номер провадження справи 27/63/21
17.08.2021 Справа № 908/876/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150 м. Київ, вул. Єжи Гедройя, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (49602 Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108,, код ЄДРПОУ ВП 40081237)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3” (69013 м. Запоріжжя, вул. Загорська, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи 25477298)
про стягнення 22 350 грн. 00 коп.
представники сторін
від позивача: Пуліна М.А., дов. № 416 від 16.06.2021
від відповідача: Ємельянова О.О., ордер ЗП № 008939 від 27.01.2021
01.04.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3” 22 350 грн. 00 коп. штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 01.04.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/876/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 06.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/876/21, присвоєно справі номер провадження 27/63/21.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 05.05.2021.
Ухвалою суду від 05.05.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 03.06.2021.
03.06.2021 продовжено судове засідання у справі № 908/876/21.
Ухвалою суду від 03.06.2021, на підставі ст. 250 ГПК України суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загально позовного провадження та призначив підготовче засідання на 06.07.2021.
Ухвалою суду від 06.07.2021, відповідно до ст. 183 ГПК України, розгляд справи відкладено на 04.08.2021.
Ухвалою суду від 04.08.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/876/21 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 17.08.2021.
У судовому засіданні 17.08.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 17.08.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Акорд”.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача у судовому засіданні 17.08.2021 підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд стягнути з відповідача 22 350 грн. 00 коп. штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу. Позов обґрунтовано статтями 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, Правилами перевезення вантажів, ст. 307 Госопдарського кодексу України, ст.ст. 4, 12, 171, 176, 233, 249 господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування своїх позовних вимоги позивач зазначив наступне. У жовтні 2020 року зі станції Ростуща Придніпровської залізниці ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МОКРЯНСЬКИЙ КАМ'ЯНИЙ КАР'ЄР № 3» здійснило відправлення вагону № 67882175 згідно накладної №47391446 на станцію Придонецька Донецької залізниці. По прибуттю вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі статті 24 Статуту залізниць України, залізницею було проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. по прибутті вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, проводилось контрольне переважування вагону №67882175, внаслідок чого було виявлено, що, маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт №450003/635 від 27.10.2020 року (копія витягу з технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки, що пройшла своєчасну повірку, додається). Перевіркою були виявлені наступні розбіжності у накладній № 47391446: у вагоні № 67882175 вказана маса вантажу складає 68 000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 66 550 кг, що на 1 450 кг менше, ніж вказано у накладній. комерційний акт містить підписи заступника начальника станції Швеця А.О., працівника станції, яка особисто здійснювала перевірку Кузьміч Т.І. (уповноважена здійснювати зважування вагонів згідно до п. 2 ч. 1 та п. 13 ч. 2 її робочої інструкції, а також складати актові матеріали по застосуванню статті 122 Статуту згідно з п. 15 ч. 2 робочої інструкції відповідно), та прийомоздавальника Петренко Н.М., яка уповноважена на підписання комерційних актів наказом начальника станції №26 від 03.01.2020 року. Згідно з вищевказаним наказом, у звязку з відсутностю на станції Нижньодніпровськ-Вузол по штатному розкладу таких посад, як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, для підписання комерційних актів, замість вищевказаних посад, було уповноважено прийомоздавальницю Петренко Н.М. Комерційний акт, складений згідно із вимогами статті 129 Статуту, є підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, передбаченої статтею 122 Статуту.
Відповідач проти позову заперечив на підставах, викладених у письмовому відзиві (вх. № 8475/08-08/21 від 23.04.2021), в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 22.07.2020 ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» було укладено з ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» договір № 22/07/20 поставки гранітно-щебеневої продукції, на виконання якого 25.10.2020 кар'єром було здійснено відправлення вантажу із залізничної станції Ростуща Придніпровської залізниці до залізничної станції Придонецька Донецької залізниці. Дана поставка оформлена залізничною накладною № 47391446. Під час доставки вантажу 27.10.2020 року Українською залізницею на попутній (проміжній) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено переважування вагону № 67882175 та начебто виявлено, що маса вантажу в ньому менша ніж вказана у накладній № 47391446: заявлена вага 68000 кг, виявлена вага 66 550 кг, різниця 1 450 кг. Переважування вантажу залізницею було оформлено актом загальної форми № 1498 від 27.10.2020 року, на підставі якого було складено односторонній комерційний акт №450003/635 від 27.10.2020 року. Як вже зазначалось вище, комерційний акт № 450003/635 складений на попутній (проміжній) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, а так як на станції прибуття Придонецька Донецької залізниці залізницею начебто не виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і даними на станції прибуття, розділ «Є» цього акту повинен містити відмітку, обов'язковість наявності якої передбачено пунктом 12 Правил. Враховуючи, що розділ «Є» комерційного акту не заповнено, це свідчить про те, що фактичне зважування на станції призначення не відбулось. А так як комерційний акт складено з грубими порушеннями процедури передбаченої пунктом 10 Правил, то згідно приписів пункту 129 Статуту відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до відповідача. Позивачем в повній мірі не дотримано ще й приписи пункту 10 Правил, який передбачає, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Цей пункт чітко передбачає, що при зважуванні (перевірці) приймають учать, а згодом підтверджують дані виявлені за результатами такого зважування своїми підписами три особи, а перелік включає дев'ять посад, до компетенції яких віднесено даний обов'язок. Наказ № 26 не може вважатися допустимим документом, що надає право підпису комерційного акту. Також, графа 49 (заповнюється залізницею) накладної № 47391446 (групова відправка) містить від руки зроблену відмітку такого змісту: «в 67882175 - акт № 4855/Г от 26.10.20 г. отцеплен на весы (нерозбірливо) Шатохина», але до позовної заяви цей документ не долучено, від так не зрозуміло, яку саме інформацію містить акт та у зв'язку з чим зроблено таку відмітку.Також дана накладна не містить відмітки (відбитку календарного штемпеля) в графі 51 про прибуття вантажу і в графі 52 про видачу вантажу (заповнюються залізницею). Накладна № 47465638 (вагонна відправка) також містить не заповнену графу 51 про прибуття вантажу. Перед відправкою вантажу він був зважений ТОВ «МКК № 3» на власних вагонних вагах модифікації СКІФ АВК - 150 (максимальна вага зважування 150 т.), номер в державному реєстрі ЗВВТ У491-95. За результатами зважування вагона № 67882175 на території ТОВ «МКК № 3», вага продукції завантаженої у вагон склала 68 000 кг, тара вагону - 21 800 кг. Даний факт підтверджується: актом - специфікацією; протоколом зважування вагонів по відправці; технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) № 65. Відповідно до п. 6, 8 Технічного паспорту на тензометричних вагонних вагах (далі - Технічний паспорт), дата прийняття в експлуатацію 22.06.2007 року, строк експлуатації встановлений 15 років, інтервал між оглядами - перевірками ЗВВТ складає три місяці. Перевірки провадяться вчасно, про що свідчать викопіювання з технічного паспорту вагів. 16.07.2020 року виконано огляд-перевірку вагів, про що зазначено в технічному паспорті. Відхилень від метрологічних характеристик не виявлено, ваги визнані придатними для зважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. Тобто, на дату завантаження (14.10.2020 року) вищезазначених вагонів, вищевказані ваги своєчасно пройшли огляд-перевірку та були придатними для зважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. 16.10.2020 року була проведена планова огляд-перевірка, про що свідчить запис в технічному паспорті. З долучених до позову документів вбачається, що для зважування при завантаженні вантажу та при перевірці ваги на проміжній станції, були використані різні типи вагів, а саме: відповідач використав вагонні ваги статичні тензометричні, які згідно технічного паспорта передбачають швидкість пересування на вагах під час руху 5 км/год, а без зважування - 5 км/год. А позивач використав при перевірці ваги вантажу 150 тонні вагонні ваги розташовані - колія № 10Б ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці. З паспорта цих вагів вбачається, що швидкість пересування на вагонних вагах: статично із зупинкою - 0 км/год, під час руху -, а без зважування - до 10 км/год. З огляду на те, що фактично зважування на станціях відбувалось на вагах різного типу та різними способами, вважаємо необґрунтованими посилання позивача на виявлення різниці маси вантажу саме внаслідок неправильного зазначення маси вантажу.
07.05.2021 (вх. № 9268/08-08/21) від позивача надійшла відповідь на відзив № 13-04/301 від 05.05.2021.
20.05.2021 (вх. № 10190/08-08/21) відповідач надав заперечення вих. № 490 від 19.05.2021 на відповідь на відзив.
23.07.2021 відповідач за вих. № 599 від 22.07.2021 (вх. № 15101/08-08/21) надав пояснення.
В засіданні суду 17.08.2021 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 17.08.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
22.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» було укладено з Товариством з обмеженою «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» договір № 22/07/20 поставки гранітно-щебеневої продукції, на виконання якого 25.10.2020 кар'єром було здійснено відправлення вантажу із залізничної станції Ростуща Придніпровської залізниці до залізничної станції Придонецька Донецької залізниці. Дана поставка оформлена залізничною накладною № 47391446.
У накладній № 47391446 зазначено, що відправником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», одержувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод», спосіб визначення маси - вагонні ваги (150т), вантаж завантажено у вагони вантажовідправником, вагон № 67882175, маса вантажу - 68000 кг, тара - 21800, провізна плата - 4 470,00 грн.
У жовтні 2020 року зі станції Ростуща Придніпровської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» здійснило відправлення вагону № 67882175, згідно накладної № 47391446 на станцію Придонецька Донецької залізниці.
По прибуттю вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі статті 24 Статуту залізниць України, залізницею було проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.
У вагоні № 67882175 вказана маса вантажу складає 68 000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 66 550 кг, що на 1 450 кг менше, ніж вказано у накладній.
На підставі перевірки складено комерційний акт № 450003/635 від 27.10.2020.
Відповідно до положень ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. За вказане порушення позивачем нараховано штраф в розмірі 22 350 грн. 00 коп.
Несплата відповідачем штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши приписи норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з наступного.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).
Згідно з ст. 3 Закону України “Про залізничний транспорт”, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України “Про транспорт”, “Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”, цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статутом залізниць України, який затв. постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457, визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).
У відповідності до ст. 3 Статуту, дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії). Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями, що будуються, до здавання їх у постійну експлуатацію здійснюється згідно з порядком, який визначають власник або орган управління будівництва та відповідна залізниця за погодженням з Держнаглядохоронпраці.
Стаття 5 Статуту залізниць України відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення; Правила перевезення вантажів (Правила) - нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів.
За правилами ст.ст. 23, 24, 37 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яка визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. При цьому, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. А залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644 затверджено Правила оформлення перевізних документів (далі - Правила оформлення перевізних документів).
Згідно з пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (Правила) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Положеннями п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. …. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді. Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства. Порядок обміну електронною накладною між відправником та залізницею, а також залізницею та одержувачем зазначається в договорі між вантажовласником і залізницею. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів та додатком 3 до цих Правил. Так, вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа 20 накладної “найменування вантажу”, графа 24, де зазначається маса вантажу визначена відправником у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі 26 накладної зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/ відправником). У графі 55 “Правильність внесених відомостей підтверджую” представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення (п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів).
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (абз. 2 п. 2.6 Правил оформлення перевізних документів).
Згідно з п. 3.1 Правил оформлення перевізних документів, станція відправлення заповнює накладну згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі оформлення накладної в електронному вигляді відомості зазначаються в ній відповідними текстами та кодами. Механізм кодування інформації в накладній та присвоєння номера відправки встановлюються Укрзалізницею.
Станція відправлення зазначає у графі 54 “Ідентифікація відправки” код залізниці та станції відправлення, номер накладної (відправки) (п. 3.2. Правил оформлення перевізних документів).
Пунктами 4.1., 4.2., 4.3., 5.1 Правил оформлення перевізних документів визначено, що заповнення накладної під час перевезення та на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил (п.4.1, п. 5.1.). Під час перевезення передбачені цими Правилами відмітки зазначаються у графі 49 “Відмітки залізниці” (п.4.2). У разі складання під час перевезення акта в графі 49 “Відмітки залізниці” зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, “про нестачу ___ місць”, “про нестачу маси ____ кг”, “про відсутність пломб” тощо) (п. 4.3.). За наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положень про електронний обмін документами на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді у порядку, визначеному договором. За відсутності таких положень у договорі одержувачу видається накладна у паперовому вигляді, роздрукована на підставі електронної накладної та засвідчена календарним штемпелем стації призначення (п.5.1).
Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача, з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п.5.5 Правил оформлення перевізних документів).
Частиною 1 ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.
За правилами зазначеної ст. 129, комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02 № 334 (далі Правила складання актів).
Згідно з абз. 1 п. 1 Правил складання актів, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затв. наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458).
Відповідно до п. 2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.00 № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів).
Пунктом 3 Правил складання актів закріплено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів (п. 8. Правил складання актів).
Згідно з приписами п. 9 Правил складання актів, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини не збереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. … Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Положеннями п. 10 Правил складання актів закріплено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Відповідно до п. 12 Правил складання актів, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі “Є” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: “Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено”. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Судом встановлено, що комерційний акт підписаний заступником начальника станції Швецем А.О., працівником станції Кузьміч Т.І. та прийомоздавальником Петренко Н.М.
За змістом комерційного акту загальної форми від 27.10.20 № 450003/635:
“Результати перевірки:
Розділ Б. Зазначено в перевізних документах:
Нетто: насипом щебень 10 х 20 загальною масою 68000 кг.;
Тара: насипом щебень 10 х 20 загальною масою 21800 кг.
Розділ В. Насправді виявилось:
Брутто: насипом щебень 10 х 20 загальною масою 88350 кг.;
Тара: насипом щебень 10 х 20 загальною масою 21800 кг.;
Нетто: насипом щебень 10 х 20 загальною масою 66550 кг.
Розділ Г. Виявлено пошкодження - містить прочерки.
Розділ Ґ. Опис пошкодження*
Розділ Д. 27.10.20р проводилось контрольне переваження вагону № 67882175, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться вантаж “Щебінь гранітний, фракція 10 х 20”, насипом, вага брутто - не вказана, тара 21800 кг, вага нетто - 68000 кг.
Розділ Д. Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку
При переваженні вагону в статичному режимі у присутності заст. ДС Швеця, АРВ Кузьміч, прийомоздавальника Петренко, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузолзаводський № 032, що пройшли держповірку 30.09.2020р виявилось: вага брутто - 88350 кг, тара за документом - 21800 кгн, вага нетто - 66550 кг, що менш ваги, вказаної в документі на 1450 кг. Навантаження вантажу нерівномірне, пагорбоподібне, нижче бортів на 1,8-2,0м, без поглиблень. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношені вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.” .
Наведене у розділі Д зазначеного комерційного акту засвідчено підписами заст. ДС Швець А.О., Пр.-здавальник ОСОБА_1 та АРВ ОСОБА_2 .
По прибуттю вагону № 67882175 на станцію призначення Придонецька Донецької залізниці у розділі «Є» комерційного акту (“Відмітка станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції”) відсутні будь-які відмітки, що передбачені п. 12 правил складання актів.
Крім того, комерційний акт № 450003/635 складений на попутній (проміжній) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, а так як на станції прибуття Придонецька Донецької залізниці залізницею начебто не виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і даними на станції прибуття, розділ «Є» цього акту повинен містити відмітку, обов'язковість наявності якої передбачено пунктом 12 Правил.
Враховуючи, що розділ «Є» комерційного акту не заповнено, це свідчить про те, що фактичне зважування на станції призначення не відбулось.
На підтвердження дотримання приписів пункту 10 Правил позивач надав: копію посадової інструкції заступника начальника станції Швеця А.О., копію робочої інструкції працівника станції, який особисто здійснював перевірку ОСОБА_2 , та копію наказу начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці № 26 від 03.01.2020 року «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти».
В наказі № 26 вказано, що він видається задля контролю та правильністю складання комерційних актів та з метою недопущення сторонніх осіб для їх складання та підписання у зв'язку з відсутністю на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці по штатному розкладу таких посад, як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.
Наказом призначено 10 відповідальних осіб, які отримують право підпису комерційних актів замість: начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.
Своїм наказом начальник станції делегував повноваження чітко визначених посадових осіб іншим працівникам залізниці чим відійшов від приписів пункту 10 Правил.
Крім того, наказом не зобов'язано визначених працівників залізниці приймати участь у зважуванні (перевірці) вантажу; не визначено порядок приймання участі у процедурі зважуванні (режим, черговість тощо); не вказано з якого числа вони повинні виконувати нові функції; не вказано строк на який покладено на працівників виконання не притаманних їм функцій; не вказано про супутні права, обов'язки, відповідальність; відсутні підписи осіб про ознайомлення зі змістом наказу.
Суд погоджується з доводами відповідача, що наказ № 26 не може вважатися допустимим документом, що надає право підпису комерційного акту.
Як вже зазначалося згідно ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення; Правила перевезення вантажів (Правила) - нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів.
За правилами ст. 23 Статуту залізниць України вiдправники повиннi надати станцiї навантаження на кожне вiдправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевiзних документiв).
Станцiя призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Дата приймання i видачi вантажу засвiдчується на накладнiй календарним штемпелем станцiї. В разi проведення митного контролю дата видачi вантажу ставиться пiсля закiнчення митних операцiй.
Для посвiдчення прийняття вантажу до перевезення станцiя видає вiдправнику квитанцiю.
Форма накладної i порядок її заповнення, а також форма квитанцiї затверджуються Мiнтрансом.
Пiд час перевезення масових вантажiв у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однiєї накладної (комплекту перевiзних документiв) на перевезення цiлого маршруту або групи вагонiв чи комплекту контейнерiв.
Станцiї видають вантажовiдправникам бланки накладних (комплектiв перевiзних документiв) за плату згiдно з тарифом.
Формою накладної передбачено вказівку в лівому верхньому кутку бланка з переліком граф, які підлягають заповненню виключно: відправником, залізницею, одержувачем.
Так, графа 49 (заповнюється залізницею) накладної № 47391446 (групова відправка) містить від руки зроблену відмітку такого змісту: «в 67882175 - акт № 4855/Г от 26.10.20 г. отцеплен на весы (нерозбірливо) Шатохина», отже не зрозуміло, яку саме інформацію містить акт та у зв'язку з чим зроблено таку відмітку.
Також дана накладна не містить відмітки (відбитку календарного штемпеля) в графі 51 про прибуття вантажу і в графі 52 про видачу вантажу (заповнюються залізницею).
Накладна № 47465638 (вагонна відправка) також містить не заповнену графу 51 про прибуття вантажу.
Судом враховано, що допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Таким чином, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3”, м. Запоріжжя відмовити.
Враховуючи перебування судді Дроздової С.С. у щорічній відпустці, повне рішення оформлено і підписано - 01.09.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.