Справа №568/695/21
Провадження №2/568/836/21
31 серпня 2021 р. м.Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Сільман А.О.
секретар судового засідання Саган В.В.
розглянувши матеріали цивільної справи в порядку загального позовного провадження
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
про стягнення боргу за договором позики
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 27.12.17 року позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15000 Євро, що підтверджується розпискою, згідно із якою останній зобов'язався повернути отримані кошти позивачу до 31.12.19 року.
Однак відповідач у визначений термін зобов'язання щодо повернення боргу не виконав.
Ухвалою від 08.06.21 р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні 11.08.21 р. судом оглянуто оригінал розписки від 27.12.17 р.
Ухвалою від 11.08.21 р. закрито підготовче провадження, справу призначено для розгляду по суті.
В судове засідання сторони не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідною розпискою.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення не заявляв, суд визнав за можливе здійснити судовий розгляд за наявними в матеріалах доказами без участі відповідача.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору у даній справі, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що 27.12.2017 року між сторонами у справі укладено договір позики, шляхом підписання розписки.
Відповідно до умов розписки, відповідач отримав від позивача 15000 євро та зобов'язався повернути кошти до 31.12.19 р.
Однак, у визначений в розписці строк, відповідач грошові кошти в розмірі 15000 євро не повернув.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За положеннями цивільного законодавства, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи, як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Такого висновку дійшов Верховний Суд (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц).
Таким чином, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Враховуючи наведене, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем наявні цивільно-правові відносини, на які розповсюджуються положенняглави 71 параграфу 1 ЦК України щодо договору позики.
В матерілах справи відсутні докази, що спростовують дійсність укладеного між сторонами договору позики.
Відтак, наявна у справі розписка, є доказом наявності боргового зобов'язання позичальника перед позикодавцем та отримання позичальником суми позики, яка підлягає поверненню позичальникові.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від договору не допускається, а зобов'язання має виконуватись належним чином.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, суд дійшов висновку про стягнення з нього 15000 євро суми боргу, що єквівалентно 502950 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. Керуючись ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 15000 євро, що еквівалентно 502950 грн. та 5029,5 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Радивидівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлений 01.09.2021 р.
Суддя А.О. Сільман