Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
31 серпня 2021 р. Справа № 520/13163/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мороко А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі № 520/13163/2020 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 по справі № 520/13163/2020, шляхом його заміни на стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 в розмірі 177298,40 грн.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату час та місце розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення повідомлялись належним чином, 31.08.2021 від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи № 520/13163/2020 без її участі.
09.08.2021 від представника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області надійшли пояснення, в яких зазначено, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 по справі № 520/13163/2020 в повному обсязі можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення в порядку стягнення з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", яка відкрита на рівні головного розпорядника бюджетних коштів - Державної судової адміністрації України. У зв'язку з чим, представник відповідача просить суд змінити спосіб і порядок виконання судового рішення по справі № 520/13163/2020 в порядку стягнення з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державної судової адміністрації України.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Дослідивши заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення та матеріали справи, суд встановив наступне.
29.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та виплатити недоотриману частину.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 10.11.2020 по справі № 520/13163/2020, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та виплатити недоотриману частину.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 по справі № 520/13163/2020 закрито апеляційне провадження по справі № 520/13163/2020 за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 року по справі № 520/13163/2020 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі виконавчого листа по справі № 520/13163/2020 22.03.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Черкащенком В.В. відкрито виконавче провадження ВП № 64902496.
Листом № 06-15/1217/2021 від 30.03.2021 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області повідомило державного виконавця Черкащенко В.В. про те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 по справі № 520/13163/2020 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області здійснило розрахунок недоотриманої суддівської винагороди недоотриманої суддівської винагороди судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Теслікової І.І., загальна сума якої складає 177298,40 грн. Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області немає правових підстав самостійно виконати рішення суду по справі № 520/13163/2020 та здійснити виплату недоотриманої суддівської винагороди в повному обсязі, з наступних причин. Повноваження Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області визначаються положеннями статей 154 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон) та Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, затвердженого Головою Державної судової адміністрації України 25.09.2015. Територіальне управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 148 Закону ДСА України здійснює функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів. Пунктом 4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до положень ст. ст. 3, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення виключно в рамках бюджетного періоду, який становить один календарний рік який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Згідно з частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Таким чином, ТУ ДСА України у Харківській області здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація України. На рівні головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України відкрито бюджетну програму 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів” за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів. За таких обставин, виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 по справі № 520/13163/2020 в повному обсязі можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Положеннями ч.ч.2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов'язковість судових рішень).
Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Так, положеннями Закону України “Про виконавче провадження” визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно із до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути “ефективним” як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути “ефективним” в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі “Аксой проти Туреччини” (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що “ефективний засіб правового захисту” у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).
Враховуючи, що в межах даної справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо виплати недоотриманої суддівської винагороди, слід враховувати, що розмір і порядок виплати суддівської винагороди визначається виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
Суд вважає обґрунтованою позицію відповідача щодо того, що ТУ ДСА України у Харківській області здійснює всі нарахування виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, які затверджує Державна судова адміністрація України.
На рівні головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України відкрито бюджетну програму 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів”, за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів.
Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі заявлених вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.
Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241, 243, 254, 255, 294, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі № 520/13163/2020 - задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 по справі № 520/13163/2020 та встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 в розмірі 177298 (сто сімдесят сім тисяч двісті дев'яносто вісім) грн 40 коп.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.С. Мороко