Дата документу 01.09.2021
Справа № 937/8372/21
2-о/937/700/21
01 вересня 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Ісайченков А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ігнатов Євген Євгенович, за участі заінтересованої особи Мелітопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті,
Адвокат Ігнатов Євген Євгенович від імені заявниці звернувся до суду, із заявою, в якій просить встановити той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ялта, Автономної Республіки Крим, Україна.
В обґрунтування заяви вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ялта, Автономної Республіки Крим, України помер чоловік заявниці - ОСОБА_2 . Однак зареєструвати факт смерті за вимогами законодавства України заявниця не має можливості, оскільки документи, які підтверджують факт смерті, не відповідають нормам законодавства України, а саме видані на тимчасово окуповані території. У зв'язку з викладеним заявниця просить у судовому порядку встановити факт смерті її чоловіка, для отримання свідоцтва про смерть встановленої законом форми та реалізації наслідків, передбачених чинним законодавством у зв'язку зі смертю матері.
У судове засідання заявник не з'явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю, заяву підтримує у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи - Мелітопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - у судове засідання не з'явився з невідомих причин, заперечень на заяву не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою відео-(звуко)-записувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувала у шлюбі, який зареєстровано відділом РАЦС м. Ялта 25.07.2008, з ОСОБА_2 , 1973 р.н., що підтверджується копією паспорта громадянки України/а.с.4,5/.
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Масандрівської селищної ради м. Ялти, Автономної Республіки Крим, Україна, батько - ОСОБА_2 , громадянин України, мати - ОСОБА_1 , громадянка України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ялта, АР Крим, Україна, помер ОСОБА_2 , в підтвердження чого заявниці було видано свідоцтва про смерть Ялтинським міським відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим/а.с.11/.
Вказане свідоцтво про смерть, видана органом, що непідконтрольний державній владі України, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасового окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Оцінюючи надані докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами:
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, § 45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto-органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року, § 142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території може бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
За таких обставин у інший спосіб, окрім як за рішенням суду, ОСОБА_1 , не зможе реалізувати свої права, а тому суд приходить до висновку про задоволення заяви у повному обсязі та встановлення факту смерті особи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 247, 263-265, 268, 293, 315-319, 351-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ігнатов Євген Євгенович, за участі заінтересованої особи Мелітопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смертірті - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ялта, Автономної Республіки Крим, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Ю.В. Ковальова