номер провадження справи 27/148/21
30.08.2021 Справа № 908/2199/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохова С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Первомайський молочноконсервний комбінат” (55204 Миколаївська область, м. Первомайськ, пр. Труда, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 00418107)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, 57, ідентифікаційний код юридичної особи 38776215)
до відповідача-2: Акціонерного товариства “ОТП Банк” (01033 м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код юридичної особи 21685166)
про стягнення безпідставно набутих коштів
представники сторін
від позивача: Деркач А.І., дов. б/н від 16.08.2021
від відповідача-1: Салюк С.М., ордер ВА № 1018189 від 10.08.2021
від відповідача-2: не з'явився
29.07.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Первомайський молочноконсервний комбінат” про:
стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, 57, ідентифікаційний код юридичної особи 38776215) на користь Приватного акціонерного товариства “Первомайський молочноконсервний комбінат” (55204 Миколаївська область, м. Первомайськ, пр. Труда, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 00418107) 5 500 000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів;
зобов'язати Акціонерне товариство “ОТП Банк” (01033 м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код юридичної особи 21685166) списати 5 500 000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів з банківського рахунку НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” і які заблоковані згідно з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 560/2922/20 та постановою про арешт коштів боржника від 16.02.2021 ВП 64264611 та зарахувати зазначені кошти на банківський рахунок № НОМЕР_2 , який належить Приватному акціонерному товариству “Первомайський молочноконсервний комбінат”.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.07.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2199/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 02.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2199/21, присвоєно справі номер провадження 27/148/21, розгляд справи призначено на 19.08.2021.
Ухвалою суду від 19.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.08.2021.
У судовому засіданні 30.08.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 30.08.2021 підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та письмових поясненнях вих. № 3862 від 10.08.2021 (вх. 16521/08-08/21 від 10.08.2021). Просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” 5 500 000 грн. 00 коп. з банківського рахунку НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” і які заблоковані згідно з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 560/2922/20 та постановою про арешт коштів боржника від 16.02.2021 ВП 64264611 та зарахувати зазначені кошти на банківський рахунок № НОМЕР_2 , який належить Приватному акціонерному товариству “Первомайський молочноконсервний комбінат”.
Крім того, позивач підтримав клопотання від 10.08.2021 вих. № 3861 (вх. № 16532/08-08/21 від 10.08.2021) про повернення 50 % судового збору з державного бюджету, сплаченого при поданні позову, у зв'язку з тим, що 09.08.2021 від уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” (адвоката Салюка С.М.) на адресу позивача надійшла заява про визнання позову в частині заявлених позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб”.
Клопотання приєднано до матеріалів справи.
Клопотання прийнято судом.
Відповідач 1 позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що зазначив у заяві від 10.08.2021 (вх. № 16802/08-08/21 від 16.08.2021), зазначивши, що за відсутності господарських взаємовідносин між ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» та ТОВ «Торговий дім «Хмельницькхліб» заявлені позовні вимоги (в частині стягнення з ТОВ «Торговий дім «Хмельницькхліб» безпідставно набутих коштів) визнаються товариством у повному обсязі.
Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.
16.08.2021 (вх. № 16878/08-08/21) на виконання вимог ухвали Господарського суду Запорізької області від 02.08.2021 по справі № 908/2199/21, відповідач 2 надав запитувану інформацію у вигляді виписки руху коштів по рахунку ТОВ «Торговий дім «Хмельницькхліб», що підтверджує зарахування коштів у розмірі 5 500 000,00грн., згідно платіжних доручень, № 7618 від 28.05.2021р. та № 7619 від 28.05.2021.
В засіданні суду 30.08.2021 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 30.08.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
28.05.2021 Приватне акціонерне товариство “Первомайський молочноконсервний комбінат” перерахувало грошові кошти в загальній сумі 5 500 000 грн. 00 коп. з відкритого в Акціонерному товаристві «ОТП Банк» рахунку № НОМЕР_2 на банківський рахунок у Акціонерному товаристві «ОТП Банк» № НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб”.
Перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями № 7618 від 28.05.2021 на суму 4 235 000 грн. 00 коп. та № 7619 від 28.05.2021 на суму 1 265 000 грн. 00 коп.
Посилаючись на те, що будь-які договірні правовідносини між Приватним акціонерним товариством “Первомайський молочноконсервний комбінат” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” відсутні, а платежі від 28.05.2021 на суму 4 235 000 грн. 00 коп. та 1 265 000 грн. 00 коп. було здійснено помилково, перераховані кошти не повернуто, Приватне акціонерне товариство “Первомайський молочноконсервний комбінат” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів, на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій було набуто майно, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 21.10.2020р. по справі № 911/1317/19.
Так, характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:
1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
З огляду на викладене, до предмета дослідження у даній справі відноситься питання щодо наявності правових підстав для збереження відповідачем перерахованих позивачем згідно платіжних доручень № 7618 від 28.05.2021 та № 7619 від 28.05.2021 коштів.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двох чи багатосторонніми (договори).
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За положенням ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно ч.ч. 1, 8 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Неукладеність договору виключає можливість виникнення за ним прав та обов'язків у сторін спору, оскільки в цьому випадку договір вважається таким, що не відбувся.
За змістом положень глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов'язань, характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов'язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду У складі Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 922/1830/20, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Відповідно до абз. 2 п.п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Згідно абз. 2 п.п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Представниками сторін та матеріалами справи підтверджено, що будь-які договірні правовідносини між Приватним акціонерним товариством “Первомайський молочноконсервний комбінат” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” відсутні на даний час та відсутні невиконані грошові зобов'язання.
У зв'язку з помилковим перерахування коштів в загальному розмірі 5 500 000 грн. 00 коп., позивач звернувся до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” листом вих. № 2640 від 31.05.2021 про повернення помилково перерахованих коштів.
На лист позивача від 31.05.2021 № 2640 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Хмельницькхліб» повідомило, що платіжним дорученням до Акціонерного товариства «ОТП Банк» № 50 від 31.05.2021 ініціювало зворотній переказ безпідставно набутих коштів в сумі 5 500 000 грн. 00 коп. на користь позивача, однак дане доручення не проведене банком та відхилене.
02.06.2021 за вих. № 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Хмельницькхліб» звернулось до Акціонерного товариства «ОТП Банк» листом з проханням пояснити причини невиконання доручення клієнта.
02.06.2021 Акціонерним товариством «ОТП Банк» надано відповідь та повідомлено, що кошти на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Хмельницькхліб» в Акціонерному товаристві «ОТП Банк» № НОМЕР_3 накладено арешт в загальній сумі 41 718 921 грн. 23 коп., згідно постанови про арешт коштів боржника від 16.02.2021 ВП 64264611 та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі № 560/2922/20.
В матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у розмірі 5 500 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти у розмірі 5 500 000 грн. 00 коп. без достатньої правової підстави. Доказів протилежного суду відповідачем не надано.
Крім того, факт відсутності правовідносин між Приватним акціонерним товариством “Первомайський молочноконсервний комбінат” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 27.05.2021.
Доказів повернення позивачу безпідставно отриманих коштів у сумі 5 500 000 грн. 00 коп., зокрема, після звернення позивача з даним позовом, відповідач суду не надав.
Верховним Судом у постанові від 28.12.2020 по справі № 910/5418/19 наголошено, що із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.
З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність та в свою чергу учасниками справи не доведено існування будь-яких договірних правовідносини між Приватним акціонерним товариством “Первомайський молочноконсервний комбінат” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб”, господарський суд доходить висновку про наявність у відповідачів обов'язку повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти у загальному розмірі 5 500 000 грн. 00 коп., відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, враховуючи викладені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідачами 1 та 2 було визнано позов до початку розгляду справи по суті, судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів 1, 2 у розмірі 50%.
Позивачеві буде повернуто 50% сплаченого ним судового збору з Державного бюджету України відповідною ухвалою.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 192 грн. 50 коп. судового збору покладаються на відповідача-1.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 192 грн. 50 коп. судового збору покладаються на відповідача-2.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Первомайський молочноконсервний комбінат”, м. Первомайськ, Миколаївська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб”, м. Запоріжжя, Акціонерного товариства “ОТП Банк”, м. Київ задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, 57, ідентифікаційний код юридичної особи 38776215) на користь Приватного акціонерного товариства “Первомайський молочноконсервний комбінат” (55204 Миколаївська область, м. Первомайськ, пр. Труда, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 00418107) 5 500 000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів.
Зобов'язати Акціонерне товариство “ОТП Банк” (01033 м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код юридичної особи 21685166) списати 5 500 000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів з банківського рахунку НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” і які заблоковані згідно з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 560/2922/20 та постановою про арешт коштів боржника від 16.02.2021 ВП 64264611 та зарахувати зазначені кошти на банківський рахунок № НОМЕР_2 , який належить Приватному акціонерному товариству “Первомайський молочноконсервний комбінат” (55204 Миколаївська область, м. Первомайськ, пр. Труда, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 00418107).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Хмельницькхліб” (69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, 57, ідентифікаційний код юридичної особи 38776215) на користь Приватного акціонерного товариства “Первомайський молочноконсервний комбінат” (55204 Миколаївська область, м. Первомайськ, пр. Труда, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 00418107) 21 192 (двадцять одна тисячі сто дев'яносто дві) грн. 50 коп. судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства “ОТП Банк” (01033 м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код юридичної особи 21685166) на користь Приватного акціонерного товариства “Первомайський молочноконсервний комбінат” (55204 Миколаївська область, м. Первомайськ, пр. Труда, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 00418107) 21 192 (двадцять одна тисячі сто дев'яносто дві) грн. 50 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повернути з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству “Первомайський молочноконсервний комбінат” (55204 Миколаївська область, м. Первомайськ, пр. Труда, буд. 12, ідентифікаційний код юридичної особи 00418107) 50 % судового збору сплаченого при поданні позову в розмірі 42 385 (сорок дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.
Рішення оформлено та підписано 01.09.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.