61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
01.09.2021 Справа № 905/1231/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
розглянувши справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Корм”, м.Київ,
до відповідача Державного підприємства “Дослідне Господарство “Забойщик” Донецької Державної Сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, с.Розлив, Великоновосіловський район, Донецька область,
про стягнення 204377,39 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Глобал Корм”, м.Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Дослідне Господарство “Забойщик” Донецької Державної Сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, с.Розлив, Великоновосіловський район, Донецька область, про стягнення 204377,39 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням з боку відповідача умов договору поставки №130219 від 13.02.2019 в частині не здійснення оплати поставленого товару, у звізку з чим позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 184380,00 грн., пеню в сумі 9198,79 грн., 3% річних в сумі 1985,24 грн., інфляційні втрати 8813,36 грн.
Ухвалою суду від 02.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1231/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, про відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином.
Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.07.2021 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручена представнику відповідача - 13.07.2021.
Про наявність доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу по суті, суду не повідомлялося.
Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. ст. 165, 202 Господарського процесуального кодексу України без участі відповідача за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
13.02.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Глобал Корм” (постачальник - позивач) та Державне підприємство “Дослідне Господарство “Забойщик” Донецької Державної Сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (покупець - відповідач) уклали договір поставки №130219 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Постачальник разом з продажем товару надає консультаційні послуги Покупцю з питань здоров'я та зростання тварин, управління фермою та годівлі тварин. Вартість послуг включена у вартість товару.
Згідно п.1.2 предметом даного Договору є товар для відгодівлі тварин, що надалі іменується - Товар, перелік і найменування якого зазначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну окрему партію Товару.
Відповідно до п. 2.1 Договору, асортимент, характеристики, кількість кожної конкретної партії Товару, що поставляється згідно даного Договору, погоджуються у відповідних заявках та визначаються Сторонами в накладних (товарно-транспортних або видаткових), що виставляються па кожну окрему партію Товару.
Покупець набуває права власності па Товар і несе всі ризики знищення й ушкодження Товару, а також усі виграти по Товару з моменту передачі Товару, що підтверджується підписаними сторонами видатковими або товарно-транспортними накладними (п.3.7 Договору).
Згідно п.4.3 Договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару.
За змістом п. 6.2.1. Договору за порушення умов оплати Товару, визначених п. 4.3 даного Договору, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.
Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
13.01.2021 відповідачу був поставлений товар за договором на загальну суму 184380,00 грн. з ПДВ, а саме: 1) 05454 Глобал Фід Піг Престартер, кількістю - 1,5 Т, ціною - 29300,00 грн., на суму 43950,00 грн., 2) 085551 Глобал Фід Піг Концентрат Стартер 25%, кількістю - 1,5 Т, ціною - 31110,00 грн., на суму 46665,00 грн., 3) 08597 ГлобалФід Піг Концентрат Гроуер 15%, кількістю - 1,5 Т, ціною - 31400,00 грн., на суму 47100,00 грн.; 4) 08553 ГлобалФід Піг Концентрат Фінішер 10%, кількістю 1,5 Т, ціною - 31110,00 грн., на суму 46665,00 грн.
Факт поставки продукції за договором підтверджується видатковою накладною №5 від 13.01.2021 року на суму 184380,00 грн. з ПДВ.
Вказана продукція була отримана уповноваженою особою відповідача - представником за довіреністю №1 від 12.01.2021 Кучер В.В. без зауважень та заперечень.
Факт отримання від позивача товару за вищевказаним договором з боку відповідача не спростований.
Оскільки відповідачем не проведено оплати за отриманий товар в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення: основного боргу в сумі 184380,00 грн., нарахованих 3% річних в сумі 1985,24 грн. за період з 13.02.2021 по 23.06.2021, інфляційних втрат в сумі 8813,36 грн. за період з лютого 2021 по травень 2021, пені в сумі 9198,79 грн. за період з 13.02.2021 по 23.06.2021.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору №130219 від 13.02.2019.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №130219 від 13.02.2019 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Умовами договору поставки сторонами було обумовлено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару (п.4.3 Договору).
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суду не надано доказів направлення на адресу відповідача або врученню відповідачу рахунку на оплату поставленої продукції.
Проте, рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за договором.
При цьому, суд зазначає, що у договорі та видатковій накладній вказані банківські реквізити позивача, також, в накладній вказана сума, яка підлягає оплаті.
Отже, за висновками суду, строк виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару за накладними пов'язана з моментом його прийняття.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Видаткова накладна на поставлену продукцію представником відповідача підписана без встановлення іншої дати, чим підтверджено прийняття товару саме в ту дату яка вказана на видаткових накладних постачальником - 13.01.2021 року.
З огляду на викладене, враховуючи п.4.3 договору, відповідач остаточно повинен був розрахуватись протягом 7 календарних днів з моменту передачі товару, тобто - до 20.01.2021 включно.
Отже, факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений. За весь час після отримання товару відповідач не заявив позивачу будь-яких претензій щодо якості товару, його походження, відсутності необхідних документів чи з пропозицією повернути товар з будь-яких причин.
При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання позивачем прийнятих на себе за договором зобов'язань з поставки товару.
Враховуючи вище наведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за договором №130219 від 13.02.2019, видаткової накладної від 13.01.2021, у останнього виникло зобов'язання з його оплати.
Сплату основного боргу за поставлений товар за договором №130219 від 13.02.2019 в сумі 184380,00 грн. боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано. Документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором №130219 від 13.02.2019 щодо оплати поставленого товару в обумовлені договором строки в повному обсязі не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.
Доказів зворотного суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 184380,00 грн.
Щодо стягнення нарахованих 3% річних в сумі 1985,24 грн. за період з 13.02.2021 по 23.06.2021, інфляційних втрат в сумі 8813,36 грн. за період з лютого 2021 по травень 2021, пені в сумі 9198,79 грн. за період з 13.02.2021 по 23.06.2021, господарський суд зазначає наступне.
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, сторони визначили, що за змістом п. 6.2.1. Договору за порушення умов оплати Товару, визначених п. 4.3 даного Договору, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.
Як зазначалося, враховуючи п.4.3 договору, відповідач остаточно повинен був розрахуватись протягом 7 календарних днів з моменту передачі товару, тобто - до 20.01.2021 включно, а тому першим днем прострочення зобов'язання є 21.01.2021.
Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період - з 13.02.2021 по 23.06.2021 за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН судом встановлено, що він є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 9198,79 грн.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 13.02.2021 по 23.06.2021, за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі в сумі 1985,24 грн.
За наслідками проведеного судом перерахунку інфляційних втрат за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН за визначені позивачем періоди (з лютого 2021 по травень 2021) загальна сума інфляційних втрат перевищує розмір заявлений позивачем, та враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі - 8813,36 грн.
У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Корм” до відповідача Державного підприємства “Дослідне Господарство “Забойщик” Донецької Державної Сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України про стягнення 204377,39 грн., задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Дослідне Господарство “Забойщик” Донецької Державної Сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (85544, Донецька область, Великоновосілківський район, с.Розлив, вул. Центральна, 32; код ЄДРПОУ 00848351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Корм” (04071, м.Київ, вул.Оболонська, б.29; код ЄДРПОУ 42749617) заборгованість у розмірі 204377,39 грн., з яких: 184380,00 грн. - основний борг; 3% річних в сумі 1985,24 грн., інфляційні втрати в сумі 8813,36 грн., пеня в сумі 9198,79 грн.; судовий збір у розмірі 3065,66 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 01.09.2021.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз