ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.08.2021Справа № 910/6137/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 923 946 196,91 грн.,
за участі представників:
позивача: Шевчук А.В.;
відповідача: Федоренко В.С.;
У квітні 2021 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору про участь у балансуючому ринку від 24 квітня 2019 року № 240, з урахуванням умов договорів про участь у балансуючому ринку: від 6 березня 2020 року № 86 та від 22 грудня 2020 року № 720, укладених між ним та державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке в подальшому змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Товариство), позивач поставив відповідачу передбачену цією угодою балансуючу електричну енергію. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаним правочином зобов'язання щодо оплати вартості цієї електричної енергії виконало лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 848 167 800,74 грн., останній, посилаючись на статті 258, 526, 530, 552-552, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 216-217, 230-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищевказану суму боргу, а також 5 066 841,11 грн. трьох процентів річних, 13 000 031,59 грн. інфляційних втрат та 21 085 779,91 грн. пені, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2021 року позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6137/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 травня 2021 року.
12 травня 2021 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов від 11 травня 2021 року № 02-4-1/162, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, які містять інформацію про дату підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії, що у свою чергу, на думку Товариства, унеможливлює визначити вірну дату відліку строку для здійснення остаточного розрахунку за договором, у зв'язку з чим вимоги Підприємства про сплату пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат не є коректними. Також Товариство посилалося на положення Закону України "Про ринок електричної енергії" згідно з якими, оператор системи передачі може розраховуватися з постачальниками послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс, виключно з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, що унеможливлює користування коштами, які призначені до сплати позивачу, у зв'язку з чим, нарахування інфляційних втрат є безпідставним. Крім того, Товариство зазначило, що ним у період з 12 квітня 2021 року по 23 квітня 2021 року було здійснено часткову оплату спірної заборгованості.
17 травня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивача на відзив від цієї ж дати, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем обставин.
19 травня 2021 року до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог від цієї ж дати, в якій останній, збільшивши розмір основного боргу на 1 місяць (квітень 2021 року) та зробивши перерахунок пені та компенсаційних виплат станом на 18 травня 2021 року, просив суд стягнути з відповідача 849 960 399,12 грн. основного боргу, 33 105 743,71 грн. пені, 7 495 824,56 грн. трьох процентів річних, 33 384 229,52 грн. інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
У засіданні 20 травня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 10 червня 2021 року.
16 травня 2021 року до суду надійшли заперечення Товариства від 24 травня 2021 року № 02-4.1/189 на відповідь на відзив.
10 червня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення відповідача від цієї ж дати, до яких останнім також було долучено докази часткової сплати спірної заборгованості з 18 травня 2021 року по 7 червня 2021 року.
У засіданні 10 червня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвали про продовження підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 1 липня 2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 липня 2021 року підготовче провадження у справі № 910/6137/21 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 22 липня 2021 року.
У судовому засіданні 22 липня 2021 року оголошувалася перерва до 19 серпня 2021 року. Крім того, у даному засіданні представницею відповідача було подано заяву про зменшення штрафних санкцій та заяву про долучення документів до матеріалів справи, до якої було додано докази часткової сплати спірної заборгованості з 8 червня 2021 року по 21 липня 2021 року.
13 серпня 2021 року до суду надійшли заперечення Підприємства від 12 серпня 2021 року на заяву про зменшення штрафних санкцій.
16 серпня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення відповідача від 13 серпня 2021 року № 02-4-1/353, до яких Товариством було долучено докази часткової сплати спірної заборгованості з 22 липня 2021 року по 12 серпня 2021 року.
У засіданні 19 серпня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про продовження строку для подачі заяви про зменшення штрафних санкцій.
У судовому засіданні 19 серпня 2021 року представниця позивача підтримала вимоги, викладені у позовній заяві й у відповіді на відзив, та наполягала на їх задоволенні.
Представниця відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) балансуючий ринок електричної енергії - це ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.
Згідно з частиною 3 статті 3 Закону обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про врегулювання небалансів.
На виконання пункту 4.2.1 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія), від 14 березня 2018 року № 307 (у редакції постанови Комісії від 24 червня 2019 року № 1168), яким передбачено, що для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати оператору системи передачі (далі - ОСП) заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування та включення до Реєстру постачальників послуг з балансування, Підприємством було подано Товариству письмову згоду на приєднання в цілому до договору про участь у балансуючому ринку, затвердженого наказом відповідача від 24 квітня 2019 року № 240.
За умовами пункту 1.1 даного правочину позивач зобов'язався надавати послуги з балансування електричної енергії в ОЕС України в частині купівлі або продажу електричної енергії на балансуючому ринку, а відповідач - продавати або придбавати електричну енергію у Підприємства та отримувати оплату за продану або оплачувати придбану в останнього балансуючу енергію відповідно до умов цієї угоди.
Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому (пункт 1.2 даного правочину).
Відповідно до пункту 1.3 цієї угоди надання Підприємством Товариству письмової згоди на приєднання в цілому до даної угоди є погодженням пропозиції на приєднання до неї, а також зобов'язанням щодо виконання правил ринку. Письмова згода на приєднання надається з відкладальною обставиною, якою є реєстрація позивача відповідачем.
Враховуючи виконання Підприємством всіх вимог процедури приєднання до договору про надання послуг з балансування, цей договір є укладеним між сторонами та набрав чинності 20 червня 2019 року.
Згідно з пунктом 10.2 договору сторони погоджуються з тим, що Товариство у разі необхідності вносить зміни та доповнення до нього і направляє Підприємству повідомлення про зміни, в якому зазначає відповідне посилання на оприлюднений договір на сайті відповідача. У випадку, якщо Підприємство не ініціювало розірвання наведеного правочину протягом 1 місяця з моменту зміни, вважається, що воно погодилося зі зміненим договором.
Враховуючи те, що купівля електричної енергії відповідачем у Підприємства здійснювалась у період з вересня 2020 року по квітень 2021 року, до спірних правовідносин мають застосовуватись умови договорів, редакції яких діяли у відповідні періоди виникнення прострочення виконання зобов'язання, а саме: у період з вересня по листопад 2020 року діяв договір про участь у балансуючому ринку в редакції, затвердженій наказом відповідача від 6 березня 2020 року № 86; у період з грудня 2020 року по квітень 2021 року діяла редакція договору, затверджена наказом Товариства від 22 грудня 2020 року № 720.
За умовами пункту 4.2 договору, у редакції договорів про участь у балансуючому ринку: від 6 березня 2020 року № 86 та від 22 грудня 2020 року № 720, за підсумками місяця позивач складає та направляє Товариству в паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладенням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих послуг з балансування, який відповідач розглядає, та у разі відсутності зауважень підписує протягом 3 робочих днів з моменту його отримання від Товариства або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені.
Пунктом 4.3 договору, у редакції договору від 6 березня 2020 року № 86, визначено, що Товариство здійснює остаточний розрахунок з Підприємством протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його позивачем на адресу відповідача (у випадку непідписання та/або не направлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації Підприємством податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок Підприємства грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.
За пунктом 4.3 договору, у редакції договору від 22 грудня 2020 року, Товариство здійснює остаточний розрахунок з Підприємством протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його позивачем на адресу відповідача (у випадку непідписання та/або не направлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації Підприємством податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок Підприємства грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.
Відповідно до пункту 9.2 договору останній набирає чинності з моменту надання Підприємством письмової згоди на приєднання і є чинним до 31 грудня включно поточного року, в якому була надана письмова згода на приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до його закінчення з ініціативою щодо його розірвання, то дана угода вважається продовженою на наступний календарний рік на тих же умовах.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами правочину Підприємство у період з вересня 2020 року по квітень 2021 року поставило, а Товариство прийняло балансуючу електричну енергію на загальну суму 933 288 241,38 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками цих підприємств актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії: від 30 вересня 2020 року № БР/20/09-№0435 на суму 28 103 259,90 грн., від 31 жовтня 2020 року № БР/20/10-№0435 на суму 92 132 151,62 грн., від 30 листопада 2020 року № БР/20/11-№0435 на суму 195 952 122,95 грн., від 31 грудня 2020 року № БР/20/12-№0435 на суму 78 822 495,43 грн., від 31 січня 2021 року № БР/21/01-№0435 на суму 128 410 500,41 грн., від 28 лютого 2021 року № БР/21/02-№0435 на суму 365 784 549,19 грн., від 31 березня 2021 року № БР/21/03-№0435 на суму 10 470 913,05 грн., від 30 квітня 2021 року № БР/21/04-№0435 на суму 13 864 541,74 грн. Належним чином завірені копії цих документів наявні в матеріалах справи.
До звернення Підприємства з даним позовом до суду було частково сплачено суму основної заборгованості за вищевказані періоди, що підтверджується відповідними виписками по рахунках, які наявні в матеріалах справи.
З урахуванням цих часткових проплат та заяви про збільшення розміру позовних вимог, Підприємство просило стягнути з відповідача загальну суму основного боргу, яка дорівнює 849 960 399,12 грн. та складається з розміру заборгованості, що виникла в зв'язку з неоплатою Товариством вартості балансуючої електричної енергії за вказаний період.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Проте під час дослідження матеріалів справи судом встановлено, що після звернення Підприємства з даним позовом до суду відповідачем в добровільному порядку було сплачено останньому 216 253 388,40 грн. основного боргу. Дана обставина підтверджується відповідними виписками з рахунку позивача, довідками, а також копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи, а також не заперечувалася представниками сторін в судовому засіданні.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі в разі відсутності предмета спору.
Оскільки Товариство після звернення позивача з вказаним позовом частково погасило суму спірної заборгованості в загальному розмірі 216 253 388,40 грн., суд дійшов висновку про відсутність предмета спору в даній справі в частині стягнення вищезазначеної суми, у зв'язку з чим вважає за необхідне провадження у ній закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
У той же час, враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вищенаведеним договором, яка становить 633 707 010,72 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, й останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до Товариства про стягнення вказаної суми боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів, які містять інформацію про дату підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії, що унеможливлює визначити вірну дату відліку строку для здійснення остаточного розрахунку за договором, не беруться судом до уваги, оскільки судом встановлено, що спірні акти, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи, містять дату їх підписання, від якої позивачем відраховано встановлений договором строк для оплати, а також підписи повноважних представників сторін та відтиски їх печаток. Однак у цих актах не зазначено іншої дати їх підписання сторонами. Такі докази відсутні й у матеріалах справи.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати товару, позивач просив суд стягнути з Товариства, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, три проценти річних у розмірі 7 495 824,56 грн. та 33 384 229,52 грн. інфляційних втрат, нарахованих у період з 16 жовтня 2020 року по 17 травня 2021 року згідно з наданим розрахунком по кожному місяцю окремо.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача сум цих компенсаційних виплат підлягають задоволенню.
Разом із тим судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що останній оплачує придбану балансуючу електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, у зв'язку з чим оплата здійснюється після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Як встановлено судом сторони в пункті 4.3. договору, у редакції договорів про участь у балансуючому ринку: від 6 березня 2020 року № 86 та від 22 грудня 2020 року № 720, погодили наступний порядок розрахунків: Товариство здійснює остаточний розрахунок з Підприємством протягом 10 робочих днів та 7 робочих днів відповідно після підписання сторонами акта або з дати направлення його позивачем на адресу відповідача (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації Підприємством податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок Підприємства грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.
Умови договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та відповідно умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку.
Згідно з частиною 4 статті 75 Закону постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.
Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; поточний рахунок оператора системи передачі.
З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
З наведеної статті закону вбачається, що її зміст не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.
За таких обставин вказані доводи відповідача є необґрунтованими.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленої йому балансуючої електричної енергії, позивач просив суд стягнути з відповідача 33 105 743,71 грн. пені, з яких: 596 201,56 грн. - пеня, нарахована на суму поставленої у вересні 2020 року електричної енергії за період з 16 жовтня 2020 року по 17 травня 2021 року, 4 939 190,19 грн. - пеня, нарахована на суму поставленої у жовтні 2020 року електричної енергії за період з 14 листопада 2020 року по 17 травня 2021 року; 10 337 776,06 грн. - пеня, нарахована на суму поставленої у листопаді 2020 року електричної енергії за період з 15 грудня 2020 року по 17 травня 2021 року; 3 258 969,84 грн. - пеня, нарахована на суму поставленої у грудні 2020 року електричної енергії за період з 15 січня 2021 року по 17 травня 2021 року; 4 318 417,04 грн. - пеня, нарахована на суму поставленої у січні 2021 року електричної енергії у період з 10 лютого 2021 року по 17 травня 2021 року; 9 320 733,04 грн. - пеня, нарахована на суму поставленої у лютому 2021 року електричної енергії за період з 11 березня 2021 року по 17 травня 2021 року; 327 037,93 грн. - пеня, нарахована на суму поставленої у березні 2021 року електричної енергії за період з 10 квітня 2021 року по 17 травня 2021 року; 7 418,05 грн. - пеня, нарахована на суму поставленої у квітні 2021 року електричної енергії за період з 15 травня 2021 року по 17 травня 2021 року.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього правочину Підприємство має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення) за кожен день порушення у порядку, передбаченому ГК України.
Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також не перевищує встановленого законом граничного розміру цієї штрафної санкції, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % від заявленої суми, суд зазначає наступне.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Разом із цим наявність у кредитора можливості стягувати з покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.
Отже, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 95 %, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 1 655 287,19 грн. Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин вимоги Підприємства підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини 4 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі суд, зокрема, вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Разом із тим, за приписами частини 1 статті 7 наведеного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду лише за клопотанням особи, яка його сплатила.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на момент прийняття даного рішення.
Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 633 707 010 (шістсот тридцять три мільйона сімсот сім тисяч десять) грн. 72 коп. основного боргу, 7 495 824 (сім мільйонів чотириста дев'яносто п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 56 коп. трьох процентів річних, 33 384 229 (тридцять три мільйона триста вісімдесят чотири тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 1 655 287 (один мільйон шістсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 19 коп. пені, а також 608 544 (шістсот вісім тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 02 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 216 253 388,40 грн. основного боргу закрити.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30 серпня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко