Справа № 686/777/21
Провадження № 22-ц/4820/1162/21
01 вересня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р. С., Грох Л.М., Костенка А.М.,
розглянув без повідомлення учасників справи справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2021 року, суддя Мазурок О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про стягнення коштів,
встановив :
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області), про стягнення 2667,77 грн. заборгованості.
На обґрунтування позову вказав, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №560/1691/19, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Хмельницькій області, які полягають у незаконному зменшенні з 01.01.2018 року розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди працюючого судді з 90% до 86 % при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку із зміною з 01.01.2018 року складових суддівської винагороди працюючого судді та при подальшому нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання; зобов'язано ГУ ПФ України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року по теперішній час відповідно до довідок Апеляційного суду Хмельницької області, виходячи з 90% суддівської винагороди судді, з урахуванням виплачених сум; стягнуто на користь позивача судовий збір в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Хмельницькій області. На виконання цього судового рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області провів перерахунок недоплаченого позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням виплачених сум, визначивши суму боргу в розмірі 32858,53 грн., з яких у січні 2020 року виплачено 3719, 12 грн. Решту заборгованості у розмірі 29139,41 грн. боржник не сплатив, у зв'язку з чим позивач в силу положень ст. 625 ЦК України просив стягнути на його користь три відсотки річних, які з липня 2019 року по листопад 2020 року включно склали 1271,08 грн. та 1396,69 грн. інфляційних втрат, а всього 2667,77 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.04.2021 року позов задоволено. Стягнуто з ГУ ПФУ в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 2667,77 грн. та 840,80 грн. судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.
Суд виходив з того, що грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказав на те, що положення ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки між сторонами відсутні цивільно-правові відносини. У апелянта, який є суб'єктом владних повноважень, відсутній склад цивільно-правового порушення в силу відсутності його вини у несвоєчасні виплаті через відсутність належного фінансування. Крім того, судом першої інстанції не надано жодного обґрунтування щодо включення суми судового збору до суми грошового зобов'язання на які нараховуються інфляційні витрати та 3% річних.
Розгляд справи проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши докази у справі, враховуючи зміст позовних вимог та доводи апеляційної скарги колегія суддів доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №560/1691/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 року та ухвалою Верховного Суду від 10.12.2019 року, зобов'язано ГУ ПФ України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року по теперішній час відповідно до довідок апеляційного суду Хмельницької області, виходячи з 90% суддівської винагороди судді, з урахуванням виплачених сум; стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Хмельницькій області (а.с. 3-12).
На виконання цього судового рішення боржник ГУ ПФ України в Хмельницькій області провів перерахунок недоплаченого ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням виплачених сум, визначивши борг в розмірі 32858,53 грн., з яких у січні 2020 року виплатив 3719,12 грн. (а.с. 11).
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 04.03.2020 року у справі №757/63985/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та стягнення компенсації втрати частини доходів через порушення строків їх виплати.
У позові ОСОБА_1 на підставі ст. 625 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, просив стягнути інфляційні втрати за прострочення виконання основного зобов'язання і три проценти річних від простроченої суми.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
З викладеного можна зробити висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами ЦК України, що передбачають відповідальність за порушення грошового зобов'язання (частина друга статті 625 цього Кодексу).
Спір про застосування статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов'язання є суб'єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб'єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) у схожих правовідносинах.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Положення ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
У рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року визнано грошові зобов'язання держави, визначено їх розмір. На даний час сума невиплаченої доплати до щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 29139,41 грн., що встановлено судами адміністративної юрисдикції (а.с. 11-12) та не оспорюється відповідачем, дані зобов'язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню.
З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання з виплати належної позивачу доплати до щомісячного грошового утримання судді у відставці у вищевказаному розмірі, а також грошового зобов'язання у вигляді сплати судового збору в розмірі 768,40 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо виникнення у позивача права на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на всю суму боргу відповідача, в тому числі, на суму несплаченого судового збору.
Поданий ОСОБА_1 до суду розрахунок 3% річних та інфляційних втрат ГУ ПФУ в Хмельницькій області не спростовано, доказів щодо неправильності розрахунку суду не надано, у зв'язку з чим, з урахуванням вимог ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду не вбачає правових підстав для перевірки правильності вказаного нарахування.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції і зводяться до невірного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, які були належним чином оцінені судом першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
Л.М. Грох
А.М. Костенко