31 серпня 2021 р. № 400/4585/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-АГРО-ТРАНС" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанов від 18.03.2021 року № 232425, №232426, №232427,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-АГРО-ТРАНС" (надалі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (надалі - відповідач) з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування постанов Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки про застосування адміністративно - господарського штрафу від 18.03.2021 року № 232425, №232426, №232427.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підставою прийняття оскаржуваних постанов була виявлена перевіркою Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відсутність особистої картки водія на належних позивачу транспортних засобах. Позивач посилається на відсутність у Законі України від 05.04.2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» норми про зобов'язання автоперевізників вантажу використовувати тахографи у внутрішніх перевезеннях. Позивач вказує, що відсутність тахокартки водія та роздруківки даних роботи водія за умови здійсненні внутрішнього перевезення не може визнаватися порушенням статті 48 Закону № 2344-III. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 29.06.2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/4585/21 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09.08.2021 року за вх. № 4180/21/06-25 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340 та Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджену наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385. Зазначив про обов'язковість наявності у водія транспортного засобу заповненої тахокартки.
18.08.2021 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що здійснював внутрішнє перевезення, а тому не мав обов'язку з установлення та експлуатації тахографу.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі договору найму (оренди) транспортних засобів від 26.12.2019 року, у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-АГРО-ТРАНС" знаходяться транспорті засоби, зокрема, марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
09.02.2021 року посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки (Запорізька область) на а/д М-18 проведено перевірку автомобіля марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 09.02.2021 року №260434, яким під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня особиста картка водія.
09.02.2021 року посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки (Запорізька область) на а/д М-18 проведено перевірку автомобіля марки марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 09.02.2021 року №260432, яким під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня особиста картка водія.
09.02.2021 року посадовими особами Придніпровського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки (Запорізька область) на а/д М-18 проведено перевірку автомобіля марки марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 09.02.2021 року №260433, яким під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня особиста картка водія.
02.03.2021 року Південним міжрегіональним управлінням Укратрансбезпеки направлено запрошення у розгляді справ на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-АГРО-ТРАНС", які відбудуться 18.03.2021 року, які отримано позивачем 10.03.2021 року.
На підставі актів перевірки від 09.02.2021 року №260432, №260433, №260434, Південним міжрегіональним управлінням Укратрансбезпеки 18.03.2021 року прийнято постанови № 232425, №232426, №232427 про застосування адміністративно-господарських штрафів до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-АГРО-ТРАНС за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись з прийнятими відповідачем постановами від 18.03.2021 року № 232425, №232426, №232427, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних постанов № 232425, №232426, №232427, суд виходить з наступного.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.
На підставі частини 1 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Приписами статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Статтею 1 Закону № 2344 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок - № 1567).
Згідно із зазначеним Порядком № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344 та п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт»; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст.18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з частиною другою статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний:
- мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;
- дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (Положення №340), згідно пункту 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Згідно п.1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (Інструкції №385), її норми поширюються на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні:
- адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР, - "калібрування";
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР;
Відповідно до пунктів 3.3, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:
- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що передбачений у ст.48 Закону №2344-III перелік документів не є вичерпним. Згідно вказаних приписів Інструкції №385 у разі використання цифрового тахографа водій зобов'язаний мати роздруківку даних роботи тахографа. Таким чином, в контексті ст.48 Закону №2344-III роздруківку тахографа необхідно відносити до категорії "інші документи, передбачені законодавством".
Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за помогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього апису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, транспортний засіб позивача оснащено цифровим тахографом.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позивач у позові зазначає, що докази здійснення позивачем міжнародних автомобільних перевезень у матеріалах справи відсутні. Крім того, копіями товарно-транспортних накладних від 08.02.2021 року №№527, 525, 526 підтверджується, що 09.02.2021 року автомобілями марки марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 , марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 здійснювалися перевезення вантажу, пункт навантаження - м. Василівка, пункт розвантаження - м. Ізмаїл (тобто внутрішнє перевезення).
Судом встановлено, що під час проведення перевірки транспортних засобів 09.02.2021 року водіями не надано тахокарти, що не заперечується позивачем в позовній заяві.
Так, з 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) підписаної у Женеві 1 липня 1970 р. в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Щодо доводів позивача про те, що використання тахографів є обов'язковим лише при виконання міжнародних перевезень, суд наголошує, що вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює обов'язок щодо обладнання транспортних засобів тахографами, поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (пункт 1.3 Положення). Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) так само не містить застережень щодо використання тахографів лише при здійсненні міжнародних перевезень. Її дія поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункт 1.3 Інструкції).
У зв'язку із наведеним, доводи позивача про те, що тахокартку водія та роздруківку даних роботи водія повинен мати при собі лише водій транспортного засобу, що здійснює міжнародні перевезення, а не внутрішні, суд не приймає до уваги.
Відтак, спірні постанови прийнято правомірно та скасуванню не підлягають.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,139,241-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-АГРО-ТРАНС" (вул. Степова, 32, м. Нова Одеса, Новоодеський район, Миколаївська область, 56602, ідентифікаційний код 43215375) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанов від 18.03.2021 року № 232425, №232426, №23242 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.08.2021 року.
Суддя Г.В. Лебедєва