вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" вересня 2021 р. Справа№ 910/19990/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
За участю представників сторін
від позивача - Кузьмічова Т.В.,
від відповідача - Зеленковський О.О.,
від третьої особи - Лісовенко О.О.,
розглянувши апеляційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней Солар" та
Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 (повний текст рішення складено 06.04.2021)
у справі № 910/19990/20 (суддя Шкурдова Л.М.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней Солар"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України
про стягнення 10 620 357, 76 грн., -
У 2020 році Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней Солар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 10 620 357,76 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем неналежно виконуються умови Договору №16716/01 про купівлю-продаж електроенергії щодо оплати електричної енергії, в зв'язку з чим позивач змушений звернутися з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 9 703 654, 52 грн. - суми основного боргу, 4 159, 82 грн. - пені, 679 255, 80 грн. - штрафу, 124 794, 58 грн. - 3% річних, 108 493, 04 грн. - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней Солар" 9 703 654 грн. 52 коп. - суму основного боргу, 124 794 грн. 58 коп. - 3 % річних, 108 493 грн. 04 коп. - інфляційних втрат та 159 305 грн. 37 коп. - витрати по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленої позивачем електричної енергії, з огляду на що вимоги про стягнення вартості такої енергії, а також, нарахованих за прострочення обов'язку щодо її оплати, 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку щодо зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу до 0 грн.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еней Солар" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 року в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги в частині про стягнення пені та штрафу задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Товариство вказує на неправильне застосування судом статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України. Судом, при зменшенні заявлених до стягнення розміру штрафних санкцій до 0 % не встановлено виключних обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення, не встановлено реального майнового стану учасників спору, не забезпечено балансу інтересів обох сторін.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней Солар" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 року у справі №910/19990/20 та призначено розгляд справи на 02.06.2021 року.
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням Державного підприємства "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 33, 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 174, 793, 196 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 №810-ІХ, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236 та параграф 2-4 Глави 6 ГПК України.
Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано строки виникнення у відповідача зобов'язання з оплати теплової енергії, оскільки за умовами спірного договору та Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 року, обов'язок відповідача з оплати 100% вартості відпущеної позивачем електричної енергії попереднього розрахункового місяця виникає після настання двох обов'язкових умов (отримання Гарантованим покупцем підписаного Продавцем акту купівлі продажу електроенергії та затвердження Регулятором розміру вартості Послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці), проте наявність в матеріалах справи підписаних актів купівлі-продажу жодним чином не підтверджує виникнення зобов'язання відповідача з оплати електричної енергії, оскільки акт купівлі-продажу складається та підписується відповідачем і в подальшому направляється позивачеві для підписання з його сторони та підлягає поверненню, а обов'язок з оплати у відповідача виникає лише після отримання ним акту з підписом позивача. Однак, позивачем в позовній заяві не наведено та не підтверджено доказами дати надходження на адресу відповідача актів купівлі-продажу електричної енергії спірних періодів після підписання їх позивачем, а відтак, позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов'язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії придбаної у спірних періодах, та, відповідно, дати виникнення прострочення зобов'язання з оплати електричної енергії спірних періодів, що не взято до уваги судом першої інстанції. Також на думку відповідача судом першої інстанції не враховано специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов'язання відповідачем, а також визначає джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, у тому числі позивача. Так відповідач зазначив про те, що: спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на приватну акціонерну компанію НЕК "Укренерго". Крім того скаржник наголошує, що джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов'язані з оплатою ПАТ НЕК "Укренерго" послуг Гарантованого покупця із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел; оскільки ПАТ НЕК "Укренерго" не здійснює своєчасних розрахунків з відповідачем, це виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем. Й наостанок відповідач звертає увагу на те, що відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 238 958 грн. 06 коп.
21.05.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача в якому відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
25.05.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 року з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 року у справі №910/19990/20, об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней Солар" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 року у справі №910/19990/20 в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 02.06.2021 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14.07.2021 року.
11.06.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі №910/19990/20 Кабінет Міністрів України та ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», клопотання про зупинення провадження у справі №910/19990/20 до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів України №3/332(20) від 17.07.2020 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого - четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев'ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 року №555-IV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев'ятої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року №2019-VIII, а також клопотання про зменшення розміру неустойки.
16.06.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії акта коригування від 11.12.2020 року до акта купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року.
09.07.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней Солар", позивача у справі, засобами електронного зв'язку, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
12.07.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 року залучено до участі у справі на стороні відповідача третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Кабінет Міністрів України та відкладено розгляд справи на 01.09.2021 року.
20.08.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі в яких останній просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
31.08.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи докази відправлення на адресу третьої особи копії позовної заяви з додатками та копії апеляційної скарги з додатками.
В судовому засіданні 01.09.2021 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу позивача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача. Представник третьої особи надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі №910/19990/20 до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів України №3/332(20) від 17.07.2020 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого - четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев'ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 року №555-IV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев'ятої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року №2019-VIII колегія суддів зазначає наступне.
Вичерпний перелік підстав для обов'язкового зупинення провадження у справі наведений у статті 227 ГПК України.
Пунктом 5 частини 1 вказаної статті передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Так, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Таким чином, підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України, виникає в судовому процесі тоді, коли ухвалення рішення можливе після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Предметом дослідження у даній справі є вимоги позивача про стягнення з ДП «Гарантований покупець» основного боргу, пені, інфляційних, 3% річних та штрафу.
Колегія суддів зазначає, що підстави і порядок стягнення пені та штрафу визначені умовами договору та нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
В той же час, у поданні, на яке посилається відповідач, предметом розгляду є питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого - четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев'ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" від 20 лютого 2003 року № 555-IV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев'ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII.
Однак, в межах справи №910/19990/20 не оспорюється ані порядок, ані розміри "зеленого" тарифу, відтак розгляд вказаного подання Конституційним Судом України не впливає на вирішення даної справи.
На переконання колегії суддів, матеріали справи містять усі необхідні документи для встановлення обставин, що мають значення для даної справи та можуть бути в повному обсязі самостійно встановлені судом у даній справі.
Сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду подання Конституційним Судом України, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №910/19990/20.
В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2019 року у справі №5015/6070/11.
На підставі вищенаведеного, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/19990/20 має бути залишеним без задоволення.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.03.2019 року між ТОВ "ЕНЕЙ СОЛАР" (продавець за "зеленим" тарифом) та ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) укладено Договір №16716/01 від 20.03.2019 року. (т.1, а.с. 31-38).
12.03.2020 року Договір від 20.03.2019 року № 16716/01 між ТОВ "ЕНЕЙ СОЛАР" та ДП "Гарантований покупець" укладено в редакції Додаткової угоди № 390/01/20 до договору від 20.03.2019 року № 16716/01 (далі - Договір). (т.1, а.с. 45-51).
Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець за "зеленим" тарифом зобов'язався продавати, а ДП "Гарантований покупець" зобов'язалось купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13 грудня 2019 року №2804 (далі - Порядок №2804).
Згідно з п.3.3. Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядку №2804.
Відповідно до п.4.1. Договору продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
Згідно з п. 4.5. Договору гарантований покупець зобов'язаний: 1) купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; 3) нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку №641.
Згідно з п. 10.1 Порядку № 641 визначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Відповідно до п. 3.1 договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
У п. 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф продавцю, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).
Матеріалами справи встановлено, що за Актом купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2020 року за березень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року на суму 1 568 686, 98 грн. (т.1, а.с. 72).
За Актом купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2020 року за квітень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року на суму 2 663 607, 72 грн. (т.1, а.с. 73).
За Актом купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2020 року за травень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.05.2020 року по 31.05.2020 року на суму 2 032 325, 84 грн. (т.1, а.с. 74).
За Актом купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2020 року за червень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року на суму 1 983 538, 75 грн. (т.1, а.с. 75)
За Актом купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2020 року за липень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію "за зеленим тарифом" у період з 01.07.2020 року по 31.07.2020 року на суму 2 586 312, 70 грн. (т.1, а.с. 76).
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за відпущену електричну енергію за "зеленим" тарифом у вказаний період виконав частково, зокрема за березень 2020 року здійснено оплату на загальну суму 732 207, 82 грн., в квітні 2020 року здійснено оплату на загальну суму 129 294, 38 грн., в травні 2020 року здійснено оплату на загальну суму 99 895, 65 грн., в червні 2020 року здійснено оплату на загальну суму 78 425, 79 грн., в липні 2020 року здійснено оплату на загальну суму 90 993, 82 грн.
Зазначене вбачається з долучених до матеріалів справи платіжних доручень. (т.1, а.с. 54-71).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції, яке є законним та вмотивованим та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України).
За приписами частини 1 статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, за умовами якого, у відповідності до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 ГК України.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у березні-липні 2020 року позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2020 року за березень 2020 року на суму 1 568 686, 98 грн., від 30.04.2020 року за квітень 2020 року на суму 2 663 607, 72 грн., від 31.05.2020 року за травень 2020 року на суму 2 032 325, 84 грн., від 30.06.2020 року за червень 2020 року на суму 1 983 538, 75 грн., від 31.07.2020 року за липень 2020 року на суму 2 586 312, 70 грн. (т.1, а.с. 72-76).
Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Пунктами 3.2., 3.3 договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2802 від 13.12.2019 року до Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (нова назва - Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії) внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019 року.
Відповідно до п.10.1 Порядку у новій редакції до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку у новій редакції після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
НКРЕКП постановами від 29.04.2020 року №902, від 27.05.2020 року №995, від 24.06.2020 року №1211, від 22.07.2020 року №1435, від 19.08.2020 року №1600 затверджено розмір вартості зазначеної послуги, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні - серпні 2020 року відповідно.
Колегією суддів встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з продажу відповідачеві електроенергії за договором, однак відповідач свої зобов'язання з її оплати у строк, визначений пунктом 10.4 Порядку виконав не у повному обсязі, у зв'язку з чим на даний час має заборгованість перед позивачем у розмірі 9 703 654, 52 грн., з урахуванням часткової оплати.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 703 654, 52 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, колегією суддів відхиляються, оскільки, по-перше, за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, в тому числі Порядку №641, по-друге, саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом отриманої у травні-липні 2020 року.
Також, підлягають відхиленню посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем встановлено на законодавчому рівні та повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 року, що набрав чинності 01.08.2020 року, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Проте, наразі відсутній нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком, а відтак, проводити розрахунки за електроенергію відповідач повинен у відповідності до визначених Договором та вищевказаним Порядком умов.
Посилання відповідача на законодавство, яке регулювало ринок електричної енергії у минулому, колегією суддів вважає необґрунтованим, оскільки останнє не було чинним як на момент виникнення спору, так і на момент розгляду даної справи.
Щодо посилань відповідача на те, що його обов'язок оплатити 100% вартості відпущеної позивачем електричної енергії попереднього розрахункового місяця виникає лише після отримання відповідачем підписаного позивачем акту купівлі продажу електроенергії, проте, оскільки позивачем не підтверджено доказами дати надходження на адресу відповідача спірного акту купівлі-продажу електричної енергії після підписання його позивачем, позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов'язань відповідача з остаточної оплати спірної електричної енергії, та, відповідно, дати виникнення прострочення зобов'язання з оплати електричної енергії спірних періодів, колегія суддів зазначає про те, що зі змісту спірних актів купівлі-продажу електроенергії за травень-липень 2020 року слідує, що вони датовані 31.05.2020 року (т.1, а.с. 34), 30.06.2020 року (т.1, а.с. 35) та 31.07.2020 року (т.1, а.с. 193), а відтак, саме вказані дати є датами, у яку відповідачем було такі акти отримано.
До того ж відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про неотриманням ним зазначених актів.
Щодо вимог про стягнення пені в сумі 4 159,82 грн. за загальний період з 05.05.2020 року по 10.12.2020 року, штрафу в сумі 679 255, 80 грн., 3% річних в сумі124 794,58 грн. за загальний період з 05.05.2020 року по 10.12.2020 року та інфляційних втрат в сумі 108 493,04 грн. за загальний період з 05.05.2020 року по 10.12.2020 року колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з оплати поставленої за Договором у спірний період електричної енергії, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 4.6. Договору - ДП "Гарантований покупець" несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З ДП "Гарантований покупець" також може стягуватись додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця належних коштів.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманої за Договором у березні-липні 2020 року теплової енергії, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань пеню та штраф а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - 3 % річних, інфляційних втрат та звернутися за їх стягненням до суду.
Колегія суддів погоджується з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат проведеним судом першої інстанції та зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 124 794, 58 грн. та 108 493, 04 грн. - інфляційні втрати.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Судом першої інстанції було задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та встановлено, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу до 0 грн.
Переглядаючи судове рішення першої інстанції у цій частині, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.
Так, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України(справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд підкреслив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17.
Як убачається з матеріалів справи, клопотання відповідача про зменшення розміру пені обґрунтовано неспіврозмірністю або відсутністю збитків, понесених позивачем, значним розміром неустойки, фінансовим становищем боржника та значною кількістю зобов'язань перед третіми особами, складною ситуацією в державі та негативним економічним становищем, заборгованістю контрагентів перед відповідачем, вжиттям останнім заходів з виконання зобов'язання, неприбутковістю діяльності відповідача, виконанням гарантованим покупцем спеціальних обов'язків із забезпечення доступності електроенергії для населення, фактичним виконанням зобов'язання.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.
Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтовано:
- неспіврозмірністю (відсутністю) збитків, понесених позивачем (відсутністю доказів понесення збитків);
- фінансовим становищем боржника та значною кількістю зобов'язань перед третіми особами (гарантованим покупцем здійснюється пропорційна оплата виробникам за «зеленим» тарифом, тобто неповна оплата електричної енергії перед одним виробником є свідченням наявності такої неоплати також щодо решти інших);
- виконанням відповідачем спеціальних обов'язків із забезпечення доступності електроенергії для населення;
- складною ситуацією в державі та негативним економічним становищем;
- заборгованістю контрагентів перед відповідачем (заборгованість НЕК «Укренерго» з оплати вартості послуги станом на 18.11.2020 склала 28 335,01 млн. грн..);
- вжиттям відповідачем заходів з виконання зобов'язання;
- неприбутковістю (діяльність відповідача не пов'язана з отриманням прибутку, здійснюється виключно на виконання спеціальних обов'язків);
- фактичним виконанням зобов'язання (відповідачем постійно здійснюються оплати електричної енергії в оплату спірного періоду).
Колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо зменшення штрафних санкцій виходить з того, що стан виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем зумовлена певними об'єктивними обставинами, про що свідчать не тільки темпи накопичення відповідачем боргів перед виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яким є також позивач у цій справі, а й запровадження державою з серпня 2020 року інших механізмів фінансування вартості електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (Закон України від 21.07.2020 № 810-ІХ). Ці обставини, на думку колегія суддів, вказують на ступінь вини відповідача у ситуації, що склалась, і яка зумовила звернення позивача до суду із позовом, як такий, що не пов'язаний з його умислом.
Крім того, волевиявлення відповідача щодо укладення Договору зумовлено законодавчими приписами, якими встановлено механізм розрахунків, зміна якого за згодою сторін є неможливою. Отже, правовідносини щодо проведення розрахунку між сторонами визначаються імперативним впливом держави.
У свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість, як доводів ДП «Гарантований покупець» про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, так і доводи ТОВ «Еней Солар» про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у повному обсязі, враховує, що відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України, який передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором у спірний період.
Переглядаючи рішення місцевого суду у контексті зменшення ним заявлених до стягнення сум неустойки, колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «Еней Солар» про те, що у відповідача у розпорядженні наявна достатня кількість грошових коштів для сплати нарахованих штрафних санкцій у повному обсязі.
Колегія суддів залишає поза увагою доводи позивача про неврахування судом фінансового стану позивача, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач постійно сплачує кошти в рахунок існуючого боргу, і судом зменшено заявлені до стягнення суми штрафних санкцій до 0%, а інфляційні втрати та 3% річних було присуджено до стягнення у повному обсязі.
Приписи статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України не обмежують суд у праві зменшити заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій, за умови встановлення ним обставин, достатніх за висновком суду для застосування такого зменшення.
Разом з цим, суд не позбавлений права та можливості з'ясовувати під час розгляду питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки і той негативний вплив, який завданий кредитору та іншим учасникам відносин неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором, у тому числі і у розрізі наявності збитків.
Судом апеляційної інстанції також враховано, що порушення виконання зобов'язань за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, у тому числі ТОВ «Еней Солар», принаймні доказів зворотного матеріали справи не містять.
З огляду на це, здійснене судом першої інстанції зменшення неустойки матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін та унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржникам вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней Солар" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 року у справі №910/19990/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 року у справі № 910/19990/20 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19990/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.09.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз