м. Вінниця
31 серпня 2021 р. Справа № 120/6670/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М. , розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій відповідача щодо нарахування сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з розрахунку базового місяця - січень 2016 року.
З метою нарахування та здійснення доплати суми індексації грошового забезпечення за вказаний період з розрахунку базового місяця - січень 2008 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
21.07.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), який в подальшому необхідно застосовувати для проведення індексації.
Отже, вказаною постановою Уряд фактично запропонував в грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати заново обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації.
Відповідно до довідки №350/163/1/1170/пс від 16.07.2021 року дохід Позивача за 2015 рік за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 рік склав 68 547, 84 грн, а згідно довідки №350/163/1/1173/пс від 16.07.2021 року дохід Позивача за 2016 рік за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік склав 142 298, 88 грн.
Таким чином, після внесення відповідних змін у законодавстві розмір грошового забезпечення Позивача зріс більш ніж удвічі з січня 2016 року за рахунок складових грошового забезпечення, які мають постійний характер.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що він виконав умови, визначені абзацом 1 пункту 3 Постанови №1013, а відтак для проведення подальшої індексації грошового забезпечення військовослужбовців при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку №1078, як базовий місяць (місяць підвищення) враховує січень 2016 року, що передбачено абзацом другим пункту 3 Постанови №1013.
Крім того, відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи із зазначенням складових видів грошового забезпечення позивача та їх розміру за період з 01.01.2008 року до 01.03.2018 року, на підставі яких можливо визначити наявність або відсутність підстав для обрахування базового місяця з січня 2008 року.
Відповідач вважає, що оскільки, позивач не надав жодних доказів того, що він з 01.01.2008 року до 01.03.2018 року не змінював займану посаду від якого залежить зміна розміру посадового окладу та взагалі безперервно проходив службу, то підстави задоволення позову відсутні.
При цьому, відповідач заявляє, що у нього відсутні документи щодо проходження військової служби позивача. При звільненні позивача, його особова справа була передана до Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату міста Вінниці відповідно до наказу командира військової частини №193 від 05.09.2018 року. Згідно з витягу з Історичного формуляру військова частина НОМЕР_1 сформована 25.06.2011 року.
Відповідно до вищезазначеного, позивач не міг безперервно перебувати на одній посаді з 01.01.2008 року, а отже посадовий оклад не міг не змінюватися.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, то такі відповідач вважає неспівмірними. Більш того, згідно наявних матеріалів по справі представник позивача не надав жодних обґрунтувань щодо суми, яку він просить стягнути з відповідача.
Предмет спору, що розглядається судом, відноситься до типових справ, тому не потребує особливих затрат часу, а відтак розмір витрат вважає завищеним.
Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2018 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас та виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату м. Вінниця.
Враховуючи те, що станом на день виключення зі списків особового складу військової частини позивачу не було проведено виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, позивач звернувся до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2020 по справі №120/1343/20-а, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 включно.
На виконання судового рішення військова частина нарахувала позивачу індексацію за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з розрахунку базового місяця,- січень 2016 року.
Будучи незгодним з нарахованою сумою, у відповідності до ст. 249, 383 КАС України, позивач звернувся до суду з заявою про визнання протиправними дій вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду.
Окремою ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2020 року по справі №120/1343/20-а визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які вчинено на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі 120/1343/120-а щодо застосування базового місяця січня 2016 року при проведенні нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та зобов'язано здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року по справі № 120/1343/20-а скасовано окрему ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2020 року, а заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вирішення порушених питань можливе шляхом ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження, а не шляхом постановлення ухвали в порядку статті 249 КАС України.
Враховуючи зазначене, позивач звертається до суду за захистом порушених прав, оскільки вважає протиправними дії військової частини щодо нарахування сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з розрахунку базового місяця - січень 2016 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регламентуються Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII).
В розумінні статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.
Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка до 01.01.2016 р., а з 1 січня 2016 року в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів.
Індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок №1078) і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка до 1 січня 2016 р., а з 1 січня 2016 року в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Положеннями пункту 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
Так, нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 визначено і джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Із аналізу вище процитованих норм видно, що індексація грошових доходів населення в тому рахунку грошового забезпечення військовослужбовців проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється до 01.01.2016 р. в розмірі 101%, а з 01.01.2016 р. в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до 10-1 Порядку №1078, (в редакції постанови КМ № 526 від 13.06.2012), обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Згідно з п. 5 Порядку №1078 (в редакції постанови №1013 від 09.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Суд відхиляє аргументи відповідача, що оскільки, позивач не надав жодних доказів того, що він з 01.01.2008 року до 01.03.2018 року не змінював займану посаду від якого залежить зміна розміру посадового окладу та взагалі безперервно проходив службу, то підстави задоволення позову відсутні
Натомість суд зазначає, що оскільки обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, то якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у січні 2008 на чому наполягає позивач, а відповідач не спростовує цього, то для визначення суми індексації такому працівнику з січня 2016 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року.
Судом також відхиляються доводи відповідача, що розмір грошового забезпечення позивача зріс більш ніж удвічі з січня 2016 року за рахунок складових грошового забезпечення, які мають постійний характер з огляду на те, що відповідно до п. 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
З аналазу наведених вище норм слідує, що Порядком (в редакції на час спірних правовідноси) передбачено виключно підвищення тарифних ставок (окладів), а не складових грошового забезпечення, які мають постійний характер.
Аналізуючи зміни посадового окладу у часі слід вказати, що зміна посадового окладу відбулася в березні 2018 року відповідно до постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704. До постанови №704 від 30.08.2017 року діяла постанова Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294.
Щодо відсутності відомостей у відповідача про зміну займаної посади позивача від якої, на думку відповідача, залежить зміна розміру посадового окладу, то суд також відхиляє такі мотиви, оскільки при виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2020 по справі №120/1343/20-а, таких змін не установлено відповідачем. Відтак такі мотиви є безпідставними.
Отже, щодо визначення базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за вказаний спірний період, суд зазначає як зазначено вище, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком № 1078.
Відповідно до вищенаведених норм та обставин справи, враховуючи незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців з 01.01.2008 по 01.03.2018, то для обчислення індексу грошового забезпечення базовим місяцем має бути саме січень 2008 року до періоду з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Відтак, позовні вимоги щодо протиправних дій відповідача стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу із застосування базового місяця січня 2016 є обгрунтованими, та такими що підлягають задоволенню, відповідно вимога зобов'язального характеру нарахувати та виплатити підлягає задоволенню як похідна від основної.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
Вирішуючи питання щодо судового збору у справі, суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від його сплати. Відтак, керуючись положенням статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору не підлягають розподілу.
Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача правничої допомоги, суд виходить з такого.
Так, відповідно до позовної заяви заявлено витрати на правову допомогу у розмірі 10000грн, яку просить позивач стягнути з відповідача.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 11.06.2021, укладеного між клієнтом та адвокатським бюро, гонорар є фіксованим та становить в суді І інстанції 10 000грн.
В позові зазначено, з посиланням на практику Верховного Суду, що адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Відповідач, заперечуючи щодо розміру витрат вказує на неспівмірність заявленої суми та її завищення, оскільки предмет спору, що розглядається судом, відноситься до типових справ, тому не потребує особливих затрат часу.
Перевіривши та надавши оцінку наданим представником позивача документам на підтвердження вартості послуг, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію співмірності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
З огляду на вказане вище, враховуючи предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, беручи до уваги позицію відповідача, суд вважає, що витрати на правову допомогу, на відшкодування яких у позивача виникло право за результатами розгляду цієї справи, підлягають зменшенню та на користь позивача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з розрахунку базового місяця - січень 2016 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з розрахунку базового місяця - січень 2008 року та здійснити доплату суми індексації грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн (одна тисяча гривень 00 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ); Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - 24976042, АДРЕСА_2 )
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна