Справа № 574/477/21
Провадження № 3/574/202/2021
26 серпня 2021 року м. Буринь
Суддя Буринського районного суду Сумської області Куцан В.М. розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліцейської діяльності №1 (м. Буринь) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч.2 ст.130 КУпАП,
16 липня 2021 року, близько 14 години 15 хвилин, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21013, державний номерний знак НОМЕР_2 , по вулиці Незалежності в м. Буринь Конотопського району Сумської області з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови та координації рухів), від проходження в установленому порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.п.2.5 ПДР України, повторно протягом року після вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи повідомлений належним, в судове засідання не з'явився по невідомій причині, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.
Відповідно до ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є данні про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст.6 §1 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
В своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З врахуванням наведеного приходжу до висновку про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 за наявними доказами.
Дослідивши надані докази, вважаю, що вина останнього у вчиненні правопорушень за вищевикладених обставин повністю доведена в судовому засіданні.
Зокрема, з протоколу серії ДПР18 №173165 вбачається, що ОСОБА_1 16 липня 2021 року, близько 14 години 15 хвилин, керував автомобілем ВАЗ 21013, державний номерний знак НОМЕР_2 , по вулиці Незалежності в м. Буринь Конотопського району Сумської області з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови та координації рухів), від проходження в установленому порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.п.2.5 ПДР України (а.с.1).
Ці обставини також вбачаються з відеозапису проведеного поліцейськими під час відмови від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , який міститься на DVD-R диску, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення і був досліджений в судовому засіданні (а.с.3).
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З постанов судді Буринського районного суду від 23.10.2020 року та від 04.12.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 протягом року був двічі притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння, оформлення результатів такого огляду та направлення на нього визначена «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (зареєстрована за № 1413/27858 11.11.2015) та ст.266 КУпАП, з системного аналізу яких вбачається, що огляд на стан сп'яніння поліцейським проводиться на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Згідно п.4 Розділу І вищевказаної Інструкції ознаками наркотичного сп'яніння є, в тому числі, наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), тобто порушення координації рухів; порушення мови.
Аналізуючи зазначені положення нормативних актів та оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, суддя вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, щоб покласти в основу цієї постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за вищевикладених обставин.
Таким чином, вважаю, що вина ОСОБА_1 доведена в судовому засіданні і його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 130 КУпАП, так як він керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, повторно протягом року після вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При накладенні стягнення, у відповідності до ст.33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
ОСОБА_1 не працює, на протязі року двічі притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні дії.
Відповідно до Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
З довідки ВПД №1 (м. Буринь) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області вбачається, що ОСОБА_1 водійського посвідчення на керування транспортними засобами не отримував.
Як вбачається з п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Таким чином встановлено, що підстав для призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами немає, оскільки він не набув такого права.
З огляду на вказане, вважаю, що з метою виховання порушника і запобіганню вчинення ним нових порушень його необхідно піддати адміністративному стягненню передбаченому законом у виді штрафу на користь держави без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки реєстрація останнього проведена на іншу особу.
Керуючись ст.ст.283-285 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП і піддати його адміністративному стягненню, з врахуванням ч.2 ст.36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду Державного бюджету 454 гривні судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.М.Куцан