Справа № 560/5838/21
іменем України
01 вересня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Городоцької міської ради, у якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Городоцької міської ради № 70 від 30 березня 2021 року «Про відмови у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Городоцької міської ради» про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
2. Зобов'язати Городоцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6821283900:07:004:0001 орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Городоцького району, Хмельницької області.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням сесії Городоцької міської ради №70 від 30.03.2021 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, вказано, що на зазначену у графічних матеріалах земельну ділянку вже надано відповідний дозвіл іншим громадянам. Позивач вважає рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправним, оскільки воно не містить підстав для відмови, передбачених статтею 118 ЗК України.
Ухвалою суду від 25.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якій просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що до моменту звернення позивача, на підставі рішення №54 від 09.02.2021 виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав інших громадян та їх охоронюваних законом інтересів, які полягають у виготовленні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки 6821283900:07:004:0001, з метою її поділу та приватизації. Такі роботи проводились на замовлення громадян, яким рішенням № 54 від 09.02.2021 надано відповідний дозвіл. В ході реалізації вищевказаних правовідносин, земельну ділянку з кадастровим номером 6821283900:07:004:0001 розділено 29.03.2021 на 15 земельних ділянок, площею по 2 га. кожна.
Звертає увагу на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 року по справі №617/763/16-ц, а саме: не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою». У цій же постанові наголошено про те, що надання такого дозволу суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.
Також вказує, що на момент прийняття рішення Городоцькою міською радою за результатами розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 30.03.2021 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6821283900:07:004:0001 цієї земельної ділянки в розумінні ст. 79-1 ЗКУ, як об'єкта цивільних прав, вже не існувало.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку. В даному випадку надання такого дозволу вказує на відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.
Посилання на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 року по справі №617/763/16-ц, суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що прийнявши рішення №54 від 09.02.2021, Городоцька міська рада не мала підстав та права задовольняти інші клопотання щодо надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки 6821283900:07:004:0001 з метою її приватизації.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач звернувся до Городоцької міської ради з заявою від 19.02.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6821283900:07:004:0001 орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Городоцького району Хмельницької області.
Рішенням шостої сесії VIII скликання Городоцької міської ради від 30.03.2021 №70 «Про відмови у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Городоцької міської ради» відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме так як на зазначену у графічних матеріалах земельну ділянку вже надано відповідний дозвіл іншим громадянам рішенням п'ятої чергової сесії Городоцької міської ради від 09.02.2021 №54 (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України).
Також судом встановлено, що рішенням п'ятої чергової сесії Городоцької міської ради від 09.02.2021 №54 надано дозвіл п'ятнадцятьом громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6821283900:07:004:0001 орієнтовною площею по 2 га.
Відповідно до інформації, викладеній у листі Відділу у Городоцькому району Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.06.2021 №18-22-0.22-98/106-21, земельна ділянка площею 30 га з кадастровим номером 6821283900:07:004:0001 розділена 29.03.2021 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни їх цільового призначення, розроблений ФОП ОСОБА_2 від 12.02.2021.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Підставою для відмови позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що на зазначену у графічних матеріалах земельну ділянку вже надано відповідний дозвіл іншим громадянам рішенням п'ятої чергової сесії Городоцької міської ради від 09.02.2021 №54.
Досліджуючи зміст оскаржуваного рішення, судом встановлено, що в ньому відсутні посилання на підстави, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Посилання відповідача як на підставу для відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на раніше наданий дозвіл іншій особі суд вважає безпідставними, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає, що земельна ділянка виділяється конкретній особі, та не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки у власність, а є лише початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Крім того, законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані "відведення" та не передбачає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку із наданням такого дозволу іншій особі.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №360/2334/17.
У постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року по справі №320/1177/19 також вказано про те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому не суттєво, за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками. Стаття 118 ЗК України встановлює вичерпний перелік таких підстав, серед яких відсутня така підстав, як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на ту ж саму земельну ділянку. Аналіз статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.
За таких обставин суд вважає, що надання відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою іншим особам не позбавляє позивача права на самостійне звернення до органу виконавчої влади для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави, якими керувався відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не можуть вважатися законними підставами для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2020 по справі №617/763/16-ц, суд зазначає наступне.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, не перевірив доводів позивача, не надав оцінки поведінці органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, з урахуванням обставин цієї справи; не врахував те, що рішенням сесії селищної ради надано згоду на безоплатну передачу у власність позивача земельну ділянку у розмірі 0,2600 га для ведення особистого селянського господарства, та надано дозвіл на виготовлення технічної документації на зазначену земельну ділянку, а тому дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки надання дозволу територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.
Суд звертає увагу на те, що питання можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки та правових наслідків надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки було предметом розгляду Великої палати Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц.
У цій постанові Велика палата Верховного Суду зазначила, що дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку (пункт 36.4 постанови).
При цьому обов'язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.
Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.
З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи (пункти 38-41 постанови).
Суд звертає увагу на те, що у справі №617/763/16-ц спір вирішувався за правилами цивільного судочинства щодо права власності/користування та усунення порушень у такому праві на одну й ту ж земельну ділянку. Відмінність правової природи та обставин спору в справі №617/763/16-ц виключає підстави для застосування цих висновків Верховного Суду при розгляді цієї справи.
У спірному ж випадку, враховуючи вищевказані правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі не є правовстановлюючим актом, не вказує про наявність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу такої у власність. Вказана підстава у ненаданні дозволу свідчить про зловживання своїм обов'язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані законодавством.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він не надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд звертає увагу, що відповідно до інформації, викладеній у листі Відділу у Городоцькому району Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.06.2021 №18-22-0.22-98/106-21, земельна ділянка площею 30 га з кадастровим номером 6821283900:07:004:0001 розділена 29.03.2021 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни їх цільового призначення, розроблений ФОП ОСОБА_2 від 12.02.2021.
Суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.
Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржуване рішення не містить повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх умов, передбачених нормами статті 118 ЗК України, для прийняття рішення про надання позивачу відповідного дозволу.
Отже, відповідач повинен здійснити перевірку відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки з урахуванням дотримання замовником вимог законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, після чого прийняти рішення.
З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.
Враховуючи викладене, позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно абз.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, згідно ч.5ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно з п.1-2 ч.1ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги від 21.12.2020, акт про надання юридичних послуг та виконаних робіт від 17.05.2021, рахунок та квитанцію від 17.05.2021 на 2500 грн.
Згідно п. 3.1 договору обсяг та вартість послуг (робіт) виконавця (гонорару) за даним договором визначається в актах про надання правової допомоги (юридичних послуг) та виконаних робіт.
Актом від 17.05.2021 визначено перелік наданих юридичних послуг:
1) З'ясування суті спірних правовідносин, вивчення нормативної правової бази, судової практики, юридична консультація. 1,5 години (750 грн.);
2) Збір та аналіз необхідних документів для підготовки позовної заяви. 0,5 години (250 грн.);
3) Складання позовної заяви. 3 години. (1500 грн.).
Суд вважає, що понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, значенням справи для сторони.
Зазначене свідчить про наявність правових підстав для стягнення витрат, понесених позивачем на отримання правничої допомоги в сумі 2500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Городоцької міської ради №70 від 30 березня 2021 року «Про відмови у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Городоцької міської ради», яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зобов'язати Городоцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6821283900:07:004:0001 орієнтовною площею 2,00 га та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Городоцької міської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 01 вересня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Городоцька міська рада (вул. Грушевського,53,м.Городок,Хмельницька область,32000 , код ЄДРПОУ - 04060708)
Головуючий суддя Д.А. Божук