вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"30" серпня 2021 р. Cправа № 902/664/21
за позовом: Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (проспект Перемоги, 151, м. Київ, 03179) в особі Подільської філії "Український державний центр радіочастот" (вул. Соборна, 59, офіс 900, м. Вінниця, 21050)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРО ТЕЛЕКОМ" (вул. Володимирська, 8, м. Київ, 01025; вул. Семена Скляренка, 4-а, м. Київ, 04073)
про стягнення заборгованості 2227,93 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
за участю представників:
позивача: Григорчук А.С.
відповідача: не з'явився
24.06.2021 р. Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРО ТЕЛЕКОМ" про стягнення 2227,93 грн заборгованості.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/664/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 29.06.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/664/21. Визначено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 09.08.2021 р.
На визначену дату судом 09.08.2021 р. з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 29.06.2021 р.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення судового засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 09.08.2021 р. повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, що відбудеться 30.08.2021 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з'явився, водночас суд зауважує, що направлена кореспонденція суду відповідачу, повернуто з поштовою відміткою “За закінченням строку зберігання ”.
Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
25.09.2018 р. між Подільською філією Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (філія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Телеком» (замовник) було укладено Договір № 18-01-80 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 якого, предметом цього Договору є проведення Виконавцем робіт пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ відповідача на території України .
Пунктом 3.3 Договору визначено, що позивач після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за виконані роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу відповідача до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи:
- якщо відповідач не підписує акти виконаних робіт він повинен протягом п'яти робочих днів з моменту їх отримання надати позивачу мотивовану відмову (п. 3.3.1 Договору);
- у випадку не підписання відповідачем актів виконаних робіт, без мотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного у п. 3.3.1 Договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими та підлягають оплаті.
Положеннями пункту 3.4 Договору передбачено, що розрахунки між позивачем та відповідачем за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на поточний рахунок позивача, не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем, в якому був виставлений (оформлений).
Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань у період з 01 грудня 2020 року по 31 березня 2021 року він виконував роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), які відповідач прийняв, проте власних зобов'язань з оплати виконаних робіт не виконав, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у розмірі 2 208, 00 грн.
31.03.2021 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 219 про сплату заборгованості у розмірі 2 208,00 грн, яка останнім отримана та залишена без задоволення.
Несплата заборгованості в добровільному порядку зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За встановленими обставинами, на виконання умов договору позивачем у період з 01 грудня 2020 року по 31 березня 2021 року було виконано роботи загальною вартістю 2 208,00 грн, про що свідчать складені позивачем Акти про виконання робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) згідно з Договором.
Вказані акти направлялись відповідачеві, що підтверджується відповідними реєстрами відправленої кореспонденції та розрахунковими документами про надання послуг поштового зв'язку. Так, зазначені у реєстрах номера документів відповідають номерам актів про виконання робіт.
Позаяк Главою 63 ЦК України не врегульовано особливостей передання та прийняття робіт, суд дійшов висновку про можливість застосування положень статті 882 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.
Так, за змістом ст. 882 ЦК України передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Підпунктом 3.3.1 Договору передбачено, що якщо замовник не підписує акти виконаних робіт він повинен протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання надати Виконавцю вмотивовану відмову.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження повернення позивачу спірних актів виконаних робіт з вмотивованою відмовою від їх підписання.
При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт за Договором.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц та у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даного Договору.
Таким чином, відповідач у встановлені Договором строки акти виконаних робіт не підписав та мотивованої відмови від їх підписання не надав, у зв'язку з чим такі роботи вважаються відповідачем прийнятими та підлягають оплаті.
З огляду на погоджений сторонами у п. 3.4 Договору порядок розрахунків, надані послуги повинні були бути оплачені до 25-го числа наступного місяця, слідуючого за розрахунковим періодом. Тобто, строк виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт настав, проте, докази погашення такого зобов'язання в матеріалах справи відсутні.
Отже, судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 2 208,00 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 208,00 грн є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19,93 грн пені за період з 01.12.2020р. по 31.03.2021р..
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Наведений позивачем розрахунок пені є арифметично правильним, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 19,93 грн.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
З огляду на результат вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРО ТЕЛЕКОМ" (вул. Володимирська, 8, м. Київ, 01025; вул. Семена Скляренка, 4-а, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 35256270) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (проспект Перемоги, 151, м. Київ, 03179. ідент. код 01181765) в особі Подільської філії "Український державний центр радіочастот" (вул. Соборна, 59, офіс 9, , м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 21726250) 2 208,00 грн заборгованості, 19,93 грн пені та 2 270, 00 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну адресу позивача - centre@ucrf.gov.ua; po@ucrf.gov.ua.
Повне рішення складено 02 вересня 2021 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - позивачу (проспект Перемоги, 151, м. Київ, 03179); (вул. Соборна, 59, офіс 900, м. Вінниця, 21050)
4,5 - відповідачу (вул. Володимирська, 8, м. Київ, 01025; вул. Семена Скляренка, 4-а, м. Київ, 04073)