вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" вересня 2021 р. Справа№ 910/857/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021
у справі № 910/857/21 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)
За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест"
про стягнення 78 025,59 грн.,-
У 2021 році Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест" про стягнення 78 025,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладений договір № 570-ОП про надання послуг охорони приміщень банку/банкоматів/терміналів самообслуговування за допомогою централізованого спостереження від 01.01.2020, за яким відповідач зобов'язується забезпечувати реагування, а саме виїзд до приміщення банку, терміналу самообслуговування з метою з'ясування причин надходження з них сигналу "Тривога" та при необхідності протидії злочинним посягань на майно та персонал позивача. Відповідач, на думку позивача, не виконав зобов'язання за договором, і тому невідомі зловмисники викрали термінал самообслуговування у якому знаходилось 77 430 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути суму збитків з відповідача в розмірі 78 025, 59 грн., з них 77 430 - сума викрадених коштів та 595, 89 грн. - залишкова вартість термінала.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності вини та протиправної поведінки, як обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, отже, в діях відповідача і не вбачається порушення зобов'язань за договором. Також, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторонни.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимог задовольнити повністю. Одночасно з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не надано оцінки умовам договору та не встановлено обставин, які є підставою для відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг. Апелянт стверджує, що відповідачем не надано доказів, що ним дотримано всіх умов договору та вжито всіх залежних від відповідача заходів щодо належного виконання зобов'язання, а отже в діях відповідача наявний критерій правопорушення як вина. Також, позивач вважає, що ним доведено у встановленому порядку наявність, а відповідачем не спростовано відсутність, повного складу правопорушення вчиненого останнім. Поряд з цим, скаржник зазначає, що оскільки у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором останнім не було затримано осіб, причетних до проникнення на об'єкт охорони, чим не зупинено таке протиправне діяння, отже позивачем доведено і наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021року розгляд справи вирішено здійснювати порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
15.07.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 січня 2020 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Венбест" (далі - виконавець) було укладено договір № 570-ОП про надання послуг охорони приміщень банку/банкоматів/терміналів самообслуговування за допомогою пульта центрального спостереження (далі по тексту Договір охорони).
У п. 2.1. договору охорони зазначено, що за цим договором виконавець зобов'язується надавати послуги з охорони приміщень банку/банкоматів/терміналів самообслуговування за допомогою пульта централізованого спостереження, а замовник прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 2.2. договору охорони, до послуг з охорони приміщень банку/банкоматів/терміналів самообслуговування за допомогою пульта централізованого спостереження належать:
- спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на об'єктах охорони замовника адреси місць розташування яких зазначені у Дислокації-Розрахунку (додаток № 1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору;
- у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації банкомату, терміналу самообслуговування забезпечує реагування для встановлення причин його надходження в строки, що зазначені в п. 4.1.2. цього Договору, а в разі необхідності - припинення вчинення правопорушення або злочину на об'єкті.
Відповідно до підпункту 1.3. договору, встановлено, що спрацювання сигналізації - сповіщення про перехід сигналізації з режиму „спостереження" у режим „тривога".
Згідно п. 1.5. договору охорони, "реагування УГР (усічена група реагування) - це виїзд (прибуття) співробітника виконавця до приміщення банку, банкомату, терміналу самообслуговування замовника з метою з'ясування причин надходження з них сигналу тривога та, при необхідності, протидії злочинним посяганням на майно та персонал замовника.
Підпунктом 4.1.2. договору визначено, що у разі надходження на ПЦС (пункт централізованої охорони) сигналу про спрацювання сигналізації, або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час її тестування, негайно направити УГР та забезпечити її прибуття на об'єкт для встановлення причин її спрацювання в термін, що не перевищує час, визначений в додатках №№ 7,8,9. Дані додатки до договору були подані відповідачем разом з відзивом на позовну заяві, та відповідно до додатку № 9 ( пункт 34) термін прибуття в нічний час складає 10 хвилин без урахування форс-мажорних обставин.
У разі спрацювання сигналізації, УГР, яка прибула на об'єкт, що є предметом охорони за цим договором, повинна заблокувати всі шляхи відступу злочинців, перевірити цілісність будівельних конструкцій (вхідні, балконні двері, вікна, стіни та інше), з'ясувати причину спрацювання сигналізації та вжити всі можливі заходи щодо затримання осіб, які вчинили посягання на майно замовника. В разі виявлення факту посягання, негайно в обов'язковому порядку інформувати уповноважену особу замовника та повідомити про це в чергову частину територіального підрозділу поліції та чергову частину банку по тел. 0675651234 або 0675611668.
Підпунктом 4.1.4 договору охорони зазначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати технічне обслуговування сигналізації, відповідно до графіку регламентного обслуговування, але не менше, ніж один раз на місяць. Якісно та своєчасно, в технічно-можливий строк (але не більше доби), ліквідувати несправності сигналізації, за умов їх виявлення внаслідок тестування охоронної системи або повідомлення від замовника.
Відповідно до п. 4.1.5. договору, при наданні послуг використовувати приймально-передаючі пристрої охорони, що одночасно використовують два канали зв'язку (GSM та GPRS) і проводити тестування роботи охоронної системи з періодичністю достатньою для своєчасного виявлення порушень її роботи. Виявлення відсутності зв'язку чи інших порушень роботи охоронної системи має розцінюватися як тривожна подія з відповідним реагуванням.
Згідно п. 6.1.1 договору за невиконання взятих на себе зобов'язань у період знаходження об'єкту охорони під охороною ПЦС виконавець несе майнову відповідальність перед замовником за завдані йому прямі дійсні збитки в межах суми зазначеної в Додатках №4,5,6.
Пунктом 6.1.3 договору сторони погодили, що розмір майнової відповідальності виконавця підтверджується підписаним сторонами двостороннім актом та відповідними бухгалтерськими документами замовника. В разі незгоди однієї з сторін із розміром майнової відповідальності, сторони погодили їх визначення шляхом звернення до суду.
Також, підпунктом 5.1.3. договору визначено право виконавця брати участь у роботі комісії в складі уповноважених представників замовника та виконавця при обстеженні об'єкта охорони або місця його розташування з метою, зокрема, встановлення розмірів майнових збитків, спричинених замовнику через неналежне виконання виконавцем зобов'язань за договором.
У Додатку №9 від 30.09.2020 до договору (акт) за порядковим номером 34 значиться об'єкт TS206453, який належить АТ КБ "ПРИВАТБАНК", який розташований за адресою обл. Кіровоградська, Добровеличківський район, м. Помічна, вул. Перемоги, 62, магазин "Шик і Блиск", знаходиться під охороною цілодобово з визначеним часом прибуття УГР до об'єкту охорони - 10хв.
Позивач зазначив, що в ніч на 10.10.2020 невідомі зловмисники викрали термінал самообслуговування у магазині "Шик і Блиск" за адресою: обл. Кіровоградська, Добровеличківський район, м. Помічна, вул. Перемоги, 62, в результаті чого зловмисниками було викрадено, окрім терміналу самообслуговування, також готівкові кошти у розмірі 77430,00 грн, що знаходилися в терміналі.
За фактом даного злочину Добровеличківським ВП НВП ГУНП в Кіровоградській області відкрито кримінальне провадження, дані про зазначене кримінальне правопорушення від 10.10.2020 внесені в ЄРДР під №12020120140000379.
Позивач стверджує, що 10.10.2020 о 02 годині 47 хвилин 16 секунд спрацював ОПС на пульт суб'єкта охорони з сигналом "тривога", проте оператор відповідача додзвонитися до гр. ОСОБА_1 , який, згідно угоди про співпрацю № 34 щодо обміну інформацією про стан охорони об'єкта, повинен був прибути на місце події для встановлення причин спрацювання сигналізації, не зміг. О 03 годині 01 хвилині 08 секунд ОСОБА_1 повідомив оператора відповідача про відсутність ТСО за вказаною адресою.
Таким чином, позивач вказує на те, що УГР прибула до об'єкту охорони з порушенням передбачених термінів, які перевищували норму на 4:36 (чотири хвилини 36 секунд) хв.
Відповідно до договору, з урахуванням додатку № 6 (розрахунок вартості), передбачено матеріальна відповідальність виконавця в межах суми 105 600,00 грн.
Позивач вважає, що в результаті дій злочинців позивачеві спричинено прямі збитки у розмірі 78 025, 89 грн., що складаються з суми вкрадених грошових коштів (77 430,00 грн.) та залишковою вартість ТСО (595, 89 грн), а відтак, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором призвело до викрадення терміналу, де містилися готівкові кошти в розмірі 77 430,00 грн., який розташований за адресою: Кіровоградська область, Добровеличківський район, м. Помічна, вул. Перемоги, 62, та завдання йому збитків у розмірі 78 025,89 грн.
З метою добровільного відшкодування шкоди за порушення умов договору та в межах сум, зазначених по договору, позивачем надіслано лист-претензію від 11.11.2020, однак згідно отриманої відповіді від 20.11.2020, відповідачем відмовлено в її задоволенні.
Внаслідок чого позивач звернуся до суду з позовом за захистом свого порушеного права.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, Визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Для застосування міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
Отже, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Згідно з приписами частини першої статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія суддів зазначає, що, саме на позивача як особу, якою заявлено вимогу про відшкодування збитків, покладено обов'язок доведення факту спричинення збитків саме діями відповідача, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що в ніч на 10.10.2020 невідомі зловмисники демонтували термінал самообслуговування у магазині "Шик і Блиск" за адресою: обл. Кіровоградська, Добровеличківський район, м. Помічна, вул. Перемоги, 62, в якому були готівкові кошти в розмірі 77 430,00 грн.
В результаті вказаної події банкомат разом із грошима було вкрадено.
За умовами укладеного між сторонами договору, сторонами погоджено лише два випадки негайного направлення УГР виконавця на об'єкт, а саме спрацювання сигналізації або її непрацездатність, виявлена під час її тестування. При цьому, отримання ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації, або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час тестування, можливо виключно у випадку фізичного існування сигналізації.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами місцевого господарського суду, що сигналізація має бути фізично існуюча, у даному ж випадку її було фізично знищено злочинцями, шляхом демонтажу банкомату із усіма датчиками (охоронною сигналізацією) зі стіни магазину.
Прибувши до приміщення магазину "Шик і Блиск" о 02.55 год., ОСОБА_1 виявив пошкоджені завіси вхідних дверей та відчинені двері у фойє на місці, де був розміщений термінал АТ КБ "ПРИВАТБАНК" зірвана плитка на підлозі, а самого терміналу не було. Від місця, де він був розміщений, до кінця вуличного навісу були помітні сліди волочіння.
В 03 годині 02 хвилини ОСОБА_1 зателефонував на пульт Кіровоградської філії ТОВ "Венбест" та повідомив про подію, що сталася, а також про результати обстеження.
Отже, співробітник Усіченої групи реагування ТОВ "Венбест" ОСОБА_1 , у встановлений п. п. 4.1.2 Договору № 570-ОП від 01.01.2020 час, в межах 10 хвилин, з моменту отримання сигналу "Тривога", прибув на об'єкт, що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., Добровеличківський р-н., м. Помічна, вул. Перемоги, буд. 62 магазин "Шик і блиск" та одразу повідомив ТОВ "Венбест" про ситуацію на об'єкті, зокрема, про викрадення банкомату.
Факт вчасного реагування та прибуття на об'єкт охорони, співробітника УГР відповідача 10.10.2020 року, підтверджується заявою свідка ОСОБА_1 , який є співробітником Усіченої групи реагування ТОВ "Венбест" за адресою: Кіровоградська обл., Добровеличківський р-н., м. Помічна, вул. Перемоги, буд. 62 (магазин "Шик і блиск"), де і знаходився банкомат АТ КБ "Приватбанк".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях відповідача порушення зобов'язань за договором. Доводи позивача з приводу несвоєчасного прибуття на об'єкт охорони та про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань є безпідставними. Позивачем, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не доведено наявності вини та протиправної поведінки як обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача.
З приводу доводів позивача, щодо неможливості залучення третіх осіб чи співробітників субпідрядних організацій для надання послуг в частині реагування на тривогу на об'єкті банку, слід зазначити, що гр. ОСОБА_1 був співробітником відповідача на підставі угоди про співробітництво, а не працівником субпідрядної організації.
Поряд з цим, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Тобто, слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо пов'язана зі збитками.
Отже, непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими.
Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Для доведення причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем договору та завданими позивачу збитками необхідно встановити чи зміг би негайний виїзд та прибуття представників відповідача протягом мінімально необхідного проміжку часу запобігти вчиненню відповідного правопорушення або забезпечити затримання ймовірних злочинців.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2019 по справі №920/85/18.
Негайний виїзд та прибуття представників відповідача протягом мінімально необхідного проміжку часу не запобігло би вчиненню правопорушення або забезпечення затримання ймовірних злочинців та, як наслідок, попередження завданню матеріальної шкоди майну позивача.
Також, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що шкода була завдана сторонніми особами, злочинцями, які готувалися до злочину заздалегідь, які миттєво вирвали банкомат, тим самим зруйнували і сигналізацію також.
Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданими позивачу збитками, обов'язковість встановлення якого є невід'ємною частиною встановлення відповідальності відповідача, якої вимагає позивач.
З приводу доводів скаржника, що судом першої інстанції проігноровані довідка, електронні докази, що фіксують залишок коштів в ТСО TS206453 на день події, а бере до уваги лише дефектну відомість слід зазначити, що місцевий господарський суд зазначив, що розмір втрачених грошових коштів, що знаходились в банкоматі не потребує додаткової оцінки професійним оцінювачем, однак, при цьому, обставини понесення позивачем реальних витрат, пов'язаних із відновленням банкомату, або його придбанням (аналогічної марки та функціями) має бути підтверджений відповідними первинними бухгалтерськими документами. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наданих позивачем, що підтверджують сплату відповідних грошових коштів за пошкоджений банкомат або його відновлення.
Також, доводи позивча, що відсутність підпису відповідача в Акті може слугувати лише не згодою сплати спричинених збитків за невиконання Відповідачем умов договору у добровільному порядку колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення вказаного вище акту відповідачеві, як і не містять доказів запрошення відповідача для складання дефектної відмості, як передбачено п. 5.1.3. договору.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що апелянтом зроблено не було.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/857/21 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.
Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 року у справі №910/857/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 року у справі №910/857/21 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/857/21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз