ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 серпня 2021 року Справа № 924/750/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Блащук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2021
(поставлену у м. Хмельницький, повний текст складено 08.07.2021)
у справі №924/750/20 (суддя Грамчук І.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання"
про стягнення 1915490,42 грн. вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання"
за участю представників сторін:
від позивача - Малькут О.О.;
від відповідача - Савчук О.А., Савіцька М.Б.
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання" про стягнення 1 915 490 грн 42 коп. вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання".
В подальшому, представником позивача подано заяву про забезпечення позову датовану 24.06.2020р., в якій просить накласти арешт на активи Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання", а саме: нежитлове приміщення загальною площею 261,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2021 у справі №924/750/20 у задоволені заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Постановлячи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів, а також з огляду на те, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову не є доцільним в рамках цієї справи та співмірним із заявленими вимогами.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовільнити заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 та накласти арешт на активи Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання", а саме: нежитлове приміщення загальною площею 261,8 кв. м. що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 . Ринкова вартість станом на 31.01.2020 становить 5 409 292 грн (з ПДВ). Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів', які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно ТОВ "Житлово-експлуатаційне об'єднання" (код 21329402) в частині внесення змін відомостей щодо зміни розміру статутного капіталу, відомостей щодо зміни складу засновників (учасників) до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Житлово-експлуатаційне об'єднання" про стягнення грошових коштів.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає таке.
На момент подачі позовної заяви та розгляду справи в суді, відповідач ухиляється від виплати грошових коштів та повного виконання рішення, що підтверджується наданими відповідями, які свідчать про умисне ухилення від визначення вартості частки майна яка підлягала виплаті ОСОБА_1 .
Також, такі дії ТОВ "Житлово-експлуатаційне об'єднання" свідчать про те, що за час розгляду справи в суді, керівництвом підприємства будуть вживатися заходи для доведення підприємства до стад неплатоспроможності, шляхом відчуження основних засобів (об'єктів нерухомості) підприємств, з метою навмисного ухилення від виплати вартості частки.
Станом на дату подачі позовної заяви, а саме серпень 2020 року статутний капітал ТОВ "Житлово-експлуатаційне об'єднання" становив 335 757 грн, під час розгляду справ в Господарському суді Хмельницької області засновниками, а також посадовими особами товариства неодноразово вчинялися ряд реєстраційних дій, а саме: зміна розміру статутного капіталу юридичної особи; зміна складу засновників (учасників) юридичної особи.
Зауважує, що такі реєстраційні дії, а саме почали вчинятися після звернення позивача до суду.
Вказує, що звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її можливістю посадовими особами відповідача привезти товариство до стійкої неплатоспроможності що в подальшому може призвести до неможливості виконання рішення суду.
Суд не надав належної оцінки заяві про забезпечення позову та належним доказам на підтвердження необхідності вжиття відповідних заходів які надав позивач, а тільки здійснив посилання на норми ГПК України, які регламентують питання забезпечення позову, та рішень Європейського суду.
За наведеного, позивач вважає, що ухвала суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач вказує, що вимоги скарги ґрунтуються на порушені і неправильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Зазначає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач є не співмірними із заявленими позовними вимогами.
Посилається на те, що позовні вимоги, вимоги заяви про забезпечення позову в цій справі ґрунтуються на припущеннях.
Представником позивача подано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких представник зазначає, що після подання апеляційної скарги, ним було повторно сформовано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна по об'єктах нерухомості які належать ТОВ "Житлово-експлуатаційне об'єднання" та було встановлено, що два об'єкти нерухомості відповідача були відчужені.
До таких додаткових пояснень додає відповідні інформаційні довідки.
Розглянувши такі додаткові пояснення та додані до них докази, суд зазначає таке.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В той же час, надані скаржником докази не подавалися суду першої інстанції та взагалі не існували на момент постановлення оскаржуваної ухвали, а тому не можуть бути взяті судом апеляційної інстанції до уваги та покладені в основу судового рішення суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 30.08.2021 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при постановлені оскарженої ухвали не було надано оцінку всім обставинам, які вказані заявником в заяві про забезпечення позову. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволити.
Представники відповідача в судовому засіданні заявили, що з доводами скаржниками не погоджуються, вважають їх безпідставними, а ухвалу суду першої інстанції - законною та обґрунтованою. З огляду на зазначене, просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали оскарження ухвали, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що в провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/750/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання" про стягнення 1915490,42 грн. вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання".
07.07.2021 до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 про забезпечення позову датовану, в якій просить накласти арешт на активи Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання", а саме: нежитлове приміщення загальною площею 261,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ринкова вартість станом на 31.01.2020 становить 5 409 292 грн (з ПДВ) та заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно ТОВ "Житлово-експлуатаційне об'єднання" (код 21329402) в частині внесення змін відомостей щодо зміни розміру статутного капіталу, відомостей щодо зміни складу засновників (учасників) до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Житлово-експлуатаційне об'єднання" про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що є велика вірогідність, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання" може ухилятися від виплати грошових коштів та повного виконання рішення, що підтверджується наданими відповідями, які на думку позивача свідчать про умисне ухилення від визначення вартості частки майна, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 . Крім того, вважає, що такі дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання" свідчать про те, що за час розгляду справи в суді керівництвом підприємства будуть вживатися заходи для доведення підприємства до стану неплатоспроможності шляхом відчуження основних засобів (об'єктів нерухомості) підприємства, з метою навмисного ухилення від виплати вартості частки.
Вказує, що станом на дату подачі позовної заяви, а саме серпень 2020 року статутний капітал ТОВ "ЖЕО" становив 335 757 грн, під час розгляду справ в Господарському суді Хмельницької області засновниками а також посадовими особами товариства неодноразово вчинялися ряд реєстраційних дій. А саме, зміна розміру статутного капіталу юридичної особи та зміна складу засновників (учасників) юридичної особи. Хочемо зауважити, що дані реєстраційні дії, а саме зміна розміру статутного капіталу та зміна складу засновників (учасників) юридичної особи почали вчинятися після того як, Позивачем було подано позовну заяву до Відповідача та справа почала розглядатися в Господарському суді Хмельницької області.
Посилається, що така обставина підтверджується розширеним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.06.2021 і згідно витягу розмір статутного капіталу юридичної особи становить 44 548 грн, склад засновників (часників) зменшився до трьох засновників (учасників).
Вважає, що своїми діями відповідач навмисно зменшує розмір статутного капіталу та змінює склад засновників щоб ухилитися від виконання свого обов'язку щодо виплати вартості частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі. Також дані дії можуть призвести до стійкої неплатоспроможності товариства та в подальшому що призведе до його банкрутства.
Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2021 у справі №924/750/20 у задоволені заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновкам и суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Звертаючись з заявою про забезпечення позову, представник позивача вказувала, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання" може ухилятися від виплати грошових коштів та повного виконання рішення. Посилається, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання" свідчать про те, що за час розгляду справи в суді керівництвом підприємства будуть вживатися заходи для доведення підприємства до стану неплатоспроможності шляхом відчуження основних засобів (об'єктів нерухомості) підприємства, з метою навмисного ухилення від виплати вартості частки.
Зазначає, що зміна складу учасників та розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання" підтверджує вказане.
В той же час, за приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями ст. ст. 76-78 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Однак, звертаючись до суду з вказаною вище заявою, представником позивача долучено лише Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 14.06.2021, висновок про вартість майна, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 2-10).
В той же час, оцінивши такі докази, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначені докази не підтверджують обставини, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на час виконання рішення.
Апеляційний господарський суд зазначає, що дії, котрі на думку позивача є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, в контексті саме цієї заяви та доданих до неї доказів, свідчить лише про господарську діяльність товариства та реалізацією учасників товариства своїх корпоративних прав.
Разом з тим, ні зміна складу засновників, ні зменшення розміру статутного капіталу, не впливає на розмір вартості частки позивача, оскільки учасник має право на виплату вартості його частки в розмірі, що розраховується від ринкової вартості майна товариства, станом на дату виходу такого учасника.
Поруч наведеним, суд зазначає, що з долучених відповідачем до апеляційної скарги доказів (т. матеріли оскарження ухвали, а. с. 65-119) вбачається, що відповідач володіє іншими об'єктами нерухомості. Вказане підтверджується і поясненнями представників сторін.
Окрім того, згідно з частиною 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2021 у справі №924/750/20, предметом спору є стягнення з відповідача 1 915 490 грн 42 коп. вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання".
При цьому, вартість майна на яке позивач просить накласти арешт, становить 5 409 292 грн, що підтверджується відповідним висновком про вартість майна (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 3).
Також, суд бере до уваги, що просячи заборонити вчиняти реєстраційні дії, позивачем не доведено, що відповідною уповноваженою особою отримано документи з метою проведення реєстраційних дій, або наявні наміри чи звернення осіб щодо вчинення таких дій.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).
Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
За наведеного суд апеляційної інстанції констатує, що вжиття заходів забезпечення позову за відсутності достатньо обґрунтованого припущення, підтвердженого належними та допустимим доказами, стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, буде мати наслідком безпідставне втручання у право мирного володіння майном, тобто порушенням ст. 1 Конвенції.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права повторно звернутися із заявою про забезпечення позовних вимог у разі зміни обставин, з належним обґрунтуванням відповідної заяви, наданням належних, допустимих доказів та з забезпеченням позову у спосіб, який є співмірним з позовними вимогами.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2021 у справі №924/750/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2021 у справі №924/750/20 - без змін.
2. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2021 у справі №924/750/20 надіслати Господарському суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "01" вересня 2021 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.