Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
31 серпня 2021 р. № 520/9524/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/9524/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 та направити його до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області для видання наказу про виплату такої допомоги.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
08.07.2021 представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки у спірних правовідносинах Міністерство внутрішніх справ України діяло з дотриманням норм чинного законодавства України.
Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , є пенсіонером органів внутрішніх справ з 2004 року, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 .
Підставою звільнення з органів внутрішніх слугувала хвороба (копія свідоцтва № 312 ВЛК про хворобу від 21.04.2004).
01.12.2004 позивачу встановлено 15 % втрати працездатності (довідка МСЕК серії ХАР № 000520).
З 21.05.2019 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА № 017951.
З 01.06.2020 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (виписка з акта огляду медико - соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 699768).
З 24.11.2020 ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати працездатності 70 % (довідка МСЕК серії 12 ААА № 037037).
У зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, 13.01.2021 позивач звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС в Харківській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги та повним пакетом документів, передбаченого п. 7 Порядку № 850
Ліквідаційна комісія ГУ МВС в Харківській області направила матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Листом № 14286/15-2021 від 07.04.2021 Департамент фінансово - облікової політики МВС України повідомив позивача про те, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія (далі - МСЕК) йому проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико - соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету' Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (далі - Положення), відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. Зокрема, повідомлено про те, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, що є прямим порушенням вимог Положення. Пунктом 4 Порядку передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. При розгляді матеріалів встановлено, що згідно з доданою до матеріалів копією довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 11.02.2004 № 000520 при первинному огляді МСЕК ОСОБА_1 установлено 15 % втрати професійної працездатності з 11.05.2004, а згідно з копією виписки із акта огляду МСЕК від 29.05.2019 № 993043, теж при первинному огляді МСЕК 29.05.2019 третю групу інвалідності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Тобто між оглядами МСЕК пройшло, понад два роки, що суперечить умовам пункту 4 Порядку. Крім цього слід звернути увагу, що зазначена позиція стосовно застосування пункту 4 Порядку підтверджується також судовою практикою з цього питання. Зокрема, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18, якщо працівникові міліції при повторному огляді встановлено згідно з рішенням МСЕК вищу групу інвалідності в період понад два роки від дати встановлення йому групи інвалідності при первинному огляді, то працівник міліції не мас права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Пунктом 9 Порядку встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Наявність зазначених вище невідповідностей надісланих матеріалів вимогам Положення та Порядку унеможливлює затвердження Міністерством висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову та 06.04.2021 затверджено відповідний висновок.
Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.
На підставі ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
02 липня 2015 року прийнято Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
На виконання пункту 2 розділу II "Прикінцевих положень" Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції", Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 850, що набрав чинності з 31.10.2015.
Пунктом 1 Порядку № 850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно з п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи).
Разом з цим, відповідно до п. 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Суд зазначає, що Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами (№711/1837/18), висновки у якій обов'язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Зокрема, у постанові від 22.10.2020 у справі №711/1837/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов такого висновку щодо застосування положень ст.23 Закону №565-XII та п.4 Порядку №850 у подібних правовідносинах (п. 41):
1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошової допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
2) Закон №565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон №580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
4) передбачені пунктом 4 Порядку №850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.
Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Верховний Суд у вказаній справі звернув увагу на те, що оскільки між первинним встановленням інвалідності та повторним оглядом, за наслідками якого встановлено вищу групу інвалідності минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Як встановлено судом, 01.12.2004 позивачу встановлено 15 % втрати працездатності (довідка МСЕК серії ХАР № 000520), а з 21.05.2019 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА № 017951.
Оскільки повторний огляд, за наслідками якого позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, відбувся 21.05.2019, а первинно встановлено інвалідність 01.12.2004, тобто між цими подіями минуло понад два роки, суд дійшов висновку, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: вул. Академіка Богомольця, буд. 10,м. Київ,01601, ідентифікаційний код - 00032684) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Мороко