Дата документу 10.08.2021
Справа № 334/3264/21
Провадження № 2/334/2681/21
10 серпня 2021 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Добрєва М.В., при секретарі Піка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрщеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирил Костянтинович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 17479, вчинений 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М., про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» коштів в сумі 11265,74 грн. Позов обґрунтовано тим, виконавчий напис здійснено з порушенням порядку вчинення таких написів, заборгованість не є безспірною.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що оскаржений виконавчий напис здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі наданих нотаріусу документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а саме кредитного договору. Крім того, нотаріусом не пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки відповідач набув право вимоги до відповідача лише 04 червня 2020 року. Вважає, що заявлена у позові орієнтована сума витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. не підтверджена належними доказами та не підлягає задоволенню. Просив відмовити у позові.
17 травня 2021 року відкрито провадження у справі і визначено судовий розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
17 травня 2021 року задоволено заяву про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 17479 від 05 квітня 2021 року.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Треті особи в судове засідання також не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені в установленому законом порядку.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Суд встановив, що 11 липня 2013 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено кредитний договір № 004-07249-110713 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговуванням платіжної картки. Кредитний договір нотаріально посвідчено не було.
На підставі договору № 2254/к від 04 червня 2020 року, про відступлення права вимоги, правонаступником ПАТ «Дельта Банк» за даним договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
05 квітня 2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий № 17479 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 004-07249-110713, укладеного 11 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» в сумі 11265,71 грн.
27 квітня 2021 року за вказаним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. відкрито виконавче провадження № 65273445.
Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Згідно до підпункту 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Відповідно до пункту 1 Переліку стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Твердження представника відповідача, що нотаріусу надані належні документи визначені Переліком, а саме кредитний договір, є безпідставним.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині внесених змін, зокрема, розділ 2, за яким внесено до такого «Переліку документів» «кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису за якими додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»
При цьому ухвалою від 1 листопада 2017 року Вищого адміністративного суду України постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Таким чином суд встановив, що для видачі виконавчого напису нотаріусу відповідно до «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є саме нотаріально посвідчені кредитні угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, які для одержання виконавчого напису повинні подаватися нотаріусу в оригіналі разом із документами, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року по справі № 826/20084/14.
Згідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Твердження представника відповідача, що визначений статтею 88 Закону строк необхідно рахувати з дня виникнення в ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» права вимоги до позивача, а саме з 04 червня 2020 року, є помилковим.
Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України.
Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду.
Згідно ст. 259 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Враховуючи, за вказаним кредитним договором позивач повинна була погашати заборгованість періодичними платежами, перебіг строку позовної давності починається після невиконання або неналежного виконання позичальником чергового платежу і обчислюється окремо по кожному простроченого платежу.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Тобто сам по собі цей факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості.
Таким чином суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур, оскільки суд повинен установити чи мав на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник безспірну заборгованість перед стягувачем.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15 а також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц, від 27 березня 2019 року по справі № 137/1666/16-ц та від 2 липня 2019 року по справі № 916/3006/17.
Суд зазначає, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише стягувачем, тому не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином суд робить висновок, враховуючи положення ст. 15, 16, 18 ЦК України та ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. В свою чергу, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис:
1) з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення;
2) а також з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Отже, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зважаючи на наведене, суд не вбачає необхідності вдаватись до вирішення питання про безспірність вимог ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів».
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року по справі № 645/1979/15-ц.
Таким чином, встановивши в судовому засіданні факт порушення приватним нотаріусом Остапенко Є. М. процедури вчинення виконавчого напису № 17479 від 05.04.2021 року, за яким з ОСОБА_1 звернуто стягнення на користь ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у загальній сумі 11265,74 грн., то вказане є самостійною та достатньою підставою для визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи, що позов задоволено, судові витрати позивача за сплачений судовий збір сплачений при поданні позовної заяви в сумі 908 грн. та заяви про забезпечення позову в сумі 454 грн., на підставі ст.141 ЦПК, піддягають стягненню з відповідача.
Вимоги про стягнення 3000,00 грн. за правничу допомогу задоволенню не підлягають, оскільки до матеріалів справи не доданий договір про надання правової допомоги з адвокатом Левицькою Ю.В., відсутній розрахунок, а саме перелік виконаних робіт та вартості наданих послуг.
Керуючись ст.ст. 7-13, 141, 223, 264-268 ЦПК України, на підставі ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирил Костянтинович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 17479, вчинений 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» грошових коштів в сумі 11265,74 гривень таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати в сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Добрєв М. В.