01.09.2021 Справа № 756/4981/21
Справа пр. № 2/756/4023/21
ун. № 756/4981/21
28 серпня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Андрейчука Т.В.,
за участі секретаря судового засідання - Шлапака Р.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -
У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 22 вересня 2012 року між нею та відповідачем у справі ОСОБА_2 було укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_5 .
Позивач стверджувала, що відповідач ухиляється від обов'язку утримувати дітей, а також не надає кошти на утримання позивача, яка не працює, оскільки здійснює догляд за молодшою донькою.
З цих підстав позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення малолітньою ОСОБА_5 трьох років.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , проте він був повернутий судом без розгляду, оскільки відповідачем не надано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачеві.
Також судом відповідно до положень ч. 9 ст. 83 ЦПК України не взято до уваги подані позивачем у судовому засіданні 28 серпня 2021 року докази, позаяк їх копії заздалегідь не були надіслані відповідачеві.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, пояснила, що вона мешкає з колишнім чоловіком та їх дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зазначила, що відповідач оплачує послуги з утримання житла, витрати на харчування її та дітей, проте наполягала на стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її утримання її та малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що після розірвання шлюбу він продовжує проживати в одній квартирі з колишньою дружиною і їхніми дітьми, сторони справи ведуть спільне господарство. ОСОБА_2 зазначив, що позивач ніколи не працювала і не працює, натомість він продовжує забезпечувати колишню дружину та дітей, оплачуючи комунальні послуги, купує харчі та все необхідне дітям, сплачує за навчання старшої доньки. З цих підстав ОСОБА_5 просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.
Заслухавши вступні слова сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.
22 вересня 2012 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований з відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у
м. Києві, актовий запис № 1152 (а. с. 27).
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_4 , а
ІНФОРМАЦІЯ_2 - доньку ОСОБА_5 . Батьком дітей є відповідач у справі ОСОБА_2 (а. с. 25, 26).
На сьогодні шлюб між сторонами справи розірвано, однак вони продовжують і далі спільно проживати разом з дітьми у квартирі АДРЕСА_1 .
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №78-ХІІ, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У випадку, якщо обоє батьків проживають разом з дітьми, той з батьків, хто пред'явив позов про стягнення аліментів, повинен довести, що інший з батьків не надає утримання дітям або надає їх у розмірі, який є недостатнім для забезпечення потреб дітей, їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов'язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто щодо обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Судом установлено, що сторони справи разом з дітьми проживають у квартирі АДРЕСА_1 , позивач ніде не працює, натомість відповідає є фізичною особою - підприємцем, отримує дохід від підприємницької діяльності, оплачує комунальні послуги, купує харчі для себе, позивача та дітей, оплачує інші витрати на утримання дітей. Ці обставини визнала у судовому засіданні і сама позивач.
У свою чергу позивач ОСОБА_1 не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 не надає утримання дітям або надає їх у розмірі, який є недостатнім для забезпечення потреб малолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
За таких обставин на сьогодні відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів на утримання дітей.
Згідно з ч. ч. 2 і 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч ч. ч. 2 і 4 ст. 84 СК України право дружини на утримання виникає в разі проживання з нею дитини.
Наявність умови - "дружина, з якою проживає дитина" - може мати місце і тоді, коли батьки, хоча і проживають в одному будинку (квартирі), не складають однієї сім'ї і реально дитина проживає лише з її матір'ю. Доказом цього факту може бути рішення суду, в якому буде встановлено, що дитина після розірвання шлюбу батьків залишається проживати з матір'ю. При вирішенні спору щодо права на утримання між сторонами, які перебувають у шлюбі, суд має виходити з того, хто з подружжя самостійно опікується дитиною.
Зважаючи на те, що сторони справи продовжують проживати разом, відсутність рішення суду про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 і
ОСОБА_5 разом з матір'ю ОСОБА_1 , не наданням позивачем доказів, що на сьогодні виключно вона опікується дітьми, зокрема молодшою донькою ОСОБА_5 , підстави для стягнення з відповідача аліментів на її користь відсутні.
Керуючись до ст. ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Андрейчук
Повний текст рішення виготовлено 01 вересня 2021 року.