26.08.2021
Справа № 331/4579/21
Провадження № 2-з/331/149/2021
26 серпня 2021 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Антоненко М.В., при секретарі Федорової К.Д., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Швецова Оксана Сергіївна, про визнання недійсним договору дарування квартири, -
25.08.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Швецова Оксана Сергіївна, про визнання недійсним договору дарування квартири.
Разом зі позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Швецова Оксана Сергіївна, про визнання недійсним договору дарування квартири б/н від 30.06.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , загальною площею 40,97 кв.м, житлова площа 20,2 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2397007323101, номер запису про право власності/довірчої власності: 42745286) посвідчений нотаріусом Швецовою О.С., за реєстраційним № 1387 від 30.06.2021 року.
29.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований у Орджонікідзевському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції про що складено актовий запис №105 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 29.03.2008 року.
Від спільного шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом реєстрації актів Орджонікідзевського районного управління юстиції у м. Запоріжжя складено відповідний актовий запис за № 218, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Під час шлюбу набуте нерухоме майно серед якого є однокімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 40,97 кв.м., житлова площа 20,2 кв.м.
Однак, між подружжям почались суперечки, після чого між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто згоди поділити майно шляхом укладання з боку ОСОБА_1 договору дарування квартири АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_2 , який в свою чергу в якості компенсації передає ОСОБА_1 грошові кошти за квартиру у розмірі 45 000,00 (сорок п'ять тисяч) доларів США.
30.06.2021 року на виконання домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування квартири посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою Оксаною Сергіївною за реєстраційним номером 1387.
Після укладання зазначеного договору, ОСОБА_2 , спочатку зазначив, що виконає нашу домовленість та надасть грошові кошти у розмірі 45 000,00 (сорок п'ять тисяч) доларів США в якості компенсації за подаровану квартиру до кінця липня 2021 року, але коли настав час передачі коштів ОСОБА_2 , категорично відмовився їх передавати та зазначив, що ОСОБА_1 взагалі нічого не отримає та не зможу довести наші дійсні наміри щодо укладеного правочину, який був прихований щодо поділу майна.
Також під час спілкування ОСОБА_2 зазначив, що якщо ОСОБА_1 буде здійснювати будь-які дії щодо оспорювання цього удаваного правочину він розпорядиться спірною квартирою шляхом її відчуження третій особі (шляхом продажу або дарування чи в інший спосіб).
Враховуючи вищевикладене просить суд винести ухвалу про забезпечення позову, а саме: накласти арешт та заборону відчуження на нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 40,97 кв.м., житлова площа 20,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2397007323101, номер запису про право власності/довірчої власності: 42745286) до розгляду справи по суті.
У судове засідання учасники процесу не з*явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Швецова Оксана Сергіївна, про визнання недійсним договору дарування квартири б/н від 30.06.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , загальною площею 40,97 кв.м, житлова площа 20,2 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2397007323101, номер запису про право власності/довірчої власності: 42745286) посвідчений нотаріусом Швецовою О.С., за реєстраційним № 1387 від 30.06.2021 року.
29.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований у Орджонікідзевському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції про що складено актовий запис №105 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 29.03.2008 року.
Від спільного шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом реєстрації актів Орджонікідзевського районного управління юстиції у м. Запоріжжя складено відповідний актовий запис за № 218, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Під час шлюбу набуте нерухоме майно серед якого є однокімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 40,97 кв.м., житлова площа 20,2 кв.м.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язків елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, як би стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Співмірність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно виник спір, з приводу нерухомого майна. Крім того існує реальна загроза істотного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі його доведеності.
Крім того, суд бере до уваги, що зазначене майно може бути продано або якимось іншим чином відчужене, що в подальшому призведе до не виконання рішення суду та порушення прав позивача.
Суд виходить з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. У зв'язку з чим, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Крім того, станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 81, 149-153, 260, 353 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт та заборонити відчуження нерухомого майна, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 40,97 кв.м., житлова площа 20,2 кв.м.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3
Копію ухвали про забезпечення позову направити особам, яких стосуються заходи забезпечення, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу суду не було вручено учасники справи у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Згідно п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через суд першої інстанції.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Строк пред'явлення ухвали до виконання один рік з дня її винесення.
Суддя: М.В. Антоненко