Номер провадження 2/225/1032/2019
Єдиний унікальний номер судової справи225/629/21
"01" вересня 2021 р. м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Скиба М.М.,
за участю секретаря Савченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Провадження у справі відкрито 05.03.2021 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.10.2019 року він є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогодні у будинку зареєстрована його мати ОСОБА_2 , 1980 року народження. Проте вже тривалий час вона не проживає у вказаному вище приміщенні, не оплачує комунальних послуг та не бере участі в утриманні житлового приміщення.
Позивачу не відомо, де його мати знаходиться та мешкає, він з нею не спілкується. При цьому, йому досить важко, підтримувати приміщення у належному стані, при тому, що йому необхідно сплачувати комунальні послуги, а це тягне за собою додаткові матеріальні збитки. Крім цього, на сьогодні він має чисельні труднощі, щодо отримання можливості скористатись гарантованим державою правом на отримання житлової субсидії, оскільки дана процедура передбачає отримання документів правового характеру від всіх зареєстрованих в приміщенні осіб.
Підтвердженням від 09.11.2020 р. встановлено, що відповідач не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 01.02.2020 року.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутністю, наполягав на задоволенні позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не прибув з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошень про виклик на офіційному веб-сайті Дзержинського міського суду Донецької області.
Беручи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст. 208-283 ЦПК України, заочно, у зв'язку з чим, постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідив матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину р. №5011 виданого 22.10.2019 року, яке посвідчено приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Донецької області Рижковим О.О. та з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (а.с. 5)
Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 22.01.2021 р., виданої виконавчим органом Щербинівської селищної ради №93 від 22.01.2021 р., за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . (а.с. 7).
Згідно підтвердження від 09.11.2020 р., виданого головою вуличного комітету Шереметовою Я.М. та засвідченого заступником селищного голови Щербинівської селищної ради, встановлено, що ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 01.02.2020 року.(а.с. 6).
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Конституцією України (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316,317,319,321 ЦК України).
Враховуючи, що жилий будинок є власністю позивача, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ст. ст. 383, 405 ЦК України, ст. ст. 64, 150, 156 ЖК Української РСР.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла чи законом.
Отже, положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 належить на праві власності жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , знайшли підтвердження обставини відсутності відповідача ОСОБА_2 , без поважних причин понад один рік у вказаному житлі, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач не ставить питання про стягнення з відповідача судового збору, сплаченого при зверненні до суду, тому суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
На підставі ст.ст. 319,321,391,405 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,13,81,89, 263,283 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.М. Скиба