходів спеціального фонду Державного бюджету України, призводить до ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пп. 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, в тому числі, здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення).
Державна служба України з безпеки на транспорті листом від 16.03.2021 №1895/7.3/15-21 звернулось до Маріупольської місцевої прокуратури №1 щодо представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з відповідача у сумі 699,30євро, що еквівалентно сумі 21019,49грн, посилаючись, зокрема на те, що Державній службі України з безпеки на транспорті відмовляють у відкритті проваджень щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування у зв'язку з відсутністю у Державної служби України з безпеки на транспорті повноважень на звернення до суду з такими позовами.
Листом від 18.06.2021 №55-2714вих.14 прокурор повідомив Державної служби України з безпеки на транспорті про звернення до суду з позовом.
Вказаними обставинами обумовлена реалізація прокурором наданих Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо представництва інтересів держави в суді та для звернення до господарського суду із позовною заявою на захист інтересів держави.
З огляду на наведене підстави для представництва прокурором інтересів держави підтверджені, звернення прокурора в інтересах держави до господарського суду в цій справі відповідає функції представництва прокуратурою інтересів держави та направлено на їх захист.
Розглядаючи спір по суті позовних вимог та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт», відповідно до ч.12 ст.6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України Про транспорт, Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з п.2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один - з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (п.3 Правил №30).
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.
Пунктом 21 Порядку №879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки, подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
Відповідно до п.27 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п.27 Порядку №879).
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Показники Рзм, Рнв, Рг визначаються відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007.
Відповідно ставка Рнв за перевищення допустимих осьових навантажень від 10% до 20% включно становить 0,27 євро за кожен кілометр відстані, понад 20% за кожні наступні 5% - 0,15 євро за кожен кілометр відстані.
Судом встановлено, що перевантаження на здвоєну вісь склало 29,5т, при нормативно допустимому навантаженні 16т, що у відсотковому відношенні становить 84,375% (29,500т.-16т.)/16т.*100). Отже, розмір плати за перевищення навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу за 1 кілометр проїзду становить 2,22 євро (0,27+0,1513).
Оскільки автомобіль до габаритно-вагового контролю пройшов 63 км, то базовий розмір плати за проїзд складає 139,86 євро = 2,22євро*63км.
Пунктом 31-1 Порядку №879 встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Враховуючи те, що відповідачем перевищено ваговий параметр - навантаження на здвоєну ось на 84,375%, нарахована плата підлягає сплаті у п'ятикратному розмірі.
Відтак розмір плати за проїзд, який мав бути сплачений відповідачем, становить 699,30 євро=139,86 євро*5.
З огляду на те, що офіційний курс 1 євро станом на дату габаритно-вагового контролю - 21.06.2020 становив 30,0579грн, загальний розмір нарахованої плати становить 21019,49грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок плати за проїзд, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.
Судом встановлено, що на адресу відповідача було направлено лист 04.08.2020 про нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового транспортного засобу в розмірі 699,30 євро.
Відповідач у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом не сплатив.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ваги, які використовувались позивачем при зважуванні не відповідають вимогам законодавства, оскільки їх метрологічна атестація для такого способу зважування не проведена, позивачем до позову не надано відповідне свідоцтво про повірку.
Згідно з пп.6 п.2 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
При цьому, п.12 Порядку №879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п.13 Порядку № 879). Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури (п.14 Порядку № 879).
За приписами п.п.1 - 3, 8 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255 габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг I - IV категорій. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом Ј 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м. Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.
З матеріалів справи вбачається, що ваги «Вага платформна типу 20ВП4-2», заводський номер приладу 1302, відповідає вимогам ДСТУ EN 45501:2007 та паспорту ваг, та пройшла щорічну повірку, що підтверджується інформацією про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 03.07.2019 № 908/М зі строком дії до 17.02.021.
Таким чином, наведені вище письмові докази підтверджують, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки SCANIA Р124, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , під час проведення рейдової перевірки здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку та є придатними до застосування.
Також відповідач посилається на те, що довідка від 21.06.2020 року №0022020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю підписана оператором вагового комплексу Тосхопарином С.І., однак таке прізвище у направленні на рейдову перевірку від 12.06.2020 №011616 відсутнє.
Згідно п.16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006р., рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи. Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.
Як встановлено судом, акт №228161 від 21.06.2020 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено посадовими особами, що провели перевірку: головними спеціалістами ВДК Сидоренко О.Б. та Шайхліспамовим В.М.; довідка №0022020 від 21.06.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю підписана головним спеціалістом ВДК Шайхліспамовим В.М., який в свою чергу визначений в направленні на перевірку від 12.06.2020 №011616, та оператором вагового комплексу Тосхопарином С.І.; акт №0008467 від 21.06.2020 про перевищення транспортним засобом відповідача нормативно вагових параметрів із розрахунком плати за проїзд до нього - головним спеціалістом Шайхліспамовим В.М.
Наведене не суперечить п.16 вказаного Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №1567 від 08.11.2006, а отже такі доводи відповідача відхилено судом.
Враховуючи п.19 Порядку №1567, яким встановлено, що рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку, а відповідно до направлення на рейдову перевірку №011616 від 12.06.2020, яке наявне в матеріалах справи, період проведення перевірки визначено з 15.06.2020 по 21.06.2020, отже перевірка проведена в межах строку, визначеного у направленні на перевірку.
Посилання відповідача на те, що перевірку проведено у місці, направлення на проведення якої не видано, суд сприймає критично, оскільки згідно направлення на рейдову перевірку №011616 від 12.06.2020, зокрема визначено місце перевірки 226 км а/д Н-20 Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь. Разом з цим судом враховані пояснення позивача щодо допущення технічної помилки під час заповнення актів №228161 від 21.06.2020, №0008467 від 21.06.2020 та довідки №0022020 від 21.06.2020 щодо місця перевірки з помилковим зазначенням а/д Н-08 Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь 226км.
Заперечення відповідача щодо складання довідки №0022020 від 21.06.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акту №228161 від 21.06.2020 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акту №0008467 від 21.06.2020 про перевищення транспортним засобом відповідача нормативно вагових параметрів з грубим порушенням чинного законодавства, виходячи з того, що вказані документи складені раніше (21.06.2020 о 23:55год) ніж проведення габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, який відповідно до квитанції зважування №08316 здійснено 22.06.2020 о 00:06год, суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини не спростовують наявність порушень з боку відповідача.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. При цьому, справи вказаної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналогічна правова позиція закріплена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.
Уданому випадку державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування у зв'язку з перевезенням вантажу з порушенням вимог чинного законодавства завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, полягає у тому, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Разом з тим, п. 1 ст.6 Конвенції не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін проти України», №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010). Отже, надавши відповідну юридичну оцінку тим доказам, що впливають на розгляд справи по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 21019,49грн, що еквівалентно 699,30 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України.
За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати прокуратури зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормо-Транс-Логістик» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 35, код ЄДРПОУ 37380270) на користь Державного бюджету України (р/р UA868999980313161216000005630; одержувач: Донецьке ГУК/Краматор. МТГ/21081100; код ЄДРПОУ 37967785, код класифікації доходів 22160100 «Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні») заборгованість з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні вимоги у сумі 21019,49грн, що еквівалентно 699,30 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку - 21.06.2020.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кормо-Транс-Логістик» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 35, код ЄДРПОУ 37380270) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Університетська, б. 6, ЄДРПОУ 25707002) витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 30.08.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2021.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова