Справа № 564/847/21
26 серпня 2021 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Левчук В.В.
секретар судового засідання Зберун К.Ф.
за участю:
позивача - не з'явився
представника позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №564/847/21 за позовом ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Костопільської міської ради Рівненської області (м.Костопіль Рівненської області, вул.1 Травня 3, код ЄДРПОУ 04057669) про визначення способу участі у вихованні дитини
ОСОБА_4 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні дитини.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 29 серпня 2017 року рішенням Костопільського районного суду Рівненської області було вирішено стягувати з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1200 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. До певного часу позивач брав активну участь у вихованні та утриманні сина, проте відповідач почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином, силоміць переховуючи його від позивача, не пускаючи позивача до будинку де мешкає син, незважаючи на Розпорядження голови Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області від 02.11.2017 №348, яким визначено способи участі позивача у вихованні сина. Вказує, що регулярно сплачує аліменти на утримання сина, а також, крім аліментів, намагається забезпечити хороші умови для його розвитку, у зв'язку з чим позивач придбав для сина смартфон, дитячий електричний автомобіль, літом 2019 року оплатив відпочинок сина у м.Курортне, де він перебував з 19.06.2019 по 15.07.2019 з позивачем. Просить зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_5 та визначити наступний спосіб участі позивача у вихованні сина та спілкування з ним: кожні вихідні дні кожного тижня безперервно - із 18 години п'ятниці до 18 години неділі з правом ночівлі; першу половину осінніх, зимових, весняних, та літніх канікул - із правом виїзду дитини із батьком на оздоровлення, відпочинок та екскурсії, у тому числі за кордон; на другий день великих свят: Різдва, Пасхи, Трійці, на свята Хрещення, Вознесіння Господнього, Покрови пресвятої Богородиці, Миколи Чудотворця, День перемоги над німецько-фашистськими загарбниками, свято Весни і Праці (травневі свята); щороку на дні народження батька та дитини (з 10 до 15 години); на випадок хвороби дитини - безперешкодне відвідування дитини за місцем його проживання чи фактичного місцезнаходження, де б вона не перебувала.
Відповідачем подано відзив на позов, який мотивовано тим, що вимога про побачення позивача із дитиною визнається нею частково. Крім того, відповідачем визнається факт проживання позивача та відповідача однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2011 року по 2017 рік та народження у них сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і відповідач не поспорює рівність прав і обов'язків щодо дитини. Вказує, що після народження сина позивач дозволяв собі негативну поведінку по відношенню до відповідача, у зв'язку з чим остання неодноразово зверталась до правоохоронних органів, але, оскільки така поведінка не припинялась, то у 2017 році відповідач з дочкою та сином переїхали проживати до своїх батьків у с.Підлужне Костопільського району Рівненської області де проживає по даний час. Також вказує, що дитина від народження має захворювання обох очей, а саме астигматизм і систематично проходить обстеження та лікування очей, яке за прогнозами лікарів триватиме до досягнення дитиною 12 років. Незважаючи на це, позивач 24 травня 2018 року самовільно закапав дитині очі невідомою речовиною, приховавши це від відповідача, після чого дитина почала скаржитись на больові відчуття, внаслідок чого відповідач зверталась до лікаря і дитині було призначено відповідне лікування та наголошено на неприпустимості такого самовільного лікування, що свідчить про недбале ставлення батька до здоров'я дитини. Щодо сплати аліментів, то позивач їх платить в мінімальному розмірі і більше ніякої допомоги на утримання сина не надає, на її неодноразові звернення до позивача з проханням надати додаткові кошти на придбання ліків дитині, окулярів, позивач відповідав, що він сплачує аліменти і ніякої допомоги надавати не буде, дитячий електричний автомобіль позивач подарував сину, коли йому виповнилось п'ять років і на даний час автомобіль стоїть у непридатному для використання стані. Смартфон позивач подарував сину у вересні 2020 року, коли у сина вже було два телефони, але якими останній не може користуватись, оскільки лікарі заборонили це через проблеми із зором. Вказує, що вона сама доглядає та виховує дитину, допомогу у догляді за дитиною їй надають батьки та старша дочка, яка їздить на заробітки за межі України та заробляє кошти для придбання в першу чергу ліків дитині. Також вказує, що позивач насправді мало цікавиться долею та здоров'ям дитини, оскільки маючи транспортний засіб жодного разу не возив сина на огляд до лікарів, при тому, що см неодноразово їздить на відпочинок. Просить задоволити позов частково та встановити час спілкування батька, ОСОБА_4 в присутності матері, ОСОБА_2 , з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щотижнево по суботам з 11:00 до 18:00, у день народження дитини з 15:00 до 18:00, по місцю проживання матері та дитини, надавши батькам право змінювати порядок та час спілкування з дитиною за їх взаємною згодою. В задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що завжди дбає про сина ОСОБА_6 , возив його із собою на море відпочивати. Також пояснив, що порубав для відповідача причіп дров, щоб остання дала дитину. Пояснив, що коли син проживав з ним, то він, коли працював допізна і зранку, то наймав нянь для сина, оскільки хотів щоб дитині було краще, що купує сину гостинці, продукти, купив бутси, мобільний телефон, дитячий електричний автомобіль, дає по 200 грн. дитині щотижня. Також пояснив, що має дітей від першого шлюбу, які живуть в м.Рівне, що вже має внуків, що їздив із сином ОСОБА_6 до них в гості, що був у сина на 1 вересня в школі, що має транспорт і возив ситна на лікування, а минулий рік возив сина на лікування разом із відповідачем. На даний час відповідач чинить перешкоди у спілкуванні із сином, не дає забирати його до себе. Просить позов задоволити та визначити порядок спілкування з дитиною у той спосіб, як вказав у позові.
Представник позивача, адвокат Больбіна С.С., в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що позивач бере активну участь у вихованні та утриманні сина, купує все необхідне і по мірі можливості завжди допомагає відповідачу ОСОБА_2 , а остання навпаки чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду з позовом. Просить позов задоволити.
Відповідач позов визнала частково та пояснила, що позивач рідко цікавиться сином, лише коли він хоче чи коли йому вигідно, що дитина має захворювання очей з народження і постійно проходить обстеження та лікування, що позивач рідко бере участь у тому щоб завезти сина на лікування чи вправи для очей. Також пояснила, що мав місце випадок, коли позивач закапав дитині очі невідомими краплями, після чого у сина почали пекти очі і вона змушена була їхати у лікарню їх промивати, де лікар насварився на неї за таке ставлення до очей. Фактично лікуванням та утримання дитини займається вона, а позивач обмежує свою участь лише аліментами. Участь в утриманні дитини та кошти на лікування надають її батьки та старша дочка від першого шлюбу, яка також їздила на заробітки за кордон, що заробити кошти на лікування сину. Пояснила, що не чинить перешкод у спілкуванні позивача із сином, а лише не бажає, щоб син ночував у позивача.
Представник відповідача, адвокат Остапенко В.С., у судовому засіданні підтримав позицію відповідача та пояснив, що остання не чинить перешкод у спілкуванні позивача із сином, а лише хоче, щоб позивач більш дбало ставився до дитини і купував необхідні речі, а не те, що він сам забажає, що дитині потрібне регулярне обстеження, лікування та вправи для очей, а відповідач не бере участі у забезпеченні цього.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування в судовому засіданні пояснила, що попередньо органом опіки та піклування було винесено розпорядження, яким визначено способи участі позивача у вихованні сина та його спілкуванні з ним і відомості щодо невиконання вказаного розпорядження до органу опіки та піклування не надходили. Щодо визначення способу участі позивач у спілкуванні із сином, то вважає, що такий порядок шкоди дитині не завдасть.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що не володіє інформацією про стосунки між позивачем та відповідачем і їхнім сином, але знає, зі слів малолітнього ОСОБА_5 , що одного разу його ОСОБА_4 зачиняв сина на кухні у той час, як сам перебував з іншою жінкою в іншій кімнаті.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що є дочкою відповідача, що мама неодноразово просила позивача щоб він порубав дрова чи ще якимось чином допоміг по господарству, однак останній відмовлявся. Коли була за кордоном на заробітках, то знає зі слів мами, що малолітній ОСОБА_6 якийсь час проживав з батьком. Також показала, що батько присутній в житті дитини лише коли йому потрібно, а коли є потреба для цього в дитини, зокрема завезти до лікаря, то його немає і останній вказує, що він сплачує аліменти.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що відповідач ніколи не перешкоджала бачитись сину з батьком, зі слів ОСОБА_2 знає, що батько дитини всіляко заманює сина до себе, купуючи солодкі напої та інші солодощі, а коли потрібно завезти на вправи для очей, то його немає, домашні завдання з дитиною не виконує, ніякої допомоги для відповідача не надає. Також показала, що ОСОБА_2 не дуже хоче відпускати сина до батька, бо він проживає не сам, а зі іншою жінкою.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що в дружніх стосунках із ОСОБА_2 , що остання не дозволяє батьку забирати сина, а дозволяє лише бачитись з ним. Знає, що у позивача є двокімнатна квартира у якій для дитини є окрема кімната.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що є сусідом відповідача і позивача давно вже не бачив, а тому нічого більше сказати не може.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що є сусідкою позивача, що у 2017 році позивач розбив її чоловіку голову. Коли позивач і відповідач проживали разом, то часто була свідком сварок між ними, що позивач виганяв відповідача з квартири. Також показала, що позивач часто випиває, у тому числі із її братом.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що є сусідом позивача, малолітнього ОСОБА_5 бачив у квартирі позивача. Коли позивач і відповідач проживали разом у квартирі позивача, то він був свідком, як позивач виганяв ОСОБА_14 з квартири.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що малолітнього ОСОБА_6 сторони доглядають.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи, показання свідків, повно всебічно та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановив наступне.
ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 14 вересня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції в Рівненській області, актовий запис про народження №355.
Малолітній ОСОБА_5 проживає та зареєстрований разом з матір'ю ОСОБА_14 у АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Костопільської міської ради №2044/02-08 від 24 березня 2021 року та є учнем Великолюбаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів і зарекомендував себе як таранний та дисциплінований учень, що підтверджується характеристикою вказаного навчального закладу від 07.06.2021, а також свідоцтвом досягнень за 2020-2021 навчальний рік.
Судом також встановлено, що малолітній ОСОБА_5 має захворювання очей - гіперметропія високого ступеня обох очей, складний гіперметропічний астигматизм обох очей, амбліопія середнього ступеня правого ока і слабкого ступеня лівого ока, у зв'язку з чим останньому рекомендовано окуляри постійно, оклюзія лівого ока щодня на 3-4 години, апаратне лікування. З 2018 року малолітній ОСОБА_5 проходить регулярне лікування. Вказані обставини підтверджуються записами в амбулаторній карті ОСОБА_5 , призначеннями лікарів, картами апаратного лікування та листами лікування, результатами огляду лікаря-офтальмолога.
Крім того, малолітньому ОСОБА_5 регулярно придбаваються окуляри, зокрема 29.05.2018 вартістю 1350 грн., 16.07.2018 вартістю 1500 грн., 05.06.2019 вартістю 995 грн., 31.10.2020 вартістю 1482 грн., 11.01.2021 вартістю 1335 грн., що підтверджується замовленнями на окуляри.
За рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2017 року у справі №564/1474/17 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_14 стягуються аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1200 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду, а саме з 19.07.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили 11.09.2017.
Розпорядження голови Костопільської районної державної адміністрації від 02 листопада 2017 року №348 визначено участь ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 за місцем проживання батька дитини, а саме: по АДРЕСА_3 першої та третьої п'ятниці місяця із 15 год до 18 год неділі.
Із наданого 19.03.2021 Костопільським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №5150 вбачається, що станом на березень 2021 року у ОСОБА_4 відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» від 30.06.2021 №267/1-11 вбачається, що ОСОБА_4 працює на підприємстві водієм автомобіля та займає посаду машиніста крану мкп-25 і дохід останнього за період з листопада 2019 року по березень 2021 склав 304504,48 грн.
Згідно виданої 17.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» характеристики, ОСОБА_4 за місцем роботи характеризується позитивно.
З довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №1889/04-04-16 від 07.07.2021 вбачається , що ОСОБА_4 з липня 2019 отримує пенсію, яка станом на червень 2021 становить 1769 грн.
З листа Відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області від 20.07.2021 №5381/212/01-21 вбачається, що 11.08.2017 до поліції надійшло повідомлення ОСОБА_12 про те, що громадянин ОСОБА_4 в дворі будинку по АДРЕСА_4 завдав тілесних ушкоджень її чоловікові. По даному факту було внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.125 КК України, проте в ході проведення досудового розслідування встановлено відсутність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення а тому провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Згідно характеристики, наданої старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції, ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності за ст.125 та ч.1 ст.122 КУпАП, скарг від сусідів не надходило, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони.
Відповідач ОСОБА_14 з 18.03.2020 працює швачкою швейного цеху ТОВ «Гладиш» та отримувала дохід за вересня по листопад 2020 в загальній сумі 13939,46 грн, що підтверджується довідкою про доходи від 23.03.2021.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Під час судового розгляду судом встановлено, що між сторонами, яка батьками малолітнього ОСОБА_5 , існують напружені відносини, які вочевидь не сприяють позивачу у реалізації можливості регулярно спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.
Факт наявності напружених відносин сторони не заперечували.
Крім того, відповідач в судовому засіданні визнала, що не проти спілкування позивача із сином у її присутності, але не бажає щоб позивач забирав сина до себе додому з ночівлею, мотивуючи такі дії поведінкою самого батька дитини, який не завжди дбало ставиться до сина.
Разом з тим, позивач не припиняє спроби бачитись з дитиною.
При цьому суд не приймає до уваги лист Відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області від 20.07.2021 №5381/212/01-21 та характеристику, надану старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції на ОСОБА_4 , оскільки наявна у них інформація не свідчить про перешкоди зі сторони відповідача у спілкуванні позивача із сином та про негативне ставлення позивача, як батька, до сина ОСОБА_5 , а сам факт звернення будь якої особи до правоохоронних органів щодо дій позивача та факт притягнення останнього до адміністративної відповідальності жодним чином не впливає на обсяг прав та обов'язків позивача щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною і не доводить наявність негативного впливу батька на дитину.
При цьому суд враховує, що малолітній ОСОБА_5 неодноразово перебував у свого батька ОСОБА_4 , ночував у останнього, а також влітку 2019 року їздив з ним на відпочинок, що підтверджується квитками на поїзд, показаннями свідків і чого не заперечувала відповідач.
Суд також враховує, що наявність визначеного розпорядженням голови Костопільської районної державної адміністрації від 02 листопада 2017 року способу участі ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 не перешкоджає останньому у реалізації його права на більш тривале спілкування із сином та участь у його вихованні, незважаючи на те, що доказів порушенням відповідачем визначеного вказаним розпорядженням пособу його участі у спілкуванні із сином також не надано.
Відтак, доводи позивача щодо наявності перешкод останньому зі сторони відповідача у спілкуванні із сином не заслуговують на увагу, оскільки належних доказів на їх підтвердження стороною позивача не надано і судом таких доказів не здобуто.
Відтак, позовна вимога про зобов'язання ОСОБА_14 не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_5 , до задоволення не підлягає.
Також не підлягає до задоволення позовна вимога в частині спілкування позивача з дитиною з правом виїзду дитини із батьком на оздоровлення, відпочинок та екскурсії за кордон, оскільки порядок виїзду громадян України за кордон врегульовано Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року N 57. Крім того, надання дозволу на виїзд дитини за межі України не є предметом спору у даній справі.
Разом з тим суд враховує, що наявність напружених стосунків між батьками малолітнього ОСОБА_5 у жодному разі не повинно впливати на можливість останніх у повній мірі реалізовувати свої права на безперешкодне спілкування з дитиною та їх безпосередню участь у її вихованні та не порушувати права дитини на повноцінне спілкування з обома батьками.
Відтак, щодо встановлення способу участі позивача у спілкуванні із сином, то суд враховує, що при його визначенні слід враховувати інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином.
При цьому, суд також враховує, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам.
Однак, проведення зустрічей батька з дитиною має відбуватись з врахуванням стану здоров'я дитини, яка у даному випадку має складне захворювання зору, що потребує певного режиму, обмеження фізичних навантажень, необхідність відпочинку, регулярного обстеження у лікарів та регулярного лікування та проведення відповідних прав.
Щодо можливості побачення з дитиною у період осінніх та весняних канікул, то суд враховує, що час вказаних канікул не завжди припадає в один і той самий час, а зокрема може припадати на період травневих свят, а восени на Покрови пресвятої Богородиці у які позивач просить надати можливість бачитись з дитиною. При цьому позивач не обмежений, за погодженням із відповідачем та за бажанням дитини отримати можливість бачитись з дитиною у такий період та у інший, не обумовлений рішенням суду час. Щодо літніх та зимових канікул, то, зокрема, свято Різдва, Хрещення припадають на період зимових канікул, у той час коли позивач просить визначити окремим днями побачення із сином у такі свята, а свято Трійці припадає на період першої початок літніх канікул.
Разом з тим, беззаперечним є той факт, що між батьком та дитиною має бути постійний, сталий психологічний зв'язок, який може існувати за регулярного спілкування дитини та батька і який покликаний забезпечити повноцінне сприйняття дитиною позивача, як батька.
Для збереження повноцінних відносин між дитиною і батьком необхідний час, який забезпечить існування постійного зв'язку дитини з батьком, що вочевидь сприятиме повноцінному психологічному розвитку дитини та усвідомлення нею наявності батька у її житті та нерозривність зв'язку між ними.
Відтак, з урахуванням стану здоров'я дитини, потреб дитини, суд дійшов переконливого висновку, що слід встановити періодичні побачення позивача з сином, а саме: кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 год до 18:00 год, та кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 год до 18:00 год., з правом ночівлі за погодженням із матір'ю та врахуванням стану здоров'я дитини; спільне проведення половини зимових та літніх канікул, із правом виїзду дитини з батьком на оздоровлення та екскурсії, з врахуванням стану здоров'я та графіку лікування, а також бажання дитини; спілкування на дні народження батька та дитини, а саме щороку 20 липня та 09 вересня з 10 до 15 години; у разі хвороби дитини - безперешкодне відвідування дитини за місцем її перебування.
Більше того, оскільки згідно з ч.1 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно (крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті) та відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини, то не може розцінюватись як обтяжливий обов'язок відповідача узгоджувати свої дії та поведінку з позивачем з метою забезпечення останньому можливості бачитись та спілкуватись з сином, що у свою чергу сприятиме налагодженню спілкування та формування емоційної прив'язаності сина до батька.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка міститься у Постанові від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, провадження №61-3462св20.
Враховуючи викладене, позов ОСОБА_4 підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. і враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам - у розмірі 454 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_14 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Костопільської міської ради Рівненської області (м.Костопіль Рівненської області, вул.1 Травня 3, код ЄДРПОУ 04057669) про визначення способу участі у вихованні дитини - задоволити частково.
Визначити наступний спосіб участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- періодичні побачення, а саме кожної першої та третьої суботи місяця з 10:00 год до 18:00 год, та кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:00 год до 18:00 год., з правом ночівлі за погодженням із матір'ю та врахуванням стану здоров'я дитини;
- спільне проведення половини зимових та літніх канікул, із правом виїзду дитини з батьком на оздоровлення та екскурсії, з врахуванням стану здоров'я та графіку лікування, а також бажання дитини;
- спілкування на дні народження батька та дитини, а саме щороку 20 липня та 09 вересня з 10 до 15 години;
- у разі хвороби дитини - безперешкодне відвідування дитини за місцем її перебування.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_14 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 454,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення.
Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 01.09.2021.
СуддяВ. В. Левчук