ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.09.2021Справа № 911/3404/20
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадеста»
до Суліми Марії Григорівни
про стягнення 40 210,51 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадеста» (надалі - ТОВ «Мадеста») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Суліми Марії Григорівни (надалі - Суліма М.Г. ) про стягнення 40 210,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором суборенди нежитлового приміщення №16-09-19/01 від 16.09.2019, у зв'язка з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 40 210,51 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.03.2021 матеріали справи №911/3404/20 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 прийнято до свого провадження справу №911/3404/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадеста» до Суліми Марії Григорівни про стягнення 40 210,51 грн.
Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Суліма М.Г. була зареєстрована як фізична особа-підприємець 14.11.2018, а припинення вказаного суб'єкта господарювання відбулось 25.08.2020.
Таким чином, станом на день звернення ТОВ «Мадеста» до суду з позовом у даній справі, діяльність ФОП Суліми М.Г. було припинено.
В той же час, суд відзначає, що згідно з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача з втратою його статусу як ФОП не припинились.
Ухвали суду були направлені на адресу відповідача, яка зазначена в позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, а також яка підтверджена листом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області №01/5 від 15.01.2021, рекомендованими листами з повідомленням про вручення за №0103276672812, №0103277450759 та №0105477683173, проте поштові відправлення повернулись на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відмовився».
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду від 25.01.2021, від 29.03.2021 та від 17.05.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористалася, свої пояснення стосовно позову до суду не подала.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
16.09.2019 між ТОВ «Мадеста» (орендар) та Фізичною особою - підприємцем Сулімою М.Г. (суборендар) укладено Договір суборенди нежитлового приміщення №16-09-19/01 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 2.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором орендар зобов'язується передати суборендарю, а суборендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування приміщення, визначене у цьому договорі, зобов'язується сплачувати орендарю щомісячну орендну плату та інші платежі за договором, а також повернути приміщення орендарю на умовах визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору приймання-передача приміщення здійснюється за відповідним актом приймання-передачі приміщення, що підписується орендарем та суборендарем.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що за суборенду приміщення суборендар сплачує орендарю щомісячну орендну плату, яка складається з: орендної плати та плати від обороту.
Відповідно до п. 6.2.3 Договору орендна плата сплачується суборендарем до 01 числа поточного місяця суборенди.
Згідно з п. 6.2 Договору сума орендної плати за кожен місяць користування приміщення буде визначатись в гривнях відповідно до такої формули: орендна плата за місяць = (постійна сума орендної плати * коефіцієнт К), де постійна сума орендної плати = загальна площа приміщення * основна сума; загальна площа - площа приміщення згідно акту приймання-передачі приміщення; основна сума - це орендна плата за один квадратний метр приміщення за один місяць, що дорівнює сумі в гривнях, встановлений в п. 6 додатку №1 та визначається з урахуванням ПДВ; Коефіцієнт К застосовується для цілей індексації орендної плати та інших платежів за договором (крім компенсації витрат за використані в приміщенні потужності інженерних систем) і визначається за наступною формулою: К1 / К2, де показник К1 - міжбанківський середній курс купівлі та продажу гривні до долара США оголошений в засобах масової інформації (зокрема в інтернеті на сайті http://www.udinform.com/index.php?option=com_dealingquotation&task=closeukr&Itemid=105) на день останніх міжбанківських торгів, що передує дню виставлення рахунку орендарем, а у випадку припинення функціонування зазначеної сторінки сайту - на іншому аналогічному сайті, письмово погодженому сторонами, при цьому, якщо сторонами не буде досягнуто такої згоди протягом 14 календарних днів здати припинення функціонування зазначеної сторінки, застосовується середній курс купівлі продажу гривні до долара США, зазначений на сайті банку, що обслуговує орендаря; показник К2 - курс встановлений в додатку №1 до цього договору. В будь-якому разі коефіцієнт К не може бути меншим 1 (одиниці). Орендар має право не застосовувати коефіцієнт К при визначенні розміру орендної плати та інших платежів. Затримка у передачі суборендарю інформації про підвищену орендну плату та інші платежі не означає, що орендар відмовився від її впровадження.
Відповідно до п. 6 додатку №1 до Договору розмір основної суми - 500,00 грн. без ПДВ, що еквівалентно, за домовленістю сторін на дату укладення договору, 20,00 доларів США, всього з урахуванням ПДВ - 600,00 грн. за 1 (один) кв. м. приміщення за 1 (один) календарний місяць.
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що сума плати від обороту за кожен місяць користування приміщенням залежить від суми отриманих грошових коштів від продажу товарів та/або послуг у приміщенні і визначається за правилами, зазначеними сторонами в цьому пункті договору.
Суборендар братиме участь у витратах на утримання спільних частин пропорційно площі приміщення до суми загальної площі всіх приміщень, переданих в оренду у торговому центрі (п. 7.1 Договору).
Відповідно до п. 7.5 Договору місячна оплата на утримання спільних частин здійснюється суборендарем на користь орендаря щомісячно до 01 числа поточного місяця суборенди. Місячна оплата на утримання спільних частин здійснюється суборендарем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в користування. Нарахування платежів за цим договором, якщо інше не визначено його положеннями чи чинним законодавством України, припиняється з моменту укладення акту повернення.
Згідно з п. 7.7 Договору остаточний розрахунок витрат на утримання спільних частин відбувається до 30 червня наступного року після календарного року, за який проводиться таких розрахунок, що не позбавляє права орендодавця/орендаря провести розрахунок раніше/пізніше від зазначеної дати. У випадку, якщо річна сума витрат на утримання спільних частин, що припадає на орендаря, перевищить суму місячних оплат на спільні частини, сплачених за попередній календарний рік суборендарем, суборендар зобов'язаний компенсувати орендарю таку різницю протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання відповідного рахунку орендаря.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що суборендар, на підставі рахунків орендаря зобов'язаний компенсувати останньому витрати за використані в приміщенні потужності інженерних систем, що дозволяють (забезпечують) суборендарю здійснювати діяльність у приміщенні та не відносяться до послуг на утримання спільних частин. Витрати на компенсацію потужностей інженерних систем сплачуються протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку орендаря. Розмір такої компенсації визначається орендарем на підставі рахунків орендодавця та на підстав показників лічильників, а у разі їх відсутності - пропорційно площі приміщення до загальної суми орендованих приміщень торгового центру.
Суборендар зобов'язаний компенсувати витрати понесені орендарем в якості оплати за послуги спеціалізованих постачальників комунальних послуг (в т.ч. водо забезпечення та водовідведення, але не виключаючи інші послуги). Розрахунок такої компенсації відбувається на підставі показників лічильників, а у разі їх відсутності пропорційно площі приміщення до загальної суми орендованих приміщень торгового центру (п. 8.2 Договору).
Відповідно до п. 8.9 Договору щомісячні платежі, вказані в статті 8 цього договору, сплачуються (компенсуються) суборендарем до 01 числа поточного місяця суборенди, а у разі, якщо вони не визначені сторонами в додатку №1 до договору та потребують отримання рахунку орендаря - протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку.
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду приміщення площею 30,4 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі торгового центру, що підтверджується Актом приймання-передачі до Договору від 01.10.2019.
Між сторонами були складені та підписані акти надання послуг за оренду, спільні частини та використані в приміщенні потужності інженерних систем за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року, копії яких наявні в матеріалах справи, а позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату за оренду приміщення, за спільні частини, за використані в приміщенні потужності інженерних систем за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року на загальну суму 196 725,38 грн.
В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за оренду, спільні частини та використані в приміщенні потужності інженерних систем за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року 156 514,87 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати за оренду приміщення, спільні частини та використані в приміщенні потужності інженерних систем за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року на підставі Договору, у зв'язку з чим вказує на наявність заборгованості у розмірі 40 210,54 грн.
Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Матеріалами справи (акт приймання-передачі до Договору від 01.10.2019) підтверджується факт передачі в оренду позивачем, прийняття відповідачем та користування ним об'єктами оренди за Договором.
ТОВ «Мадеста» було виставлено Фізичній особі-підприємцю Сулімі М.Г. рахунки на оплату за оренду приміщення, за спільні частини, за використані в приміщенні потужності інженерних систем за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року на загальну суму 196 725,38 грн.
Крім того, сторонами підписано акти надання послуг за оренду, спільні частини та використані в приміщенні потужності інженерних систем за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року на суму 196 725,38 грн.
В свою чергу, відповідачем сплачено за оренду приміщення, спільні частини та використані в приміщенні потужності інженерних систем 156 514,87 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.2.3, 7.5 та 8.9 Договору у відповідача наявна заборгованість із сплати позивачу за оренду приміщення, спільні частини та використані в приміщенні потужності інженерних систем за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року у розмірі 40 210,51 грн. на підставі Договору, а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 40 210,51 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Мадеста» про стягнення з Суліми М.Г. заборгованості у розмірі 40 210,51 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадеста» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Суліми Марії Григорівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 24.03.2006 року; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мадеста» (03187, м. Київ, вул. Заболотного академіка, будинок 37; ідентифікаційний код 37640914) заборгованість у розмірі 40 210 (сорок тисяч двісті десять) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий