Дата документу 18.08.2021
Справа № 334/1006/21
Провадження № 2/334/1793/21
18 серпня 2021 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Філіпової І. М.,
за участю секретаря Єременко А. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Волошко І .О ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки і піклування в особі відділу по Дніпровському району служби ( управління) у справах дітей Запорізької міської ради, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною,
12.02.2021 до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною та просить суд зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5 встановивши наступний порядок:
1.безперешкодні зустрічі з дитиною без участі будь-яких інших осіб, кожної суботи та неділі з 09 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.;
2.побачення з дитиною п'ять разів на тиждень з понеділка по п'ятницю з 17 год. 00хв. до 19 год. 00 хв. за місцем проживання чи перебування дитини;
3.безперешкодне проведення відпустки з дитиною без участі матері щороку у літній період строком на 14 діб;
4.безперешкодна участь у спільному святкуванні дня народження сина (з можливою участю інших осіб) кожного року 28-го жовтня з 08 год 00 хв. до 22 год. 00 хв.;
5.безперешкодна участь у спільному святкуванні державних свят України - на кожне державне свято з 08 год. 00 хв. до 22 год. 00 хв.
А також позивач просить зобов'язати ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі з сином, надавати точну інформацію щодо фактичного місця проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити позивача особисто на наступний день настання таких обставин.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.09.2014 року між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу мають дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 23.10.2020 року відповідач разом з сином виїхала з квартири за адресою: АДРЕСА_1 до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 , де і мешкає на теперішній час разом з сином. Відповідач заблокувала телефон та сторінки у соціальних мережах, не відчиняє двері та всіляко уникає спілкування з позивачем, чим штучно створює обставини через які позивач не може нормально зустрічатися з сином. Позивач бажає займатися вихованням свого сина та підтримувати з ним сімейні стосунки.
12.05.2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Відповідач вказує, що позивачем не надано доказів, що відповідач створює перешкоди у спілкуванні батька з сином. Крім того, позивач не зазначає, чи звертався він до органу опіки та піклування щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
У судовому засіданні позивач просив позов задовольнити у повному обсязі. Позивач пояснив що з жовтня 2020 року сторони разом не проживають, дружина разом з сином проживають у батьків дружини, з цього часу позивач дитину більше не бачив. Коли дружина забирала свої речі та сина у жовтні 2020 року, вона йому погрожувала, щоб він більше до них не приходив. Відповідач заблокувала телефон та сторінки у соціальних мережах, тому позивач не міг з нею зв'язатися, особисто за місцем проживання дитини не приходив, щоб не створювати конфлікту ситуацію.
У судовому засіданні відповідач та її представник проти позову заперечували. Відповідач пояснила, що позивачу добре відоме її місце проживання, проте жодного разу він не приходив. Враховуючи вік дитини (на день розгляду справи - 2 роки 9 місяців), син не дуже пам'ятає батька. Відповідач ніколи не блокувала номер позивача, він вільно переписується з нею через Viber, заблокований доступ лише до особистої сторінки відповідача у мережі Instagram. Відповідач не заперечує проти зустрічей батька з сином, жодних перешкод у спілкуванні з дитиною позивачу не чинила, проте порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, зазначений у позовній заяві, не враховує ні інтересів дитини, ні інтересів відповідача.
Представник третьої особи залишила вирішення позовної заяви на розсуд суду.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Вислухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Отже, обов'язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов'язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків вимагатиме від судів ретельної перевірки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Європейський суд з прав зауважує людини, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Відповідно до частини другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Частиною 4 ст.19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст.19 СК України).
Судом неодноразово роз'яснювалися положення ст. 19 СК України щодо висновку органу опіки і піклування щодо розв'язання спору, проте позивач вказаним клопотанням до суду не звертався, вважає, що поданих до суду доказів достатньо для розгляду справи.
Щодо заявленого клопотання про допит свідків, позивач у судовому засіданні відмовився від їх допиту.
З врахуванням положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає позов в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12.09.2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. Судом встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
01.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до районного адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району з заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Листом від 19.02.2021 року позивач отримав відповідь, що йому необхідно для вирішення вказаного питання звернутися до районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району по територіальності.
25.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до районного адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району м з заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Також, позивачем долучено копію висновку оцінки потреб сім'ї та копію акту оцінки потреб сім'ї від 23.03.2021 року. Згідно пояснень представника третої особи встановлено, що подальший розгляд заяви від 25.02.2021 року органом опіки та піклування були припинено у зв'язку з отриманням інформації про наявність вказаної позовної заяви.
Також, в матеріалах справи наявна відповідь районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району на заяву ОСОБА_1 від 19.10.2020 року №Б-0933 щодо проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_2 та вжиття заходів у межах компетенції. Суд не приймає до уваги вказаний лист, оскільки сторони припинили спільне проживання 23.10.2020 року, що підтверджується поясненнями сторін у судовому засіданні, чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною відповідач почала після переїзду до квартири батьків, як стверджує позивач. Тому заява позивача подана до органу опіки та піклування до припинення фактичних шлюбних стосунків, за відсутності можливості встановити зміст вказаної заяви, не бути доказом створення відповідачем перешкод у спілкуванні з дитиною, оскільки за поясненнями позивача проблеми у спілкуванні з дитиною виникли саме після 23.10.2020 року.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Позивач стверджує, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, при цьому у своїх поясненнях стверджує, що не намагався зустрітися з сином після припинення шлюбних відносин з дружиною та її переїзду до батьків, пояснюючи свої дії небажанням створювати конфліктну ситуацію та погрозами відповідача, які вона висловлювала 23.10.2020 року коли в них відбулася сварка, що призвела до розриву сімейних стосунків. Щодо блокування номеру позивача, вказані обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, крім того сторони визнали, що у травні 2021 переписувалися між собою за допомогою менеджера Viber.
Також, суд звертає увагу, що з заявою про усунення перешкод у спілкуванні з сином до органу опіки та піклування та з позовом до суду з аналогічними вимогами позивач звернувся майже одночасно.
Інших доказів на підтвердження створення перешкод у спілкуванні з сином, позивачем до суду подано не було.
У той час як відповідач на підготовчому судовому засідання пропонувала проект мирової угоди, яка не була укладена через відмову позивача з її умовами.
На думку суду, обраний спосіб участі батька у вихованні малолітньої дитини та спілкуванні з нею, зазначений у позовній заяві взагалі не відповідає інтересам дитини, не враховую вік дитини, розпорядок дня дитини, а також порушує права матері на виховання та спілкування з дитиною, оскільки у матері такого часу не залишилося. Крім того, на думку суду, побачення батька з дитиною (якій ще не виповнилося навіть трьох років) без присутності матері є недоцільним та може мати негативні наслідки для дитини.
Позивачем не доведено необхідності встановлення саме такого порядку участі батька у спілкуванні та вихованні з дитиною, які спираються виключно на особистих бажаннях батька дитини.
Враховуючи, що позивачем не доведено, що відповідач створює перешкоди йому у вихованні та спілкуванні з сином, запропонований батьком порядок його участі у спілкуванні та вихованні сина не відповідає інтересам дитини та може призвести до порушення прав відповідача, як матері дитини на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної заяви позивача слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 19, 141, 153, 157-159 СК України, ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 15, 16, 23 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 81, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки і піклування в особі відділу по Дніпровському району служби ( управління) у справах дітей Запорізької міської ради, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Проголошення повного тексту ухвали 27.08.2021 року о 15 год. 10 хв.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП не відомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Третя особа: орган опіки та піклування в особі відділу по Дніпровському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 36408001, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 1а;
Третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, код ЄДРПОУ 02140892, юридична адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206
Суддя: Філіпова І. М.