Справа № 463/12242/20
Провадження № 2/463/632/21
31 серпня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,
представника позивача: Макух А.В.,
представника відповідача: Ткаченка С.П.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, -
встановив:
позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь: 25038 (двадцять п'ять тисяч тридцять вісім) гривень відшкодування стійкої втрати працездатності; 22604 (двадцять дві тисячі шістсот чотири) гривні витрат, понесених на лікування; 2940 (дві тисячі дев'ятсот сорок) гривень відшкодування моральної шкоди; а також стягнення з відповідача судових витрат.
Позов мотивує тим, що 1 травня 2019 року мала місце дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), де водій ОСОБА_2 , керуючи маршрутним автобусом «Мерседес Спринтер» р.н. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 20 січня 2020 року. З вказаної постанови вбачається, що причиною настання ДТП стало невиконання пішоходом ОСОБА_1 правил дорожнього руху. 25 липня 2019 року ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» подало заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах потерпілої ОСОБА_1 до ПрАТ СК «Оранта-Січ». Зміст страхового відшкодування складався з вимоги здійснити виплату моральної шкоди у розмірі 1802,4 гривень, відшкодування витрат, понесених на лікування у розмірі 29650,88 гривень, відшкодування тимчасової втрати працездатності у розмірі 6398,6 гривень. Листом від 2 вересня 2019 року до вказаної заяви було долучено додаткові документи, які підтверджують витрати на лікування на загальну суму 1613,06 гривень та довідку до акту МСЕК, яка підтверджує призначення третьої групи інвалідності позивачу внаслідок ДТП, що становить суму страхового відшкодування, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності в розмірі 50076 гривень (ч. 3 п. 26.2 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Листами від 26 лютого 2020 року та від 16 липня 2020 року до заяви про виплату страхового відшкодування було долучено додатково документи, які підтверджують витрати на лікування в загальному розмірі 7116,7 гривень та 4825,8 гривень відповідно. На підставі ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю. Загальна сума страхового відшкодування становить 104422,85 гривень. 23 листопада 2020 року відповідач направив на адресу ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» лист, в якому йдеться про зменшення розміру відшкодування, у зв'язку з порушенням ПДР позивачем. Вважає таку відмову неправомірною, оскільки пішохід не є джерелом підвищеної небезпеки, а наявність чи відсутність вини пішохода у настанні ДТП не може бути підставою для покладення на нього зобов'язання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Ухвалою суду від 23 грудня 2020 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
28 січня 2021 року засобами електронного зв'язку та в подальшому 29 січня 2021 року засобами поштового зв'язку на адресу суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Ткаченка С.П., який діяв на підставі довіреності від 1 січня 2021 року № 41, відповідно до якого просить відмовити в задоволені позову з наступних підстав. 1 травня 2019 року приблизно о 14 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи маршрутним автобусом «Мерседес Спринтер», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух за маршрутом № 49 по вул. Героїв 93 бригади у напрямку від пр. Ювілейний до вул. Василя Сергієнка в м. Запоріжжі. Під час руху поблизу будинку № 15 по вул. Героїв 93 бригади водій ОСОБА_3 допустив наїзд керованого ним автобусу на пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала проїзну частину рухаючись по позначеному дорожніми знаками та розміткою нерегульованому пішохідному переході, справа на ліво за ходом руху водія. В наслідок ДТП пішохід отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до лікарні. В ході розслідування кримінального провадження зареєстрованого, за фактом вказаного ДТП проведено судову комплексну фототехнічну та авто-технічну експертизу № 9-259 від 24 травня 2019 року відповідно до висновку якої встановлено наступне: «за умови застосування водієм ОСОБА_3 гальмування без зміни напрямку руху автомобіля «Мерседес Спринтер» р.н. НОМЕР_1 в момент виходу пішохода на проїзну частину наїзд на неї все одно відбувся б, слід заключити, що у діях водія ОСОБА_3 невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України не вбачається, тобто його дії не знаходяться у причинному зв'язку з подією ДТП. Оцінка дій пішоходів виходить за межі компетенції експерта, оскільки для цього не потрібні спеціальні технічні знання та його дії можуть бути оцінені слідчим самостійно, відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху України». 30 січня 2020 року старшим слідчим Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Толочко О.Б. у кримінальному провадженні № 12019080050001523 винесено постанову про закриття кримінального провадження за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. Серед іншого у постанові про закриття провадження слідчим було зроблено висновок про те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання пішоходом ОСОБА_1 вимог п. 4.14 а, б Правил дорожнього руху України. Між ПрАТ «СК «Оранта - Січ» та ТОВ «Тревел Авто» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № А0/0135470. 2 травня 2019 року до ПрАТ «СК «Оранта - Січ» звернувся ОСОБА_3 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Постраждала ОСОБА_1 особисто до страховика не зверталась. Представником ОСОБА_1 у справі є ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування». 31 липня 2019 року, 10 жовтня 2019 року, 2 березня 2020 року та 21 липня 2020 року надано страховику додаткові документи, у тому числі 21 липня 2020 року надано постанову про закриття кримінального провадження. 23 листопада 2020 року страховиком внаслідок дослідження поданих документів та обставин дорожньо-транспортної пригоди було складено страховий акт в якому було встановлено наступне: сума морального збитку завданого ОСОБА_1 становить 5127,58 гривень; сума матеріального збитку у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 становить 16692 гривні; сума матеріального збитку у зв'язку зі стійкою втратою працездатності ОСОБА_1 становить 50076 гривень; сума матеріального збитку (затрат на лікування), завданого ОСОБА_1 становить 35783,78 гривень. Виплату страхового відшкодування проведено у сумі 53839,68 гривень (сума всіх відшкодувань 107679,36 гривень, яка складається з вищенаведених сум (35 783,78 гривень + 16692 гривень + 50076 гривень + 5 127,58 гривень) поділено 2, що становить 50 %). Таким чином, виплати становили половину всіх законодавчо підтверджених сум до виплати з урахуванням вимог ст. 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На підставі вищевикладеного страховиком ПрАТ «СК «Оранта - Січ» надіслано до ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» лист-повідомлення за № 12-12-2279 від 23 листопада 2020 року, в якому було визначено до сплати суму 53839,68 гривень. На підставі платіжного доручення № 597 від 25 листопада 2020 року ПрАТ «СК «Оранта-Січ» сплатило представнику потерпілої особи ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» суму страхового відшкодування у розмірі 53839,68 гривень.
16 червня 2021 року представник позивача адвокат Кульчицький О.С., який діяв на підставі ордера серії ВС № 1050225 від 11 грудня 2020 року, подав додаткові письмові пояснення відповідно до яких вважає, що відповідач неправомірно послався на положення ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зменшивши розмір страхового відшкодування, оскільки вказана норма не поширюється на дії пішохода, цивільно-правова відповідальність якого не може бути застрахована до вказаного вище Закону.
Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін у справі та неявки їх у судові засідання.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Макух А.В., яка діяла на підставі ордера серії ВС № 1063267 від 25 березня 2021 року позов підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним в позові та додаткових письмових поясненнях, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача адвокат Ткаченко С.П. в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив в задоволені позову відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судовим розглядом встановлено, що 1 травня 2019 року приблизно о 14 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи маршрутним автобусом «Мерседес Спринтер», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух за маршрутом № 49 по вул. Героїв 93 бригади у напрямку від пр. Ювілейний до вул. Василя Сергієнка в м. Запоріжжі. Під час руху поблизу будинку № 15 по вул. Героїв 93 бригади водій ОСОБА_3 допустив наїзд керованого ним автобусу на пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала проїзну частину рухаючись по позначеному дорожніми знаками та розміткою нерегульованому пішохідному переході, справа на ліво за ходом руху водія. Внаслідок ДТП пішохід отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до лікарні. В подальшому позивачу було встановлено третю групу інвалідності зумовлену наслідками ДТП.
Вказані обставини сторонами визнаються.
30 січня 2020 року старшим слідчим Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Толочко О.Б. у кримінальному провадженні № 12019080050001523 винесено постанову про закриття кримінального провадження за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. Серед іншого у постанові про закриття провадження слідчим було зроблено висновок про те, що причиною ДТП стало невиконання пішоходом ОСОБА_1 вимог п. 4.14 а, б Правил дорожнього руху України.
Між ПрАТ «СК «Оранта - Січ» та ТОВ «Тревел Авто» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № А0/0135470.
25 липня 2019 року ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» подало заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах потерпілої ОСОБА_1 до ПрАТ СК «Оранта-Січ», а саме: здійснити виплату моральної шкоди у розмірі 1802,4 гривень, відшкодувати витрати, понесені на лікування у розмірі 29650,88 гривень, відшкодувати тимчасову втрату працездатності у розмірі 6398,6 гривень. Листом від 2 вересня 2019 року до вказаної заяви було долучено додаткові документи, які підтверджують витрати на лікування на загальну суму 1613,06 гривень та довідку до акту МСЕК, яка підтверджує призначення третьої групи інвалідності ОСОБА_1 внаслідок ДТП, що становить суму страхового відшкодування, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності в розмірі 50076 гривень. Листами від 26 лютого 2020 року та від 16 липня 2020 року до заяви про виплату страхового відшкодування було долучено додатково документи, які підтверджують витрати на лікування в загальному розмірі 7116,7 гривень та 4825,8 гривень відповідно. Загальна сума страхового відшкодування становить 104422,85 гривень.
23 листопада 2020 року відповідачем внаслідок дослідження поданих документів та обставин дорожньо-транспортної пригоди було складено страховий акт в якому було встановлено наступне: сума морального збитку завданого ОСОБА_1 становить 5127,58 гривень; сума матеріального збитку у зв'язку зі стійкою втратою працездатності ОСОБА_1 становить 16692 гривні; сума матеріального збитку у зв'язку зі стійкою втратою працездатності ОСОБА_1 становить 50076 гривень; сума матеріального збитку (затрат на лікування), завданого ОСОБА_1 становить 35783,78 гривень. Загальна сума всіх відшкодувань - 107679,36 гривень.
Виплату страхового відшкодування проведено у сумі 53839,68 гривень, що становить 50% від загальної суми всіх відшкодувань.
Правовідносини, що склалися між сторонами виникли з приводу відшкодування шкоди, яка спричинена потерпілому в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, а, отже, врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільним кодексом України.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до пункту 1.5 статті Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
За змістом пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Відтак, положення пункту 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосування не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а цивільно-правова відповідальність пішохода не була і не може бути застрахована відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховик, керуючись нормами Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (абзац перший пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (пункт 37.2 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Здійснюючи виплату страхового відшкодування у меншому розмірі, відповідач послався на положення пункту 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», однак до даних правовідносин вказана норма закону застосована бути не може з підстав описаних вище.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 22 зазначеного вище Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 23 вказаного Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно з положеннями частини 3 пункту 26.2 статті 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата на момент ДТП була встановлена в розмірі 4173 гривні.
Відтак розмір відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить для позивача 50076 гривень.
Стаття 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідач у відзиві вказав, що 23 листопада 2020 року ним внаслідок дослідження поданих документів та обставин дорожньо-транспортної пригоди було складено страховий акт в якому було встановлено наступне: сума морального збитку завданого ОСОБА_1 становить 5127,58 гривень; сума матеріального збитку у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 становить 16692 гривні; сума матеріального збитку у зв'язку зі стійкою втратою працездатності ОСОБА_1 становить 50076 гривень; сума матеріального збитку (затрат на лікування), завданого ОСОБА_1 становить 35783,78 гривень. Загальна сума всіх відшкодувань - 107679,36 гривень.
Відтак відповідач погоджується із зазначеними сумами, які підлягали відшкодуванню позивачу.
Однак виплату таких ним проведено в 50% відношенню до загальних встановлених сум відшкодування, про що вказано у відзиві.
А тому з відповідача слід стягнути в користь позивача 25038 гривень - відшкодування стійкої втрати працездатності; 17891,89 гривень - витрат понесених на лікування, а не як просить позивач в сумі 22604,88 гривень, оскільки відсутні докази понесення витрат на суму, що перевищує суму таких витрат, яка узгоджена відповідачем; 2563,79 гривень - відшкодування моральної шкоди, я не як просить позивач в сумі 2940,29 гривень, оскільки саме 2563,79 гривень буде становити 5 відсотків страхової виплати.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами в заявах по суті справи, а також в судовому засіданні доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Ухвалюючи рішення у справі суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України вирішує питання судових витрат. Позивач на підставі пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена. Враховуючи ціну позову (50583,17 гривень) при зверненні до суду необхідно було сплатити 908 гривень судового збору. Суд прийшов до переконання, що з відповідача слід стягнути 45 493,68 гривень, що становить 89,94% від первинної ціни позову. А тому з відповідача слід стягнути суму судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 816,66 гривень.
Керуючись ст.ст. 81, 139, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» в користь ОСОБА_1 25038 (двадцять п'ять тисяч тридцять вісім) гривень - відшкодування стійкої втрати працездатності; 17891 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одну) гривню 89 (вісімдесят дев'ять) копійок - витрат понесених на лікування, 2563 (дві тисячі п'ятсот шістдесят три) гривні 79 (сімдесят дев'ять) копійок - відшкодування моральної шкоди.
В задоволені решти вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» в користь держави 816 (вісімсот шістнадцять) гривень 66 (шістдесят шість) копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ», місцезнаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, 16, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02307292.
Суддя: Стрепко Н.Л.