з питань закриття провадження у справі
26 серпня 2021 року м. Рівне №460/4564/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Морозюк О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представники Якобчук П.О., Левченко К.В.,
відповідача: представник Дем'янюк С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Плюс"
доПоліської митниці Держмитслужби
про зобов'язання вчинення певних дій,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати-Плюс" звернулося до суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просило зобов'язати Поліську митницю Держмитслужби повернути кошти у розмірі 97844,13 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Карпати-Плюс".
Ухвалою суду від 11.05.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 07.06.2021 на 09:30 год.
07.06.2021 підготовче судове засідання відкладено до 29.06.2021 до 09:30 год.
Ухвалою суду від 29.06.2021 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 16.08.2021 на 11:00 год.
16.08.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.08.2021 до 11:15 год.
В ході судового розгляду судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі, з огляду на неможливість розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства.
У судовому засіданні, призначеному на 26.08.2021, представники позивача заперечували проти закриття провадження у справі. Вважали, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 26.08.2021, вважав за доцільне закрити провадження у справі.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 №19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Тому віднесення до юрисдикції адміністративних судів спору лише з підстав того, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень є неправильним.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права, то спір стосується приватно-правових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Предметом розгляду даної адміністративної справи є питання повернення Поліською митницею Держмитслужби коштів від реалізації автомобіля марки "Toyota Sienna", номер кузова НОМЕР_1 , у розмірі 97844,13 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Карпати-Плюс".
У ході судового розгляду судом встановлено, що на виконання укладеного між позивачем та відповідачем умов договору від 20.02.2013 №22, Поліською митницею Держмитслужби було передано для ТОВ "Карпати-Плюс" легковий автомобіль марки "Toyota Sienna", номер кузова НОМЕР_1 , з метою подальшого розпорядження таким автомобілем, про що складено Акт опису, оцінки та передачі товарів від 15.10.2013 №38/13.
Відповідно до інформації, опублікованої на офіційному веб-порталі Державної податкової служби України на 2019 рік, було затверджено Єдиний реєстр суб'єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру суб'єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави, на 2019 рік ТОВ "Карпати-Плюс" є членом Товарної біржі "Універсальна-Полісся".
На підставі рішення конкурсної комісії ДФС №2 від 28.03.2019 ТОВ "Карпати-Плюс" визнано переможцем тендера (конкурсу) з визначення спеціалізованих підприємств-організаторів митних аукціонів.
Комісією було прийняте рішення про подальше розпорядження автомобілем "Toyota Sienna", номер кузова НОМЕР_1 , який передано на реалізацію ТОВ "Карпати-Плюс" згідно актів опису, оцінки та передачі майна від 06.09.2019 №20/19 та здійснено його уцінку, про що свідчить акт опису, оцінки та передачі майна від 02.12.2019.
Відповідно до Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №607 від 26.04.2003,призначено торги, у яких організатор -ТОВ "Карпати-Плюс", а виконавець - Товарна біржа "Універсальна-Полісся".
12.02.2020 проведено митний аукціон з продажу лоту - легковий автомобіль "Toyota Sienna", номер кузова НОМЕР_1 . Організатор митного аукціону -ТОВ "Карпати-Плюс", виконавець - Товарна біржа "Універсальна-Полісся".
За результатами проведення 12.02.2020 митного аукціону щодо автомобіля "Toyota Sienna", номер кузова НОМЕР_1 , переможцем стала ОСОБА_1 , яка перерахувала на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 120844,60 грн.
Позивачем перераховано кошти на розрахунковий рахунок Поліської митниці Держмитслужби в сумі 97884,13 грн., з утриманням суми комісійної винагороди у розмірі 22960,47 грн., виручених від реалізації товару, що становило 20% від вартості товару (вартість автомобіля після переоцінки становила 120 844,60 коп.).
Поряд з цим судом встановлено, що організатор митного аукціону - ТОВ "Карпати-Плюс" та виконавець митного аукціону - Товарна біржа "Універсальна-Полісся", звернулися до аукціонного комітету з листами щодо скасування результатів митного аукціону від 12.02.2020 щодо лоту №1 легкового автомобілю "Toyota Sienna", номер кузова НОМЕР_1 , мотивуючи це тим, що такий легковий автомобіль не підлягає державній реєстрації в територіальному сервісному центрі МВС у зв'язку з неможливістю проходження сертифікації транспортного засобу.
Протоколом засідання аукціонного комітету від 10.07.2020 скасовано результати проведення митного аукціону від 12.02.2020 щодо вказаного лоту, а підсумковий протокол митного аукціону визнано недійсним у зв'язку з тим, що автомобіль не підлягає реєстрації в територіальному сервісному центрі МВС у зв'язку з неможливістю проходження сертифікації транспортного засобу.
При цьому, згідно з видатковим касовим ордером №4 від 14.05.2020 ТОВ "Карпати-Плюс" повернуло ОСОБА_1 кошти у розмірі 120844,60 грн. за проданий автомобіль.
Листом Поліської митниці Держмитслужби від 22.07.2020 №7.13-1/21/13-21/5699, за результатами розгляду заяв позивача від 13.07.2020 №31 та від 20.07.2020 №33 ТОВ "Карпати-Плюс", повідомлено про відсутність правових підстав для повернення майна на склад митниці та перерахування коштів за продане на аукціоні майно, оскільки такий автомобіль був проданий з урахуванням податків і зборів, що справляються у разі імпортування відповідно до законодавства.
Кошти від реалізації автомобіля марки "Toyota Sienna" у сумі 97884,13 грн. від ТОВ "Карпати-Плюс" надійшли до відповідача 18.02.2020 згідно з платіжним дорученням від 18.02.2020 №164 та 24.07.2020 були перераховані митницею до Державного бюджету України, що підтверджено платіжним дорученням від 24.07.2020 №1253.
Вважаючи, що відповідні кошти підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпати-Плюс", з огляду на фактичну не реалізацію автомобіля на аукціоні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Між тим, судом також встановлено, що 04.02.2019 між Рівненською митницею ДФС в особі в.о. начальника Рівненської митниці ДФС Іванова Івана Івановича (далі - Митниця) та ТОВ "Карпати-Плюс" в особі директора Юрчук Анни Лук'янівни (далі - Підприємство) укладено Договір №18 на реалізацію майна, що перейшло у власність держави (далі - Договір №18).
Згідно з п.1.1. Договору №18 Митниця передає, а Підприємство приймає для реалізації майно, що перейшло у власність держави, з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340, згідно актів опису, оцінки та передачі майна, за винятком предметів, прийняття яких заборонено правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами.
Підприємство з моменту отримання майна своїм представником несе відповідальність за цінність та збереження переданого Митницею майна в повному обсязі.
Підприємство зобов'язується проводити розрахунки з Митницею в повному обсязі не пізніше 3-х днів з дня продажу товару, шляхом перерахування належних сум на рахунок Рівненської митниці ДФС - банк отримувача АБ "Укргазбанк"; р/р НОМЕР_2 ; МФО 320478; ЄДРПОУ 39420640.
Майно, яке Підприємство отримало від Митниці, повинно бути виставлено для продажу за цінами, вказаними в актах опису, оцінки та передачі не пізніше 3-х днів з моменту отримання (п.2.1.-2.3. Договору №18).
Відповідно до п.4.1.-4.3. Договору №18 приймання майна проводиться Підприємством згідно актів опису, оцінки та передачі, що є невід'ємною частиною договору.
Все майно передане Підприємству для реалізації повинно мати ярлики Підприємства із зазначеними порядковими номерами актів опису та оцінки і цінами.
Майно передається Підприємству згідно оцінки його комісією. Уразі розбіжностей в оцінці майна між представниками комісії та у випадках, передбачених законодавством України, оцінка проводиться спеціалістом-експертом.
Згідно з 5.7. Договору №18 весь ризик пов'язаний з виконанням даного Договору, у зв'язку з втратою, пошкодженням переданого майна і неналежним виконанням цього Договору, лежить на Підприємстві, якщо воно не доведе, що втрата чи пошкодження сталися не з його вини.
27.12.2019 та 28.12.2019 між позивачем та відповідачем укладені Додаткові угоди, які є невід'ємними частинами Договору №18.
Отже, з укладанням між позивачем та відповідачем Договору №18 виникли договірні відносини з реалізації майна, що перейшло у власність держави.
Передача на реалізацію легкового автомобілю "Toyota Sienna", номер кузова НОМЕР_1 , відбувалася відповідно до умов такого договору та керуючись Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340.
За приписами ст.5 Митного кодексу України, державна митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. Державна митна політика є складовою частиною державної економічної політики.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України передбачено, що порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Статтею 74 Митного кодексу України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Перелік товарів та підстави для розміщення таких товарів на складі митниці для зберігання митними органами передбачено ст.238 Митного кодексу України.
Як свідчить зміст позову та додані до нього матеріали, позивачем фактично не оскаржуються дії, які вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень на виконання функцій держави, передбачених Митним кодексом України. Дії ж митниці по передачі майна на реалізацію на виконання умов договору не відносяться до здійснення публічно-владних управлінських функцій. Проданий через торгівельну організацію ТОВ "Карпати-Плюс" автомобіль випущено у вільний обіг на митній території України. Відповідно, такий автомобіль не може знаходитися під митним контролем на складі Поліської митниці Держмитслужби.
Законом України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 №1957-XII (далі - Закон України "Про товарну біржу" в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано правила біржової торгівлі, які розробляються відповідно до чинного законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань.
Статтею 16 Закону України "Про товарну біржу" передбачено, що біржові брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.
Брокери вправі пересвідчитися в наявності та якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.
Відповідно, правовідносини по біржових угодах, які виникли між організатором -ТОВ "Карпати-Плюс", виконавцем - Товарною біржею "Універсальна-Полісся" та переможцем аукціону, вирішуються відповідно до порядку, встановленого законодавством України, статутом товарної біржі та біржовими правилами, а не постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340 "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним".
Тому, враховуючи наведене в сукупності, суд вважає, що даний спір за своєю суттю, характером правовідносин, підставами та предметом позову є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових прав позивача.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" у якому суд вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для закриття провадження у справі №460/4564/21.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" питання щодо повернення судового збору вирішується судом лише за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 238, 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі №460/4564/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-Плюс" до Поліської митниці Держмитслужби про зобов'язання вчинення певних дій - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу суду складено 31 серпня 2021 року
Суддя С.А. Борискін