Дата документу 17.08.2021
Справа № 334/9432/18
Провадження № 2/334/222/21
17 серпня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Гребенюк А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
У грудні 2018 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ордеру № 4496 від 14.08.1967 року він є наймачем квартири АДРЕСА_1 . У спірній квартирі зареєстровані його діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі з 2016 року , не сплачує комунальні послуги, не отримує кореспонденцію за даною адресою. Взагалі квартирою не цікавиться. Відповідач проживає окремо та має власне особисте життя, фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі з 2006 року, не сплачує комунальні послуги, не отримує кореспонденцію за даною адресою та не цікавиться квартирою. Відповідач має іншу фактичну адресу АДРЕСА_3 . Посилаючись на ці обставини, просив визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволенні позову.
Відповідачі заперечували проти позову, зазначали, що позивач зловживав спиртними напоями, в нетверезому стані вчиняв сварки та скандали, ображав нецензурними словами та піднімав на них руку. Своїми діями позивач спричиняв їм несприятливі умови проживання в квартирі. Спірна квартира є єдиним місцем їх постійного проживання, а тимчасове періодичне залишення квартири обумовлювалося сварками з позивачем, а також характером їх роботи, яка пов'язана з відрядженнями в інші населені пункти. Вони регулярно надавати батькові кошти для сплати квартплати.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.09.1974 по теперішній час зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є наймачем цієї квартири відповідно до ордеру №4496 від 14.08.1967. Спірна квартира не приватизована.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серія АВ №1013826 від 08.10.2018 ОСОБА_1 є інвалідом першої групи по зору безстроково, потребує постійного стороннього догляду.
Крім позивача за вказаною адресою зареєстровані з 08.06.2000 його повнолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підтвердження доводів позову щодо не проживання відповідачів у спірній квартирі понад встановлені законом строки позивачем надано акт, складений та підписаний громадянами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які є відповідно мешканцями квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_5 , у якому вони підтвердили факт того, що ОСОБА_3 не проживає разом з батьком в квартирі АДРЕСА_1 з липня 2016 року, відповідач ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі з травня 2006 року.
Оскільки зазначений акт складений сусідами, які своїми підписами лише підтвердили викладену в акті інформацію, без зазначення того, яким шляхом наведені обставини були ними встановлені, однак в судовому засіданні допитані не були, тому цей доказ судом до уваги не приймається.
Разом з тим, факт не проживання відповідачів у спірній квартирі понад встановлений ст..71 ЖК УРСР строк знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що відповідачі тривалий час, з 2016 року , не проживають у спірній квартирі, відповідач ОСОБА_3 має у власності іншу квартиру, яку йому подарував батько, ОСОБА_4 постійно проживає по АДРЕСА_6 . З батьком у них неприязні стосунки, відповідачі приходили до нього у нетверезому стані, вибивали двері, іноді приходилось викликати поліцію.
Вказані показання підтверджуються довідкою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Межова А.В., згідно якої 24.11.2014 року за реєстровим № 2820 було посвідчено договір дарування квартири позивачем ОСОБА_1 відповідачу ОСОБА_3 , предметом якого виступала квартира АДРЕСА_7 .
З відповіді Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області вбачається, що ОСОБА_1 13.08.2017 року звертався до поліції за фактом того, що за адресою АДРЕСА_8 син ОСОБА_3 вкрав килим та телевізор.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що є другом сім'ї. Відповідачі не проживають в спірній квартирі з 2016 року через сварки з батьком, який вживав алкоголь. Одного разу він був свідком того, як позивач не пускав у спірну квартиру ОСОБА_10 , також йому відомо, що у 2018 році позивач замінив замки. Зі слів відповідачів йому відомо, що вони платили за комунальні послуги.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є колишньою дружиною позивача та матір'ю відповідачів. У 2014 році позивач оформив на сина договір дарування квартири за адресою АДРЕСА_2 . Вона зареєстрована у цій квартирі, при цьому має інше місце проживання. У сина ОСОБА_3 є своя сім'я, з якою він проживає у вищезазначеній квартирі. Син ОСОБА_4 перебуває у фактичних шлюбних відносинах, проживає то у своєї цивільної дружини, то разом з нею. Після отриманої травми в січні 2020 року проживає разом з нею. З того часу, як у позивача у 2015 році з'явилась нова дружина, сини перестали там проживати, батько перестав їх пускати до спірної квартири.
Згідно довідки Департаменту реєстраційних послуг ЗМР, свідок ОСОБА_7 зареєстрована у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 .
З пояснень сторін, наданих документів і показань свідків, вбачається, що між сторонами існують неприязні стосунки, однак відповідачами не надано належних доказів на підтвердження доводів їх заперечень щодо поважності причин не проживання за місцем реєстрації через неможливості спільного проживання з батьком у зв'язку з його протиправною поведінкою.
На відсутність поважних причин вказує і та обставина, що відповідачами не вживалось заходів з метою усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, із заявами про продовження строку зберігання за ними жилого приміщення не звертались.
Доказів того, що квартира за адресою АДРЕСА_8 , є постійним місцем проживання відповідачів, і їх тривала відсутність за місцем реєстрації зумовлена поважними причинами, не надано.
Не містять відомостей щодо поважності не проживання за місцем реєстрації ОСОБА_3 довідка з місця його роботи в ТОВ «Метпромбуд інвест», письмові докази його перебування у відрядженні у м. Маріуполі у період з жовтня по листопад 2018 року, не підтверджені доказами доводи відповідачів про здійснення ними витрат з утримання спірної квартири.
При цьому, з пояснень сторін і показань свідків судом встановлено, що відповідачі мають у власності інше житло і постійне місце проживання. Таким чином, суд вважає доведеним, що відповідачі понад шість місяців не проживали за місцем своєї реєстрації без поважних причин.
Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.
Підстави втрати права на користування житловим приміщенням регулюються ст.ст. 71, 72 ЖК України в разі користування житловим приміщенням в будинках державного і громадського фонду.
Згідно зі статтею 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Факт не проживання відповідачів в квартирі більш ніж шість місяців, є підставою згідно ст. ст. 71,72 ЖК України для визнання їх такими, що втратили право користування квартирою.
Аналізуючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність не проживання відповідачів з 2016 року у спірній квартирі. При цьому, жодних обставин, які б свідчили про поважність причин не проживання за місцем реєстрації, намір відповідачів ставитися до спірного житлового приміщення як до свого постійного місця проживання, судом не встановлено.
За вказаних обставин відсутність у власності ОСОБА_4 житла не є обставиною, яка виключає можливість визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за відсутності у ньому понад шість місяців без поважних причин.
Виходячи з того, що відповідачі без поважних причин не проживають в квартирі понад строк, передбачений ст. 71 ЖК Української РСР, протягом якого при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення, суд приходить до висновку, що відповідачі є такими, що втратили право користування спірною квартирою. Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Турбіна Т. Ф.