вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.09.2021м. ДніпроСправа № 904/1458/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Трансенерго", Дніпропетровська область, м. Дніпро
до відповідача-2: ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 63 468,10 грн.
Без виклику представників сторін
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Трансенерго", до відповідача-2: ОСОБА_1 про солідарне стягнення 63 468,10 грн., з яких: 45 865,06 грн. - заборгованості за кредитом, 2 835,99 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 14 079,06 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 687,99 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору банківського обслуговування № б/н від 30.10.2013 та відповідачем-2 умов договору поруки № 33383634_1 від 28.08.2014 в частині повернення кредиту.
Позивачем в якості відповідача-2 визначено фізичну особу - ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 16.03.2020 зобов'язано Відділ обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у строк протягом 5 днів з моменту отримання цієї ухвали суду надіслати на поштову адресу Господарського суду Дніпропетровської області у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
02.07.2021 від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до суду надійшов лист № 6/5-1788 від 29.06.2021, з якого вбачається, що фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
До господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 05.07.2021, який направлявся на адресу відповідача-1, з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Як убачається з матеріалів справи, адреса відповідача відповідає адресі, що вказана у позовній заяві, та відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач-2 17.07.2021 отримав ухвалу від 05.07.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відзив відповідач-2 до суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
30.10.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Трансенерго" (клієнт) з Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (банк) було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - заява) (а.с. 11). Згідно цієї Заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://pb.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 30.10.2013 (надалі - Договір).
Як зазначає позивач, відповідно до умов договору відповідачу-1 встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що відповідно до 3.18.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі. Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта. Відповідно до п. 3.181.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди. Відповідно до 3.18.1.8. Умов - проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитною ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточною рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 140 000,00 грн., про що свідчать надані позивачем довідка про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с. 22) та виписки з рахунків позивача.
Відповідно до розділу 3.18.4. Умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -"період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1. Умов).
При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо піддягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п.3.18.4.1.2. Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).
Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникиення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. (п.3.18.4.9. Умов).
Пунктом 3.18.4.4. Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. (п.3.18.1.8. Умов).
Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2., 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до 3.18.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
У пункті 3.18.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Як зазначає позивач, у порушення зазначених умов договору відповідач-1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості, в зв'язку з чим сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем станом на 21.01.2020 становить 63 468,10 грн., з яких: 45 865,06 грн. - заборгованості за кредитом, 2 835,99 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 14 079,06 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 687,99 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Доказів сплати заборгованості сторонами до суду не надано.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
З огляду на наявність в матеріалах справи доказів, що свідчать про отримання відповідачем-1 кредитних коштів, а також відсутність доказів погашення останнім суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.
Стосовно вимог щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та комісії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Аналізуючи зазначені приписи чинного законодавства, слід дійти висновку, що у разі укладення кредитного договору плата за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договором (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як свідчать матеріали справи, в заяві відповідача-1 про відкриття поточного рахунку від 30.10.2013 (а.с. 11), процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.
Крім того, у вищезгаданій заяві відсутні умови про сплату комісії банку, а також, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру.
Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пені та комісії, у тому числі їх розміру і порядок нарахування, позивач посилався на «Умови та Правила надання банківських послуг», які надав до суду.
Суд вважає, що матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме до поданої позивачем редакції "Умов та Правил надання банківських послуг" приєднався відповідач-1 та погодився на умови, які вони містять. При цьому, роздруківка із сайту позивача не приймається судом у якості належного доказу, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити, і вносила відповідні зміни в Умови.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погодження сторонами в письмовій формі ціни договору, яка встановлена у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, а також відповідальності (штрафу, пені), в зв'язку із чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17.
Таким чином, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими лише в частині стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 45 865,06 грн., решта вимог в частині стягнення 2 835,99 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 14 079,06 грн. - пені, 687,99 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом заявлена безпідставно і задоволенню не підлягає.
28.08.2014 між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 33383634_1 (далі - договір поруки, Угода 2), предметом якого є надання поруки поручителем за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Трансенерго", за угодами-приєднаннями до:
1.1.1 розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом:
- за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.1.4.1.1 Угоди 1 - 0 % річних;
- за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.1.4.1.2 Угоди 1 - 36 % річних;
- за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.1.4.1.3 Угоди 1 - 56 % річних;
б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 140 000,00 грн.
Якщо під час виконання Угоди 1 зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, що належить йому на праві власності (п.1.2 договору поруки).
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4.1 договору поруки порука припиняється через 15 років після укладення цього договору.
Оскільки поручитель поручився за зобов'язаннями боржника у повному обсязі, позивач набув право вимоги до поручителя, як відповідача, щодо погашення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з п.1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за угодою 1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
За змістом ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема, визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Судом встановлено, що предметом договору поруки № 33383634_1 від 28.08.2014 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Трансенерго" зобов'язань за угодою приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг" та до розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг".
З системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки не вбачаються реквізити основного договору, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов'язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитного ліміту. Лише визначено особу, первинні зобов'язання якої забезпечені порукою.
Оскільки аналіз змісту договору поруки не дозволяє встановити дійсний зміст основного зобов'язання забезпеченого порукою, то у даній справі підлягає застосуванню тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).
Отже, із застосуванням даного принципу тлумачення умов договору, ризик настання негативних наслідків покладається на сторону договору, яка передбачила таку умову договору, що не конкретизувала включення до предмета поруки умови щодо основного зобов'язання забезпеченого порукою.
За таких підстав, суд не погоджується з твердженнями позивача, що договір поруки № 33383634_1 від 28.08.2014 укладено саме в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № б/н від 30.10.2013, як таким, що жодним чином не узгоджений сторонами договору поруки та матеріалами справи не підтверджені, а відтак суд позбавлений можливості встановити, які саме первинні зобов'язання забезпечені порукою.
Отже, умови укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки 33383634_1 від 28.08.2014 у сукупності з відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем-2 на забезпечення виконання зобов'язань саме за кредитним договором № б/н від 30.10.2013, спростовують твердження позивача щодо наявності солідарного обов'язку відповідача-2 сплати заборгованості за кредитом.
Беручи до уваги положення ст.73, 74, 86 ГПК України, враховуючи об'єктивну неможливість ідентифікувати за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки вимога до відповідача-2 не доведена належними та допустимими доказами та задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Трансенерго" заборгованості за кредитом у розмірі 45 865,06 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 583,09 грн. (27,74 %), на відповідача-1 - 1 518,91 грн. (72,26 %).
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Трансенерго" (49033, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Краснопільська, будинок 9, ідентифікаційний код 33383634) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 45 865,06 грн. заборгованості за кредитом, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 518,91 грн., про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя І.В. Мілєва