01.09.2021
ЄУН 337/3130/21
Провадження № 2/337/1650/2021
01 вересня 2021 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Сидорової М.В.
за участю секретаря - Сабліної А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У червні 2021 року позивачка ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Шлянта Н.Р., звернулась до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 23.03.2021р. приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис, реєстровий №33867, про стягнення з неї на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості за кредитним договором №3375563, укладеним 11.03.2020р. в сумі 9375,00грн. та витрат за вчинення виконавчого напису нотаріусом в сумі 1800,00грн., всього 11175,00 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. від 26.04.2021р. відкрито виконавче провадження №65273739 з примусового виконання вказаного виконавчого напису. Вважає цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог нормативно-правових актів України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів, та не надано документів, які свідчать про безспірність заборгованості. Також нотаріус вчинив виконавчий напис без письмової вимоги стягувача на її адресу про усунення порушення.
Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 33867, вчинений 23.03.2021р. приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з неї на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості за кредитним договором №3375563 від 11.03.2020р. в розмірі 11175,00 грн. та стягнути на її користь понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 11.06.2021р. за даним позовом відкрито спрощене позовне провадження і призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні з викликом сторін. Крім того, цією ж ухвалою за заявою ОСОБА_1 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 23.03.2021р., реєстровий №33867.
09.07.2021р. до суду від представника відповідача ТОВ «Алекскредит» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що вони є необґрунтованими, оскільки позивачка не надала доказів, що заборгованість, яка стягується за спірним виконавчим написом, є спірною. Приватному нотаріусу було надано, зокрема оригінал договору про надання кредиту, укладений між позивачем та відповідачем з додатками до нього і засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. З виписки нотаріусом встановлено, що заборгованість за договором існує, її розмір, здійснення позичальником платежів на погашення суми заборгованості та те, що не минуло три роки з дня виникнення права вимоги. На підставі отриманих документів, які в повному обсязі відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року (яка має статус на офіційному веб-порталі ВРУ чинна) приватний нотаріус вчинив виконавчий напис. Вважає, що приватний нотаріус не порушував вимоги законодавства при вчинення оскаржуваного виконавчого напису. В зв'язку з вищевказаним, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник не прибули. Від представника позивачки адвоката Шлянта Н.Р. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, позов підтримують повністю.
Представник відповідача ТОВ «Алекскредит» в судове засідання не прибув, у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.
Треті особи - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, пояснень на позов до суду не подали.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наданих документів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Судом встановлено, що 23.03.2021р. приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис, реєстровий №33867, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості за кредитним договором №3375563, укладеним 11.03.2020р., за період з 11.05.2020р. по 05.03.2021р. в сумі 9375,00грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 1500,00грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 7875,00грн., а також витрат за вчинення виконавчого напису нотаріусом в сумі 1800,00грн., всього 11175,00 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. від 26.04.2021р. відкрито виконавче провадження №65273739 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. №33867 від 23.03.2021р.
За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.
Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст.88 цього ж Закону нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
При цьому, ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Порядок вчинення виконавчих написів передбачений Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок).
Згідно з п.1.1 вказаної Глави розділу ІІ Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
П.1.2. Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп.2.3 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з пп.3.1 п.3 вказаної Глави розділу ІІ Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Окрім того, пп.3.2,3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року №1172 (далі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26.11.2014р. (набрала чинності 10.12.2014р.) Перелік документів доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включений п.2 в редакції: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
В той же час, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ця постанова суду набрала законної сили з моменту її проголошення, а її резолютивна частина опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» №23 від 21.03.2017 року.
Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року (справа №826/20084/14) постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі №826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З'ясувавши обставини справи та оцінивши надані докази, проаналізувавши викладені вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
В даному випадку суд виходить з того, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16-ц.
З'ясувавши обставини справи та оцінивши наявні докази, суд встановив, що при вчиненні виконавчого напису 23.03.2021р. приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. керувалася ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
В той же час, вказаний Перелік документів у редакції, чинній станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів у простій письмовій формі, оскільки п.2 Переліку документів з 22.02.2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови суду.
Разом з тим, доказів на підтвердження того, що укладений 11.03.2020р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит» кредитний договір №3375563 був нотаріально посвідчений, суду не надано. Зокрема, в оскаржуваному виконавчому написі відомості про це відсутні.
При цьому, представник відповідача у відзиві на позов заперечень з приводи форми укладання кредитного договору не виказував і факт його укладання без нотаріального посвідчення не оспорював.
Ухвалюючи рішення, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що на момент вчинення спірного виконавчого напису жодних змін до постанови КМУ №662 від 26.11.2014р. не вносилось. В даному випадку суд виходить з того, що зазначена постанова в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили і є обов'язковим для виконання.
Крім того, судом встановлено, що за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса з ОСОБА_1 здійснено стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 9375,00 грн. за період з 11.05.2020р. по 05.03.2021р., однак документів, які б підтверджували безспірність цієї заборгованості та встановлювали прострочення виконання кредитного зобов'язання, зокрема, первинні бухгалтерські документи, виписка з рахунка боржника тощо, суду не надані.
Дані про отримання позивачкою вимог відповідача про усунення порушень кредитних зобов'язань, на що також посилається представник відповідача, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вказане, суд вважає встановленим та доведеним, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом за кредитним договором, укладеним в простій письмовій формі, за відсутності документів, які б підтверджували безспірність заборгованості, а також за відсутності письмової вимоги про усунення порушень боржником.
Таким чином, вимоги законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів, в даному випадку не дотримано, тому вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. виконавчий напис №33867 від 23.03.2021р. є незаконним і його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Розподіляючи судові витрати, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України, та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки сплачений судовий збір за звернення до суду з позовною заявою в розмірі 908,00 грн. та за звернення до суду з заявою про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн., а всього 1362,00 грн.
Керуючись ст.3,6,15,16,18,526,530,610,611,626-629,1049,1050,1054,1055 ЦК України, ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,258,259,263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 23.03.2021р. приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, реєстровий №33867, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості за кредитним договором №3375563 від 11.03.2020р. у сумі 9375,00 грн. та плати за вчинення виконавчого напису в сумі 1800,00грн., а усього в загальній сумі 11175,00грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (ЄДРПОУ 41346335, місце знаходження: 49044, м.Дніпро, вул.Якова Самарського, буд.12А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривен 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В.Сидорова