Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позову
31 серпня 2021 р. справа № 520/15301/21
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник, здобувач пенсії) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, орган публічної адміністрації, владний суб"єкт, пенсійний орган) про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області зарахувати до трудового стажу 01.09.1990р.-13.02.1992р.,01.04.1994р.-01.06.1994р., 01.06.1994р.-20.02.1995р. як періодів відсутності можливості працевлаштування як дружини військовослужбовця за місце проходження військової служби чоловіком - військовослужбовцем, -
встановив:
За викладеним у позові твердженням заявника, 06.11.2019 р. ГУ ПФУ в Харківській області в особі Відділу з питань перерахунків пенсій №16 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу у 26 років.
За викладеним у позові твердженням заявника, у листопаді 2020р. заявник звернувся з цього ж самого питання до ГУ ПФУ в Харківській області в особі Відділу обслуговування громадян, але вже за усною консультацією з приводу обчислення страхового стажу.
Стверджуючи про тривале очікування письмової відповіді на усну консультацію, заявник лише 17.06.2021р. вдався до подання письмової скарги, відповідь на яку у вигляді листа від 14.07.2021р. №8397-13348/Г-02/8-2000/21 кваліфікує у якості події, що зумовила початок перебігу строку на звернення до суду.
Ухвалою суду від 13.08.2021р. позов було залишено без руху через виявлення низки недоліків в оформленні; надано час для усунення недоліків в оформленні позову - 10 днів з дати вручення цієї ухвали; визначено, що способом усунення недоліків є подання до суду подання до суду доказів сплати судового збору або належно умотивованого та документально підтвердженого клопотання у порядку ст. 133 КАС України; позову, оформленого із дотриманням вимог ст. 160 КАС України із викладенням змісту позовних вимог; заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду.
30.08.2021р. до суду від заявника надійшов процесуальний документ у вигляді уточненого позову, де, зокрема, викладена вимога про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Наведені у якості поважних причин несвоєчасного звернення до суду доводи заявника повністю збігаються із текстом первісного позову.
З цього приводу суддя вважає за необхідне наголосити, що у силу ч.2 ст.44 та ч.1 ст.45 КАС України усі суб'єкти права повинні добросовісно опікуватись станом власних прав (інтересів) та обов'язків.
Запровадження інституту давності та наслідків закінчення (збігу, спливу, завершення перебігу) процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суддя вважає, що заявнику слід взяти до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №240/12017/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020р. у справі №510/1286/16-а у спорах між приватною особою - громадянином та Державою в особі компетентного адміністративного органу з приводу призначення, нарахування виплати пенсії (тобто у правовідносинах, які є подібними до спірних), установлений ст.122 КАС України строк звернення до суду застосовується; для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
За правилом ч.2 ст.122 КАС України строк звернення до суду слід обраховувати з дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За викладеним у позові твердженням самого ж заявника, відносини між громадянином як здобувачем пенсії та органом системи ПФУ України склались до 06.11.2019р., коли мала місце подія вчинення ГУ ПФУ в Харківській області відмови за матеріалами звернення заявника, що були подані до указаної дати.
Заявник більш як протягом 1,5 року не опікувався станом власних справ у питанні призначення пенсії, після чого вдався не до повторного подання письмового звернення установленого формуляра для призначення пенсії, а до отримання усної консультації з питання правил обчислення страхового стажу, розраховуючи на отримання письмової відповіді на усну консультацію.
Між тим, з огляду на приписи ст.19 Конституції України та норми Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" такі очікування не можуть бути кваліфіковані ані у якості розумних, ані у якості виправданих.
Діяння органу системи ПФУ з приводу відмови у призначенні пенсії було вчинено ще 06.11.2019р. і заявник не міг не знати про існування цієї події, позаяк постійно та безперервно не отримував пенсії.
Суд звертає увагу, що за змістом ч.1 ст.122 і ч.1 ст.123 КАС України пропущений процесуальний строк може бути поновлений виключно за умови поважності причини пропуску та відсутності ознаки присікальності (преклюзивності).
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.».
Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом (звернення за усною консультацією, тривале очікування письмової відповіді на усну консультацію) не можуть бути віднесені до поважних, адже ці обставини не мали жодного впливу на фізичну можливість заявника вчинити процесуальну дію по зверненню до суду.
Ані у тексті позову, ані у тексті уточненого позову заявником не спростовано, що протягом цього часу заявник знаходився на території України, під впливом дії нездоланних та непереборних факторів, котрі б об'єктивно заважали (перешкоджали) або хоча б утруднювали звернення до суду (у тому числі і у стані розладу здоров'я), не перебував.
Належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів неусвідомлення обставини порушення власних прав або наявності поважних причин, які протягом вказаного періоду часу непереборно перешкоджали зверненню заявника до суду, до матеріалів позову та заяви не подано.
Тому суддя доходить до висновку, що заяву про поновлення строку на звернення до суду належить залишити без задоволення, унаслідок чого позов підлягає поверненню у порядку ч.2 ст.123 КАС України.
Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 123, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суддя -
ухвалив:
1.Клопотання про поновлення строку на звернення до суду - залишити без задоволення.
2.Позов - повернути заявникові.
3.Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4.Копію ухвали надіслати заявникові разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
5.Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України (негайно після підписання).
Суддя Сліденко А.В.