номер провадження справи 15/116/21
25.08.2021 Справа № 908/1522/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ Ритейл”, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; адреса для листування: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 4-В
до відповідача Фізичної особи - підприємця Елоян Сюзанни Сосівни, АДРЕСА_1
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
суть спору
25.05.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ Ритейл”, м. Київ до відповідача Фізичної особи - підприємця Елоян Сюзанни Сосівни, м. Запоріжжя про стягнення грошових коштів у розмірі 22 707,64, з яких: основна заборгованість у розмірі 21 961,14 грн, 3% річних у розмірі 149,82 грн, сума інфляційних витрат в розмірі 596,68 грн.
25.05.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 01.06.2021 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.
30.03.2021 на адресу Господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ВФ Ритейл”, м. Київ про усунення недоліків позовної заяви.
23.06.2021 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справи № 908/1522/21, постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позов заявлено з тих підстав, що між позивачем та відповідачем були укладені договори суборенди. Під час дії договорів сплачувалися орендні платежі. Позивач зазначає, що за його підрахунком за договорами суборенди було здійснено переплату 11 325,67 грн та 10 635,47 грн, відповідно. У зв'язку з наявністю переплати позивач звернувся до відповідача з вимогами повернути отримані кошти, оскільки підстави для отримання їх в якості орендної плати відпали. Відповідач претензії не отримав. Позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти та нарахував 3% річних та інфляційні втрати на безпідставно збережені кошти. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.06.2021 у справі № 908/1522/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 23.07.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 06.08.2021 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 25.08.2021 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.
Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачкою 29.06.2021 особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
06.07.2021 з матеріалами справи ознайомився представник відповідачки адвокат Плецька Юлія Володимирівна, ордер серія АР № 1039810 від 05.07.2021.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1522/21.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.06.2021 про відкриття провадження у справі № 908/1522/21 відповідачу запропоновано подати відзив у строк не пізніше 23.07.2021.
Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень” ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свою позицію у спорі не повідомив, обґрунтованих заперечень проти позову не висловив.
Згідно з ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 23.07.2021 сплив тридцяти денний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 25.08.2021.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо заявлених вимог наводить наступну позицію.
01 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» (суборендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Елоян Сюзанною Сосівною (орендар, відповідач) укладено договори суборенди № 1/2/20-1 та № 1/2/20-2.
Відповідно до 1/2/20-1 у суборендаря перебувала в орендному користуванні тимчасова споруда для здійснення господарської діяльності загальною площею 26,04 кв.м, розташована за адресою : м. Запоріжжя, вулиця Північнокільцева, біля будинку № 15 (об'єкт оренди). Згідно з п. 3.1. договору, орендну плату по договору встановлено у розмірі 25 000,00 грн. без ПДВ.
22 квітня 2020 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 1/2/20-1, відповідно до якої орендар надав суборендарю знижку зі сплати суборендної плати в розмірі 80% на період з 17.03.2020 по 25.03.2020, на період з 10.04.2020 по 30.04.2020 розмір суборендної плати встановлено на рівні 50%, а в період з 26.03.2020 по 09.04.2020 суборнадаря було звільнено від сплати суборендної плати.
30 квітня 2020 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 1/2/20-1, відповідно до якої: за період з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року включно, встановлено суборендну плату на рівні 65% .
31 травня 2020 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору № 1/2/20-1, відповідно до якої: за період з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року включно, встановлено суборендну плату на рівні 85%.
13 листопада 2020 року сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору № 1/2/20-1, відповідно до якої: за період з 14 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року включно, суборендаря звільнено від сплати суборендної плати.
Відповідно до договору № 1/2/20-2 у суборендаря перебувала в орендному користуванні тимчасова споруда для здійснення господарської діяльності загальною площею 26,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Ситова, біля будинку № 6 (об'єкт оренди). Згідно з п. 3.1. договору, орендну плату по договору встановлено у розмірі 21 000,00 грн. без ПДВ.
22 квітня 2020 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 1/2/20-2, відповідно до якої Орендар надав Суборендарю знижку зі сплати суборендної плати в розмірі 80% на період з 17.03.2020 по 25.03.2020, на період з 10.04.2020 по 30.04.2020 розмір суборендної плати встановлено на рівні 50%, а в період з 26.03.2020 по 09.04.2020 суборнадаря було звільнено від сплати суборендної плати.
30 квітня 2020 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 1/2/20-2, відповідно до якої: за період з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року включно, встановлено суборендну плату на рівні 65%.
31 травня 2020 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору № 1/2/20-2, відповідно до якої: за період з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року включно, встановлено суборендну плату на рівні 85%.
13 листопада 2020 року сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору № 1/2/20-2, відповідно до якої: за період з 14 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року включно, суборендаря звільнено від сплати суборендної плати.
Відповідно до п. 7.1. договору № 1/2/20-1та договору № 1/2/20-2, дія договору суборенди припиняється 31 грудня 2022 року.
Згідно з п. 7.2. договору орендар може достроково самостійно та в односторонньому порядку в будь-який час з будь-якої причини розірвати договір попередивши письмово про це орендодавця не менше ніж за 30 календарних днів. У такому випадку договір вважається таким, що припинив свою дію з 31-го календарного дня від дати відправлення рекомендованого листа за адресою орендодавця, зазначеною в договорі.
Відповідно до договорів про дострокове розірвання договору суборенди від 16 грудня 2020 року сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору № 1/2/20-1 та договору №№ 1/2/20-2 з 06 січня 2021 року.
06 січня 2021 року суборендар повернув, а орендар прийняв з користування об'єкти суборенди, про що сторони підписали акти приймання-передачі (повернення) приміщення.
Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, з моменту оформлення акту приймання-передачі (повернення) приміщення, договір оренди припиняється.
Згідно з п. 3.3. договору № 1/2/20-1 та договору № 1/2/20-2 наднормово переказана суборендарем орендарю сума зараховується в рахунок майбутніх платежів або підлягає поверненню суборендарю протягом 5-ти робочих днів з дати її зарахування на рахунок орендаря.
Позивач зазначає, що за період з 01.02.2020 по 31.03.2021 здійснено переплату по договору № 1/2/20-1 у сумі 11 325,67 грн та по договору № 1/2/20-2 у сумі 10 635,47 грн.
На підтвердження перерахування коштів позивачем надано наступні платіжні доручення: № 0010003212 від 17.02.2020 на суму 21 000,00 грн; № 0010003418 від 19.02.2020 на суму 21 000,00 грн; № 0010004610 від 06.03.2020 на суму 21 000,00 грн; № 0010007223 від 07.05.2020 на суму 8908,06 грн; № 0010008300 від 09.06.2020 на суму 14 700,00 грн; № 0010009833 від 10.07.2020 на суму 21 000,00 грн; № 0010011554 від 11.08.2020 на суму 21 000,00 грн; № 0010013489 від 08.09.2020 на суму 21 000,00 грн; № 0010015294 від 08.10.2020 на суму 21 000,00 грн; № 0010017419 від 12.11.2020 на суму 21 000,00 грн; № 0010018740 від 08.12.2020 на суму 16 800,00 грн; № 0010003213 від 17.02.2020 на суму 25 000,00 грн; № 0010003419 від 19.02.2020 на суму 25 000,00 грн; № 0010004184 від 28.02.2020 на суму 3000,00 грн; № 0010004287 від 02.03.2020 на суму 4000,00 грн; № 0010004288 від 02.03.2020 на суму 1000,00 грн; № 0010004609 від 06.03.2020 на суму 25 000,00 грн; № 0010005018 від 13.03.2020 на суму 5403,99 грн; № 0010006789 від 23.04.2020 нас уму 1894,94 грн; № 0010007222 від 07.05.2020 на суму 10 604,84 грн; № 0010007404 від 14.05.2020 на суму 627,22 грн; № 0010008301 від 09.06.2020 на суму 17 500,00 грн; № 0010009170 від 25.06.2020 на суму 820,03 грн; № 0010009832 від 10.07.2020 на суму 25 000,00 грн; № 0010010543 від 23.07.2020 на суму 2104,68 грн; № 0010011314 від 06.08.2020 нас уму 25 000,00 грн; № 0010012523 від 25.08.2020 на суму 2032,56 грн; № 0010013490 від 08.09.2020 на суму 25 000,00 грн; № 0010014389 від 22.09.2020 на суму 2402,59 грн; № 0010015295 від 25 000,00 грн; № 0010015671 від 15.10.2020 на суму 1839,40 грн; № 0010017062 від 10.11.2020 на суму 1329,12 грн; № 0010017420 від 12.11.2020 на суму 25 000,00 грн; № 0010018739 від 08.12.2020 на суму 20 000,00 грн; № 0010019211 від 15.12.2020 на суму 2501,29 грн; усього на суму 306 060,66 грн. За умовами договору з урахуванням додаткових угод сплаті підлягали кошти у сумі 290 734,99 грн.
10 лютого 2021 року та 09 квітня 2021 року позивач направив на адресу відповідача вимоги про повернення надмірно сплачених сум № R/21/081 від 08.02.2021, № R/21/240 від 09.04.2021, що підтверджується копіями поштових конвертів та поштовими квитанціями. Відповідачем акти звірки розрахунків не підписано.
Листи повернулись з відміткою пошти: «За закінченням терміну зберігання», що вбачається з відміток на конвертах, що повернулись на адресу позивача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях.
Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Наведене дозволяє дійти висновку, що обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Верховним Судом у постанові від 15.02.2019 року у справі № 910/21154/17, предметом позовних вимог у межах якої була позовна вимога товариства про стягнення суми попередньої оплати за договором на виготовлення меблів по індивідуальному замовленню, було наголошено, що з припиненням дії договору підряду аванс втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.
Таким чином, ст. 1212 ЦК України, застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття, (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України та стягнення на користь позивача безпідставно отриманих коштів.
Зобов'язання щодо повернення вказаних грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов'язань, які виникли з договорів суборенди № 1/2/20-1 та № 1/2/20-2 від 01.02.2020. Ознакою відсутності правової підстави у даному випадку є те, що позивач як суборендар, здійснивши сплату вказаних коштів в якості суборендної плати в більшому розмірі, ніж того вимагали умови договору, зменшив своє майно, а відповідач, отримавши такі кошти, збагатився за рахунок вказаних коштів поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи те, що строк дії договорів суборенди закінчився, на адресу відповідача надіслано вимоги № R/21/081 від 08.02.2021, № R/21/240 від 09.04.2021 в порядку ст. 530 ЦК України, які є за своєю суттю саме вимогами про виконання спірного грошового зобов'язання у розмірі 21 961,14 грн.
Вимога про повернення надмірно сплачених сум від 08.02.2021 № R/21/081 містить строк до якого відповідач повинен був перерахувати кошти, а саме до 21.02.2021 у сумі 23 296,76 грн. Вимога про повернення надмірно сплачених-коштів № R/21/240 від 09.04.2021 містить строк до якого відповідач повинен був перерахувати кошти, а саме до 20.04.2021 у сумі 21 961,14 грн.
Таким чином, у відповідача настав строк з повернення коштів у сумі 21 961,14 грн.
Доказів повернення надмірно сплачених коштів, відповідачем не надано.
З урахуванням наведеного, позов в частині стягнення з відповідача коштів у сумі 21 961,14 грн підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 149,82 грн за період з 14.02.2021 до 07.05.2021 та інфляційні втрати у сумі 596,68 гнр за період лютий - березень 2021 року.
Відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 524, 533, 534, 535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Суд не погоджується з періодом визначеним позивачем для нарахування 3% річних, оскільки перша вимога містить строк до якого відповідач повинен був перерахувати кошти, а саме до 21.02.2021 (неділя вихідний день), тобто з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України, останній день строку припадає на 22.02.2021, період прострочення визначається з 23.02.2021 по 07.05.2021 та розмір 3% річних за вказаний період становить 133,57 грн.
Позов в частині стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню, у стягненні 3% річних у розмірі 16,25 грн, суд відмовляє.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10,07.2019, інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наведений позивачем, з урахуванням періоду визначеного судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 373,34 грн за березень 2021 року. У позові щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 223,34 грн, суд відмовляє.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідачем доказів у підтвердження спростування заявлених позовних вимог не надано.
З урахуванням наданих доказів, які досліджені судом, обставин наведених в обґрунтування позову, вимог чинного законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Елоян Сюзанни Сосівни ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» (вул. Лейпцизька буд. 15, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 41457291) суму боргу в розмірі 21 961,14 грн (двадцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят одна гривня 14 коп.), 3% річних у сумі 133,57 грн (сто тридцять три гривні 57 коп.), інфляційні втрати у сумі 373,34 грн (триста сімдесят три гривні 34 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Елоян Сюзанни Сосівни ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» (вул. Лейпцизька буд. 15, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 41457291) судовий збір у сумі 2246,05 грн (дві тисячі двісті сорок шість гривень 05 коп.). Видати наказ.
У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у сумі 16,25 грн, інфляційних втрат у сумі 223,34 грн, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31 серпня 2021 року.
Суддя І. С. Горохов