27 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6831/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
23 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.04.2021 № 957 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 (УБД) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, місце розташування: м. Глобине Глобинського району Полтавської області, з метою передачі у власність", зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, місце розташування: м. Глобине Глобинського району Полтавської області.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, а тому спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
03 серпня 2021 року Полтавським окружним адміністративним судом отримано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував, наполягаючи на правомірності та обґрунтованості відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність з тих підстав, що обрана позивачем земельна ділянка згідно вимог Генерального плану м. Глобине за функціональним призначенням належить до земель санітарно-захисних насаджень, а відтак підстави для задоволення клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів відсутні.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
05 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Глобинської міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у приватну власність для будівництва індивідуальних гаражів орієнтовною площею 0,010 га.
За результатами розгляду вищевказаної заяви 22 квітня 2021 року на восьмій сесії восьмого скликання Глобинської міської ради прийнято рішення № 957 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 (УБД) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, місце розташування: м. Глобине, Глобинського району Полтавської області, з метою передачі у власність, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 (УБД) у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ: 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, місце розташування: м. Глобине Глобинського району Полтавської області, у зв'язку з невідповідністю до Генерального плану забудови м. Глобине (території санітарно - захисних насаджень).
Позивач, не погоджуючись з правомірністю відмови, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.
Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Пунктом "д" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відтак, у силу статті 122 Земельного кодексу України відповідача наділено повноваженнями передавати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності відповідної територіальної громади.
За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (далі - ДБН № 3602-92) поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.
Згідно з п. 27 ДБН 3602-92 у санітарно-захисній зоні допускається розміщення бань, пралень і гаражів за умови, що щільність забудови не буде перевищувати 10%.
Судом встановлено, що відповідно до викопіювання з Генерального плану м. Глобине та пояснювальної записки до генерального плану земельна ділянка, зазначена позивачем, розташована на території санітарно-захисної зони ПП Бугаєць, що становить 100 метрів, щільність забудови санітарно-захисної зони останнього становить 20,94%. Також ця земельна ділянка розташована на території санітарно-захисної зони "Будівлі виробничої бази", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка крім того, що розташована в межах санітарно-захисної зони ПП Бугаєць, також має свою санітарно-захисну зону 50 метрів, щільність забудови санітарно-захисної зони останнього становить 24,8 % .
Таким чином, оскільки земельна ділянка, яку хотів отримати позивач розташована в межах санітарно-захисних зон, щільність забудови яких перевищує 10 %, за таких умов розташування гаражу на зазначеній земельній ділянці є недопустимим.
Крім того, відповідно до пункту 5.13 наказу № 173 від 19.06.1996 Міністерства охорони здоров'я, з боку селищної території необхідно передбачати смугу дерево-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині санітарно-захисної зони до 100 м - не менше 20 м.
Земельна ділянка, визначена позивачем, знаходиться в смузі дерево-чагарникових насаджень, що унеможливлює будівництво на цій території індивідуальних гаражів.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 19.05.2020 у справі №527/40/17, відповідачем у якій є Глобинська міська рада, а підстави позову є тотожними.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що рішення по суті звернення прийняте суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відтак, заявлені позивачем вимоги суд визнає безпідставними, у зв'язку з чим позовну заяву належить залишити без задоволення у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Глобинської міської ради (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, ЄДРПОУ 22547673) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко