номер провадження справи 27/138/21
31.08.2021 Справа № 908/1873/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Мелітопольського міськрайонного району електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; поштова адреса: 72312 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, 106, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)
до відповідача: Новенської сільської ради (72380 Запорізька область, Мелітопольський район, селище Нове, вул. Продольна, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 20523800)
про стягнення 34 409 грн. 17 коп.
Без виклику представників сторін
Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі Мелітопольського міськрайонного району електричних мереж звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Новенської сільської ради про стягнення 31 611 грн. 61 коп. заборгованості за спожиту не обліковану електричну енергію, 553 грн. 14 коп. 3 % річних, 2 244 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1873/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 06.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1873/21, присвоєно справі номер провадження 27/138/21 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Розгляд справи по суті розпочався 06.08.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Станом на 31.08.2021 суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Від позивача на адресу суду не надходило додаткових пояснень.
Від відповідача 30.07.2021 надійшла заява № 999 від 22.07.2021 (вх. № 15609/08-08/21 від 30.07.2021) про розгляд справи без участі відповідача за наявними матеріалами справи.
Суд вирішив за доцільне розглянути справу, за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 31.08.2021.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
25.02.2020 між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в особі Мельтопольського міськрайонного району електричних мереж (оператор системи) та Новенською сільською радою (споживач) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 66.
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (надалі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі -Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з «Заявою-приєднання», що є Додатком № 1 до цього Договору.
Згідно п. 2.1 договору оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 (далі - КСР), за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки розподілу» за об'єктом споживача, який є Додатком № 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Підпунктом 2 п. 6.2 договору встановлено, що Споживач зобов'язується забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та електроприладів.
Відповідно до п.п. 4 п. 6.2 договору Споживач зобов'язується узгоджувати з Оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.
Згідно п.п. 5 п. 7.1 договору встановлено, що Оператор системи має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними Споживачем під час користування електричною енергією.
Підпунктом п.п. 6 п. 7.1 договору встановлено, що Оператор системи має право контролювати додержання Споживачем вимог ПРРЕЕ.
Оператор системи має право складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) Споживача умовам договору про розподіл електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці та/або умов договору (п.п. 7 п. 7.1 договору).
Пунктом 12.9 договору «Перехідні положення» встановлено, що:
Перехідні положення визначені для споживачів, які на 01.01.2019 року мали укладені договори про постачання електричною енергією.
Сторони узгодили, що укладанням цього Договору вони визнають зміст додатків № 3, 5, 8, 9, 12 до договору про постачання електричної енергії та Акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за наявності їх в договорі про постачання електричної енергії), як додатків до цього Договору. Сторони.погодились:
п. 1 Додатку № 1 до договору про постачання електричної енергії вважати Додатком № 12 «Обсяги споживання електричної енергії» до цього Договору;
Додаток № 3 до договору про постачання електричної енергії вважати Додатком № 10 «Категорії надійності струмоприймачів Споживача» до цього Договору;
Додаток № 5 до договору про постачання електричної енергії вважати Додатком № 3 «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії» до цього Договору;
Додаток № 8 до договору про постачання електричної енергії вважати Додатком № 7 «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача» до цього Договору;
Додаток № 9 до договору про постачання електричної енергії вважати Додатком № 8 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»;
невід'ємну частину до договору про постачання електричної енергії «Акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача» вважати Додатком №11 «Акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача» до цього Договору;
невід'ємну частину до договору про постачання електричної енергії однолінійна схема електропостачання або Додаток №12 вважати Додатком № 9 «Однолінійна схема» до цього Договору.
Сторони визнають також зміст індивідуально-технічних документів, зазначених в п. 12.7.2, що були оформлені на виконання умов договору про постачання електричної енергії, Правил користування електричною енергією, інших нормативно-технічних документів, та залишилися чинними (актуальними) на 01.01.2019 року.
Відповідач, станом на 01.01.2019 мав укладений договір про постачання електричної енергії, а саме договір № 66 від 30.11.2006 рік, то додаток № 5 до договору про постачання електричної енергії став, на підставі перехідних положень, додатком № 3 «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії» до Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Додатком № 5 п. 1 до договору про постачання електричної енергії № 66 від 30.11.2006 в редакції додаткової угоди від 05.10.2016, було встановлено, що адмінбудівля Новенської сільської ради ( за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, селище Нове, Продольна, будинок 1) включена в договір як об'єкт, на якому міститься розрахунковий облік Відповідача. Те, що даний об'єкт нерухомості був включений в Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, також підтверджується заявою-приєднанням, яка є додатком № 1 до Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, в якому вказано, що до договору включена адмінбудівля села Нове за ЕІС-кодом об'єкту 62Z9423538405850/.
З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2020 працівниками позивача було виявлено порушення відповідачем «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ).
Працівниками позивача в адміністративній будівлі відповідача, яка розташована за адресою (Запорізька область, Мелітопольський район, селище Нове, Продольна, будинок 1) було виявлено самовільне підключення електропроводки до електричної мережі, що є власністю ПАТ «Запоріжжяобленерго» з порушенням схеми обліку, що є порушенням передбаченим плі. 6 п. 8.4.2 ПРРЕЕ.
Підключення електроустановки частини адмінбудівлі було здійснено від опори 64 Ф-3 КТП-65/471 поза розрахунковим засобом обліку.
Дане порушення ПРРЕЕ було зафіксовано працівниками Позивача в Акті про порушення № 10001923 від 09.09.2020.
22.10.2020 комісієкг позивача з розгляду актів був розглянутий вищевказаний Акт про порушення та Розрахунок обсягу вартості необлікованої електричної енергії за даним актом.
Комісією було встановлено, що відповідач спожив необлікованої електричної енергії у обсязі 12170 кВт.год, вартість якої складає 31 611 гри. 61 коп., про що був складений Протокол засідання комісії з розгляду актів.
Відповідач у добровільному порядку заборгованість в розмірі 31 611 грн. 61 коп. не оплатив.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 1415 від 13.11.2018 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» видала з 01 січня 2019 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.
Відповідно до ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не є електропостачальником, проте є оператором системи розподілу електричної енергії.
Пунктом 1.1.1 ПРРЕЕ встановлено, що ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Відповідно до п. 2.3.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку виробництво, передача, розподіл, постачання та споживання електричної енергії без розрахункових засобів комерційного обліку не допускається.
Згідно п. 5.1.1 ПРРЕЕ Оператор системи має право: отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України; на безперешкодний доступ (за пред'явленням представником службового посвідчення) до розрахункових засобів вимірювання електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживачів; проводити (за пред'явленням представником службового посвідчення) обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза засобами вимірювання та інших порушень, що викликають неправильне вимірювання обсягів споживання електричної енергії; на безперешкодний доступ (за пред'явленням представником службового посвідчення) до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів вимірювання, контролю за рівнем споживання електричної енергії та потужності; контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил; складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та порушення вимог законодавства України у сфері енергетики;на відшкодування збитків, які виникли через дії чи бездіяльність споживача.
Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ встановлено, що Споживач електричної енергії зобов'язаний:здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об'єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; забезпечувати доступ представникам оператора системи (після пред'явлення ними службових посвідчень) до об'єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень, якщо це обумовлено умовами договору; забезпечити безперешкодний доступ представникам постачальника послуг комерційного обліку, електропостачальника та/або оператора системи (після пред'явлення ними службових посвідчень) до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживача, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів комерційного облікуїне допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення без облікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.
Відповідно до п. 8.2.4 ПРРЕЕ у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором.
Згідно п. 8.2.5 ПРРЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення.
Пунктом 8.2.6 ПРРЕЕ встановлено, що на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Відповідно до п. 8.2.7 ПРРЕЕ встановлено, що споживач має оплатити розрахункові документи за не обліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку (у випадку не отримання споживачем рахунка у поштовому відділенні упродовж 5 робочих днів з дня надходження рахунка до поштового відділення споживача рахунок вважається отриманим споживачем на 5 робочий день).
На засіданнях комісії з розгляду Акту про порушення № 10001923 протоколом засідання комісії з розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № 13 від 22.10.2020 прийнято рішення про застосування оперативно-госопдарську санкцію по акту згідно п. 8.4.2.6 ПРРЕЕ, а саме самовільне підключення електроустановки до електричної мережі ПАТ «Запоріжжяобленерго» з порушенням схеми обліку. Підключення електроустановки частини комплексу за адресою: с. Нове, вул. Повздовжня, 1 від оп. 64 Ф-3 КТП-65/471 поза розрахунковим засобом обліку.
Відповідач до суду з позовною заявою про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої рішеннями ПАТ «Запоріжжяобленерго» про нарахування вартості недорахованої електроенергії по Акту про порушення № 10001923 від 09.09.2020 не звертався.
Відповідно до статті 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Частиною першою статті 236 ГК України встановлено види оперативно-господарських санкцій, серед яких - встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.
Таким чином, за змістом статей 216, 217, 218, 235, 236, 237 ГК України рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недорахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією (п. а) п. 2.3 постанови Пленуму ВГСУ № 3 від 16.12.2015).
Необлікована електрична енергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом в електромережі, що належить іншим власникам електричних мереж, але не врахований розрахунковими засобами комерційного обліку або врахований неправильно (пункт 1.1.2 ПРРЕЕ).
Згідно з п. 5.5.5 ПРРЕЕ, споживач зобов'язаний: здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору. Згідно з абзацом 3 п. 1.1.1 ПРРЕЕ, ці Правила обов'язкові для виконання всіма учасниками роздрібного ринку.
Відповідно до ч. 20 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору систем та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Таким чином, судом встановлено, що сума необлікованої електричної енергії по акту про порушення № 10001923 від 09.09.2020 складає 31 611 грн. 61 коп. та підлягає стягнееннню з відповідача в повному обсязі.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 553 грн. 14 коп. 3 % річних, 2 244 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним.
Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивача є правильним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних задовольняються судом повністю.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.
Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
В порядку ст. 129 ГПК України, в зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судовий збір у сумі 2 270 грн. 00 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Мелітопольського міськрайонного району електричних мереж, м. Мелітополь, Запорізька область до Новенської сільської ради, селище Нове, Мелітопольський район, Запорізька область задовольнити.
Стягнути з Новенської сільської ради (72380 Запорізька область, Мелітопольський район, селище Нове, вул. Продольна, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 20523800) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Мелітопольського міськрайонного району електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926, на п/р ПАТ «Запоріжжяобленерго» НОМЕР_1 в ПАТ «МетаБанк», МФО 313582) 31 611 (тридцять одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 61 коп. заборгованості за спожиту не обліковану електричну енергію, 553 (п'ятсот п'ятдесят три) грн. 14 коп. 3 % річних, 2 244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 42 коп. інфляційних нарахувань, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 31.08.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.