Михайлівський районний суд Запорізької області
Справа № 321/562/21
Провадження № 2-а/321/2/2021
27 серпня 2021 року смт Михайлівка
Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кравченко Н.О.
при секретарі Цаплі Г.В., Засько О.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача- адвоката Ганюкова В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якій позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.121 КУпАП, серії ЕАН № 3777143 від 11 лютого 2021 року, яка винесена поліцейським Вільнянського відділення поліції Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Пухальським А.В. та закрити провадження по справі. В обґрунтування посилається на те, що вказаною постановою він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень за те, що він 11 лютого 2021 року о 15 год. 10 хв. по вулиці Центральній в смт. Комишуваха, Запорізької області керував транспортним засобом ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого був відсутній задній бампер, що передбачений конструкцією ТЗ та з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 на осі якого встановлені шини, які мають місцеві пошкодження, що оголюють корд, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. З даною постановою позивач не згоден, оскільки відповідач дійсно зупиняв його транспортний засіб і перевірив посвідчення, але жодних постанов за його участі не складав, копії постанови йому не вручав, про винесену у відношенні нього постанову він дізнався лише з повідомлення виконавчої служби про необхідність оплатити штраф. Тому, вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому містились заперечення проти позовних вимог з посиланням на те, що оскаржувана постанова серії ЕАН № 3777143 від 11.02.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення винесена поліцейським ВП №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Пухальським А.В. з огляду на те, що позивач керував транспортним засобом, у якого був відсутній задній бампер, що передбачений конструкцією ТЗ з причепом на осі якого встановлені шини, що мають місцеві пошкодження та оголюють корд. Дії поліцейського Пухальського А.В. щодо виявлення 11.02.2021 року о 15 год. 10 хв. на вулиці Центральній в смт Комишуваха Запорізької області факту адміністративного правопорушення - керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 , у якого був відсутній задній бампер, що передбачений конструкцією ТЗ з причепом д.н.з. НОМЕР_2 , на осі якого встановлені шини, що мають місцеві пошкодження та оголюють корд, є законними. Постанова, якою накладено адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, складена уповноваженою особою у відповідності до ст.ст. 258, 283 КУпАП. Згідно наданого відзиву, обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 підтверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої вбачається час та місце вчинення адміністративного правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. Крім того, зазначено, що доказом вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП є фотознімки, зроблені поліцейським. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач, представник позивача просили задовольнити позов на підставах, викладений у позові. Позивач в судовому засіданні пояснив, що 11.02.2021 року у дообідній час його зупинили працівники поліції, не представившись, з невизначених підстав і почали оглядати автомобіль та причеп, про що він повідомив у службу 102. Після того як він зателефонував до поліції, вони сіли в автомобіль та поїхали. Протокол не складався, йому копію не вручали. Про існування штрафу йому стало відомо після повідомлення про відкриття виконавчого провадження з Михайлівського районного ВДВС , де він, подавши заяву, отримав копію постанови, на підставі якої було відкрито виконавче провадження 19.04.2021 року. Вважає, що такими діями працівників поліції порушено його Конституційні права та вимоги адміністративного законодавства щодо притягнення особи до відповідальності за адміністративні правопорушення.
Інспектор Пухальський А.В., яким було складено протокол, який викликався судом двічі і був повідомлений належним чином, до суду не з'явився, причину неявки суду не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про перенесення розгляду справи від нього не надходило.
Враховуючи відомості про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а також наявність відзиву, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.
Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що строк на подання позову позивачем не пропущений відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 186 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу І «Загальні положення» Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених серед іншого статтею 126 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 та у справі № 660/575/16-а від 31.01.2018.
Відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В ході судового розгляду встановлено, що постановою серії ЕАН № 3777143 від 11 лютого 2021 року, яка винесена о 15.38 год., поліцейським Вільнянського відділення поліції Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Пухальським А.В., Гнідий А.Д. притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень.
Відповідно до зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 11 лютого 2021 року о 15 год. 10 хв. по вулиці Центральній в смт. Комишуваха, Запорізької області керував транспортним засобом ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого був відсутній задній бампер, що передбачений конструкцією ТЗ та з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 на осі якого встановлені шини, які мають місцеві пошкодження, що оголюють корд, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
Згідно з п.1.1ПДРУкраїни вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п.1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною першою статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Частиною 2статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст.276 КУпАП положення частини першої ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного в конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Отже, виходячи з вищезазначених положень рішення Конституційного суду, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення таких правопорушень, якими є територія адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Надаючи оцінку оскарженій позивачем постанові, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачяться на її користь.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі «Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться у нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і допустимими доказами.
Згідно зі ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію»(далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до статті 251 КУпАП, одними із доказів, є зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки.
За висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.07.2019 р. у справі 216/5226/16-а(2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Однак, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП, зокрема, показань технічних приладів або технічних засобів, якими зафіксовано зазначений у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі факт порушення позивачем ПДР, зокрема відеозапису з нагрудної камери співробітника поліції, пояснень свідків, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, суд позбавлений можливості встановити факт вчинення або не вчинення позивачем вказаного порушення.
В даному випадку наявні лише доводи позивача про те, що ПДР він не порушував, а також постанова, яка є предметом оскарження. Проте, оскаржувана постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, а тому, на думку суду, не є беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення.
Відповідачем не залучено жодного свідка або іншого учасника дорожнього руху, не надано відеозапису, на якому було б відображено момент вчинення позивачем адміністративного правопорушення, чи будь-яких інших доказів передбачених ст.251 КУпАП.
Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності взагалі не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Суд не може визнати належним доказом надані фото, оскільки неможливо встановити за яких обставин вони були зроблені, дата, час, місце фіксування, або з якого носія зроблено перенесення.
В той же час, будь-які посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. А постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №338/1/17 від 26.04.2018.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 також вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог ч. 5ст. 242 КАС України вказаний висновок підлягає застосуванню у цій справі.
Згідно копії постанови, отриманої позивачем з Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення від 11.02.2021 року гр. ОСОБА_1 не було роз'яснено права та строк оскарження постанови та не вручено на місці складання постанову. Зазначення про відмову в отриманні також відсутнє. Враховуючи, що інспектор двічі не з'явився в судове засідання, відсутність пояснень з цього приводу у відзиві на позовну заяву, в судовому засіданні знайшли підтвердження пояснення позивача що постанову на місці не було складано та вручено, а також не направлено копії постанови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, в порушення вимог ст. 285 КУпАП. (а.с. 11).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи вказане, з огляду на встановленні в судовому засіданні обставини та визначенні відповідно до них правовідносини, враховуючи те, що на час розгляду справи та винесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності винесення поліцейським оспорюваної постанови, надано не було, як і не було надано відповідних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суду відсутні, суд приходить до висновку, що недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, є підставою для скасування відповідної постанови.
Керуючись ст.ст. 139,246,286 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАН № 3777143 від 11 лютого 2021 року, винесену поліцейським Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Пухальським А.В., якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КУпАП - закрити.
Повний текст рішення виготовлено 01 вересня 2021 року.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Михайлівського районного суду
Запорізької області Н.О.Кравченко