26.08.2021 Справа № 363/2202/17
26 серпня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Щур А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», треті особи - Головне управління Держпраці у Київській області, Національне агентство з питань запобігання корупції, Адміністрація Президента України, про зміну формулювання причини звільнення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, зменшивши позовні вимоги, просив змінити формулювання причини його звільнення з ТОВ «Комплекс Агромарс» із «звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України» на «звільнено за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» та стягнути моральну шкоду.
Свої вимоги мотивував тим, що він з 01 лютого 2009 року працював на посаді водія автотранспортного парку автоколони №1 філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс», а з 17 березня 2017 року є членом Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» ТОВ «Комплекс Агромарс». Оскільки відповідач не дотримувався вимог чинного трудового законодавства, з вересня 2016 року не нараховував та не сплачував заробітну плату, 10 травня 2017 року позивач направив рекомендованим листом ТОВ «Комплекс Агромарс» заяву про розірвання трудового договору з 16 травня 2017 року за власним бажанням з підстав частини третьої статті 38 КЗпП України та частини четвертої статті 6 Закону України «Про охорону праці». Однак, 16 травня 2017 року ТОВ «Комплекс Агромарс» безпідставно звільнило його із займаної посади за прогул без поважної причини на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України без попередньої згода профспілкового комітету Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ», членом якої він є.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Треті особи, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Так, ОСОБА_1 з 01 лютого 2009 року працював на посаді водія автотранспортного парку автоколони № 1 філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс».
17 березня 2017 року позивач звернувся із заявою до голови Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» про прийняття його в члени Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс».
З довідки від 30 березня 2017 року №01/30-03/2017-Д/СК, виданої головою Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є членом Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» з 17 березня 2017 року згідно одноголосного рішення членів профспілкового комітету про прийняття в члени Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ».
19 квітня 2017 року начальником автоколони № 1 Науменком О.Ф. складено службову записку та акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 23 січня 2017 року та акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.
20 квітня 2017 року начальником відділу кадрів Ахметовою Л. В. складено акт відмови від надання пояснень ОСОБА_1 щодо його відсутності на роботі з 23 січня 2017 року по 20 квітня 2017 року.
10 травня 2017 року ОСОБА_1 направив генеральному директору ТОВ «Комплекс Агромарс» Сігал М. А. рекомендованим листом заяву про розірвання трудового договору з 16 травня 2017 року за власним бажанням з підстав частини третьої статті 38 КЗпП України та частини четвертої статті 6 Закону України про охорону праці» та заяву про перерахування членських внесків.
Як вбачається із зворотного рекомендованого повідомлення вищевказані заяви отримані відповідачем 11 травня 2017 року.
Наказом філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» ТОВ «Комплекс Агромарс» від 16 травня 2017 року №300к-з ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортного парку автоколони №1 з 23 січня 2017 року за прогули без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України, що виявився в невиході на роботу з 23 січня 2017 року по дату видачі наказу.
16 травня 2017 року начальником відділу кадрів Ахметовою Л. В. складено акт про відмову від підпису в наказі про звільнення та відмову від отримання ОСОБА_1 трудової книжки.
Згідно ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Як передбачено ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці»).
Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
У той же час, відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
Згідно ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається лише у випадках:
-ліквідації підприємства, установи, організації;
-незадовільного результату випробовуванн , обумовленого при прийнятті на роботу;
-звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженням на роботу сумісництвом, передбаченим законодавством;
-поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
-звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації , що діє на підприємстві, в установі, організації ;
-звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;
-звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установа, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;
-звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
-призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду.
Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Статтею 252 КЗпП України та частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлено, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає справу по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
При звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18).
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2019 року вказаний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Комплекс Агромарс» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з ТОВ «Комплекс Агромарс» із «звільнено за пунктом 4 статті 40 КЗпП України» на «звільнено за частиною третьою статті 38 КЗпП України та частиною четвертою статті 6 Закону України «Про охорону праці». Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки Незалежна Професійна спілка «ПОБРАТИМИ» ТОВ «Комплекс Агромарс», членом якої позивач є з 17 березня 2017 року, не надавала попередньої згоди на розірвання з ним трудового договору з ініціативи власника з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2019 року залишено без змін.
Проте, постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про зміну формулювання причини його звільнення з ТОВ «Комплекс Агромарс» із «звільнено за пунктом 4 статті 40 КЗпП України» на «звільнено за частиною третьою статті 38 КЗпП України та частиною четвертою статті 6 Закону України «Про охорону праці» скасовано, а справу передано в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції Верховний Суд, виходив з того, що задовольняючи позовні вимоги, суди всупереч ч. 9 ст. 43 КЗпП України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», не зупинили провадження у справі для отримання згоди або відмови Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» ТОВ «Комплекс Агромарс» в дачі згоди на звільнення ОСОБА_1 , у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову.
На виконання вимог, викладених в постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року Вишгородський районний суд Київської області під час нового розгляду вказаної справи на підставі ч. 9 ст. 43 КЗпП України листом від 22 лютого 2021 року запитав згоду Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» ТОВ «Комплекс Агромарс» на звільнення ОСОБА_1 .
Як вбачається з витягу з протоколу №3 засідання від 07 березня 2021 року Профспілковий комітет Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» ТОВ «Комплекс Агромарс» відмовив в наданні згоди щодо звільнення з роботи члена Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_1 та клопотав перед судом відновити конституційні, цивільні та трудові права позивача.
Відтак судом по справі встановлено, що позивача звільнено відповідачем з порушенням вимог п. 4 ст. 40 та ст. 43-1 КЗпП України, а саме без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації - Незалежної Професійної спілки «ПОБРАТИМИ» ТОВ «Комплекс Агромарс», членом якої позивач є з 17 березня 2017 року.
У той же час, як встановлено по справі, 10 травня 2017 року позивач направив відповідачу заяву, в якій просив звільнити його з роботи з 16 травня 2017 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці», тобто у зв'язку із невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, яку відповідачем отримано 13 травня 2017 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема: припис Головного управління Держпраці у Київській області №10-143/689-584 від 16 червня 2016 року про усунення виявлених порушень трудового законодавства, постанови Вишгородського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року по справі №363/3569/16-ц та від 12 вересня 2016 року по справі №363/2509/16-ц про притягнення директора ТОВ «Комплекс Агромарс» до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП, окрему ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2017 року № 363/4137/16-ц, якою доведено до відому директора ТОВ «Комплекс Агромарс» та Головне управління Держпраці у Київській області про виявлені судом факти порушень трудового законодавства України під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про нарахування та стягнення обов'язкової індексації заробітної плати і компенсації її втрат, суд вважає, що позивач мав право розірвати трудовий договір за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України та ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці», тобто у зв'язку із невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Отже позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну формулювання причини його звільнення з «звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України» на «звільнено за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин судом встановлено порушення прав позивача в цій справі, які підлягають захистові, а позов про це задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з ТОВ «Комплекс Агромарс» із «звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України» на «звільнено за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на користь держави судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.
Повне судове рішення складено 31 серпня 2021 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 24 січня 1997 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», код ЄДРПОУ 30160757, місцезнаходження: 07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка.
Треті особи: Головне управління Держпраці у Київській області, код ЄДРПОУ 39794214, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10.
Національне агентство з питань запобігання корупції, код ЄДРПОУ 40381452, місцезнаходження: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28.
Адміністрація Президента України, місцезнаходження: 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11.
Суддя