КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/3272/16-ц
Провадження № 2/488/304/21 р.
Іменем України
04.08.2021 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва
в складі : судді Лазаревої Г.М.,
при секретарі Криницькій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), Головне управління державної казначейської служби України в Миколаївській області, третя особа Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В 2016 році позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса)про відшкодування матеріальної шкоди, в обгрунтування якого вказала наступне.
18.02.2015 року позивач брала участь в проведенні електронних торгів в системі торгів арештованого майна СЕТАМ. Того ж дня, її було визнано переможцем лоту № 25463, де з прилюдних торгів вона купила металобрухт. Згідно протоколу № 51608 вона зобов'язана була до 04.03.2015 року перерахувати кошти за придбання лоту в сумі 6 430 гривень, з яких 321 гривня 50 копійок гарантійний внесок, на рахунок органу Центрального ВДВС. 03.03.2015 року вона сплатила зазначені кошти на вказаний рахунок, проте у зв'язку з технічною помилкою, допущеною відповідальними особами управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, отримувачем було зазначено не Центральний ВДВС, а Корабельний ВДВС. 15.04.2015 року зазначену технічну помилку усунуто та сформовано відповідний протокол із зазначенням правильних реквізитів органу державної виконавчої служби, та вже 02.04.2015 року за платіжним дорученням № 2250, сплачені позивачем 03.03.2015 року на рахунок Центрального ВДВС, перераховані до органу Корабельного ВДВС.
При зверненні до Корабельного ВДВС, з метою отримання купленого лоту, позивачу було продемонстровано не зрозуміле майно у вигляді запечатаних бочок, серед яких не було металобрухту.
Крім цього, ОСОБА_1 26.02.2015 року також брала участь у електронних торгах, які проводив Корабельний ВДВС, та стала переможцем лоту № 40753, за яким придбала чорний металобрухт. Проте, оскільки в неї вже виникли проблеми із попередніми електронними торгами, вона не внесла кошти за викуплений лот у сумі 8 178 гривень 25 копійок вчасно.
Посилаючись на те, що нею вже був укладений договір купівлі-продажу зазначеного металобрухту та відходів чорних та кольорових металів вагою 3 449 кг на суму 16 037 гривень 85 копійок, який органом Корабельного ВДВС їй так і не був переданий, з урахуванням упущеної вигоди з вини відповідача, просила стягнути з Корабельного ВДВС на свою користь реальні збитки у сумі 6 430 гривень та упущену вигоду у сумі 51 214 гривень 45 копійок, а всього 57 644 гривні 45 копійок.
08.12.2017 року позивач уточнила позовні вимоги та остаточно просила стягнути з Корабельного ВДВС на свою користь, реальні збитки у сумі 6 430 гривень, упущену вигоду у сумі 51 214 гривень 45 копійок та моральну шкоду у розмірі 6 355 гривень 55 копійок, а всього 64 000 гривні.
Позивач позовні вимоги підтримала, просила про задоволення позову.
Представник Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заперечував проти задоволення позову. Заперечення вмотивовані тим, що будь-яким судовим рішенням або рішенням керувництва не встановлювалась протиправність рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи інших посадових осіб Корабельного ВДВС по даному виконавчому провадженню. Сам факт системної помилки в реквізитах оплати за придбане майно права ОСОБА_1 жодним чином не порушував. Також ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту завдання їй збитків. Заперечення проти позову долучено до матеріалів справи.
Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області також заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на те, що між заподіяною шкодою та неправомірними діями неможливо встановити причинно-наслідковий зв'язок.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
В провадженні Корабельного ВДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 1/488/50/2013, виданого 19.09.2013 року Корабельним районним судом м. Миколаєва, про конфіскацію у ОСОБА_2 речових доказів, а саме: металобрухту (лому чорного металу) вагою 7564 кг.
18.02.2015 року проведено електронні торги з реалізації арештованого майна, в проведенні яких брала участь ОСОБА_1 , її було визнано переможцем лоту № 25463, з прилюдних торгів вона купила металобрухт. Згідно протоколу № 51608 позивач була зобов'язана до 04.03.2015 року перерахувати кошти за придбання лоту в сумі 6 430 гривень, з яких 321 гривня 50 копійок гарантійний внесок.
У зв'язку з технічною помилкою на сайті ДП "Інформаційний центр" було помилково зазначено реквізити для перерахування плати за придбане майно Центрального ВДВС замість Корабельного ВДВС. Грошові кошти були сплачені позивачем на рахунок Центрального ВДВС. Після усунення вказаної помилки та перерахування коштів на рахунок Корабельного ВДВС, 18.05.2015 року державним виконавцем складено акт про проведення електронних торгів.
27.12.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що при огляді придбаного майна нею виявлено, що майно не відповідає характеристикам лоту на сайті ДП "Інформаційний центр", а саме: їй продемонстровано запечатані бочки, в складі яких є шлак, земля. ОСОБА_1 зазначає, що вказаний металобрухт було придбано нею для подальшого його перепродажу.
26.02.2015 року ОСОБА_1 приймала участь та була визнана переможцем прилюдних торгів по лоту № 40753 з продажу чорного металобрухту, який був переданий на реалізацію Автозаводським ВДВС Кременчуцького МУЮ, проте не внесла кошти за майно у встановлені строки, оскільки в неї виникли проблеми з Корабельним ВДВС. Позивач також мала намір продати вказаний металобрухт.
На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надала суду копію договору № 12 купівлі-продажу брухту та відходів чорних та кольорових металів від 17.03.2015 року, укладений між нею та ТОВ "Метком-Плюс".
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За пунктами 8 та 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, яки її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно п. 28 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону "Про державну виконавчу службу", частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позивач у справі, яка стверджує обставину завдання їй неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, має довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу від своєї діяльності так і розмір цього доходу.
При цьому, позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу на підтвердження протиправної поведінки відповідача Корабельного ВДВС, внаслідок якої сталися події, якими спричинено матеріальну шкоду позивачу.
Докази, які б свідчили про вину відповідача та причинний зв'язок між шкодою та поведінкою відповідача матеріали справи не містять.
За такого вимоги позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків в сумі 6430,00 грн. та упущеної вигоди в сумі 51214,45 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 6355,55 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Враховуючи те, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, то суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною, необґрунтованою, а викладені в ній обставини не знайшли свого підтвердження під час слухання справи, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі, суд також не вбачає.
Керуючись ст.ст.12, 13, 79-81, 141, 259-265, 354 ЦПК України суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), Головне управління державної казначейської служби України в Миколаївській області, третя особа Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Корабельний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), м. Миколаїв, вул. Океанівська, 1-А.
Відповідач: Головне управління державної казначейської служби України в Миколаївській області, м. Миколаїв, пр. Центральний, 141-В.
Третя особа: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 34, код ЄДРПОУ 43315529.
Суддя Г.М. Лазарева