465/843/21
2/465/2125/21
Іменем України
30.08.2021 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі
головуючого-судді - Мартинишин М.О.
з участю секретаря - Оверко Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місці Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів), з участю третьої особи: П'ятої Львівської державної нотаріальної контори, про скасування арешту нерухомого майна -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби у місці Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів), з участю третьої особи: П'ятої Львівської державної нотаріальної контори, про скасування арешту нерухомого майна.
В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . При оформленні спадщини йому стало відомо, що стосовно спадкодавця відкрито виконавче провадження за реєстраційним номером обтяження 3376176 від 23.06.2006 року на все нерухоме майно, заявник ДВС у Франківському районі м.Львова. Після чого, як пояснила йому нотаріус, що для зняття обтяження мені необхідно звернутись до відповідача.
12.11.2020 року він звернувся з відповідною заявою до Франківського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів)та його листом від 16.11.2020 року вих. № 36954 повідомили, що відповідно до п.2 розділу XI Наказу Міністерства юстиції України «Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, а тому виконавче провадження знищено у зв'язку з закінченням терміну зберігання та роз'яснили йому, що відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Тому вважає, що даний арешт є безпідставний, а тому для захисту свого права та інтересу змушений звернутись до суду. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 17.03.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Підготовче провадження у даній справі закрито ухвалою суду від 08.06.2021 року.
30.08.2021 року позивач подав до суду письмову заяву, в якій просить справу заслухати у його відсутності та просить позов задоволити, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.
Представник відповідача у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи, не з'явився. В письмовому запереченні на позовну заяву проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову, а тому суд вважає, що справу слід слухати його відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.
Представник третьої особи у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи, не з'явився. По справі подав лист 14.05.2021 року, з якого видно, що просить розглядати судове засідання без його участі, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності, на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір заявника ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 26.08.2010 року/а.с.4/.
Відповідно до повідомлення П'ятої Львівської державної нотаріальної контори від 13.05.2011 року №1330/02-14/а.с.5/ позивач являється спадкодавцем на Ѕ частку спадкового майна матері ОСОБА_2 , відповідно до ст.1261 ЦК України.
Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №232165677 від 12.11.2020 року встановлено, що 23.06.2006, реєстраційний номер обтяження 3376176 накладено об'єкт обтяження невизначне майно, все нерухоме майно, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, б/н, 23.06.2006, ДВС у Франківському районі м. Львова, державний виконавець Парфенюк О.В./а.с.7/.
Із довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №4522 від 11.11.2020 року/а.с.9/ вбачається, що в інвентаризаційних матеріалах ОКП ЛОР «БТІ та ЕО постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.06.2006 року за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.
Як вбачається із відповіді Франківського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів)від 16.11.2020 року вих. № 36954/а.с.8/, що відповідно до п.2 розділу XI Наказу Міністерства юстиції України «Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, а тому виконавче провадження знищено у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Згідно із ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення тільки у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав.
Згідно із ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно із ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави, за якими зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини здійснюється у відкритому виконавчому провадженні.
Згідно частини 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Тож у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Разом з тим, при розгляді таких спорів суди повинні враховувати роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в Постанові Пленуму від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».
Так, згідно п. 2 зазначеної Постанови Пленуму вбачається, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).
Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек (частина 1 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно з абзацом 2 пункту 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 року за №2102/22414, у разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.
Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, належно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Нормами ч.ч.1.2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).
Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).
В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння, та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту (постанова Верховного Суду України від 23.01.2013).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Аналізуючи вищенаведені обставини, в даний час дія арешту на нерухоме майно порушує право позивача, оскільки відповідно до відомостей наданих Франківським ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів) виконавче провадження знищено у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Згідно з ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В свою чергу положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. передбачають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушували право, примусового виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно із ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищевказаного та враховуючи встановлені обставини, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно спадкодавця, порушується право позивача як спадкоємця, внаслідок чого він позбавлений змоги успадкувати майно після смерті своєї матері ОСОБА_2 , а тому право позивача підлягає судовому захисту, а відтак позов слід частково задоволити шляхом зняття арешт з нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 3376176, зареєстрованого 23.06.2006 року, об'єкт обтяження невизначне майно, все нерухоме майно, який накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, б/н, 23.06.2006, ДВС у Франківському районі м. Львова, державний виконавець Парфенюк О.В., в тому числі з квартири за адресою: АДРЕСА_1 з виключенням з електронних реєстрів інформаційних систем Міністерства юстиції України відомостей про дану заборону.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести відповідні зміни у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд вважає таку вимогу зайвою та передчасною, оскільки виключення запису із державного реєстру здійснюється на підставі судового рішення.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 908 гривень.
Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -
позов частково задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 3376176, зареєстрованого 23.06.2006 року, об'єкт обтяження невизначне майно, все нерухоме майно, який накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, б/н, 23.06.2006, ДВС у Франківському районі м. Львова, державний виконавець Парфенюк О.В., в тому числі з квартири за адресою: АДРЕСА_1 з виключенням з електронних реєстрів інформаційних систем Міністерства юстиції України відомостей про дану заборону.
Стягнути з Франківського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Франківський ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів), місцезнаходження: м.Львів, вул. Конотопська,6, Код ЄДРПОУ 35009269.
Третя особа: П'ята Львівська державна нотаріальна контора, Код ЄДРПОУ 02899447, місцезнаходження: м. Львів, вул. Г. Чупринки, 69
Дата складення повного судового рішення - 30.08.2021 року.
Суддя Мартинишин М.О.