Справа № 666/4160/15-ц
н/п 2/766/2998/21
18.08.2021р. Херсонський міський суд Херсонської області
у складі: головуючої судді Зуб І.Ю.,
при секретарі Щербань А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення грошової компенсації за проведені роботи в житловому будинку, -
встановив:
Позивачі звернулися до суду із позовною заявою до відповідачів, в якій просять стягнути з відповідачів грошову компенсацію за проведені роботи по поліпшенню житлового будинку літера «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування якої зазначили, що ОСОБА_2 разом з її чоловіком ОСОБА_8 , правонаступником якого вона є, проведені наступні роботи по поліпшенню житлового будинку: 1982-1984 р.р. - встановлено металеву хвіртку розміром 1,2 Х 2 м; паркан з білої силікатної цегли товщиною 2 цеглини довжиною 5 м; частина подвір'я, площею 12 м2, залита бетоном; в приміщеннях 2-2 площею 12,3 м2, 2-2 площею 3,1 м2 залитий фундамент з бетону глибиною 0,5 м, збудовані стіни з силікатної білої цегли, оштукатурені розчином з вапняку, алебастру, піску, обладнана стеля в приміщеннях 2-2, 2-3 загальною площею 15,1 м2 з дощок, дерев'яних брусків, дранки, замісу з глини, тирси, соломи, штукатурки, обладнаний дах над приміщенням 2-2 площею 12,3 м2, 2-3 площею 3,1 м2 з дерев'яних брусків та шиферу; в 1983 році обладнано водопровід довжиною 7 м з колодязем, колодязь з червоної цегли розмірами 1,2 Х 0,6 Х 0,8 м; в 1983 році обладнана зливна яма з червоної цегли, розчину цементу та піску розмірами 3,5 Х 1 м; у 1986 році проведено газопровід до частини будинку, де вони мешкали; в 1983 році стіни літньої кухні літера «В» обкладені цеглою. Батьком позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 у частині будинку (приміщення 1-2, 1-3, 1) зовні обкладені білою силікатною цеглою, обладнана стеля в цих приміщеннях загальною площею 16,8 м2 з дощок, дерев'яних брусків, дранки, замісу з глини, тирси, соломи та штукатурки; обладнано паркан з білої силікатної цегли довжиною 18 м, товщиною дві цеглини висотою 1,2 м; залита бетоном частина подвір'я площею 28 м2, обладнаний водопровід довжиною 7м з колодязем з червоної цегли розміром 1,2 Х 0,6 Х 0,8 м; 1987-1988 роках обладнано газопровід.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 03.09.2015 року відкрито провадження у даній справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями 13.05.2016 року обрано новий склад суду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.05.2016 року прийнято дану справу до провадження.
20.09.2016 року відповідачем ОСОБА_3 подано заперечення на позовну заяву, в якій вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.
22.09.2016 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області у даній справі призначено будівельно-технічну експертизу та зупинене провадження.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.11.2016 року відновлено провадження у справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.02.2017 року обрано новий склад суду.
27.02.2017 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області прийнято до провадження дану справу.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.11.2018 року постановлено розглядати за правилами загального провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, 23.04.2020 року обрано новий склад суду.
27.04.2020 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.07.2020 року витребувано докази у справі, а саме - матеріали інвентарної справи.
09.09.2020 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
30.11.2017 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог, оскільки власниками є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , просить з них стягнути на її користь грошову компенсацію за роботи по поліпшенню житлового будинку у розмірі 45832,50 грн. - з кожного, також просить стягнути з них судові витрати.
Дана заява містить змінені вимоги, уточнення щодо складу відповідачів - не надано даним позивачем.
14.11.2018 року представником ОСОБА_4 - адвокатом Котенко Т.В. подано заяву про застосування строків позовної давності, зазначаючи, що з 27.08.1987 року, а саме з дати ухвалення рішення Дніпровським районним судом м. Херсона сторонам процесу було відомо про порушення свого права. У зв'язку із пропуском строку позовної давності, просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3 , від свого імені та від імені відповідача ОСОБА_4 подала відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи про необґрунтованість позовних вимог.
Заслухавши сторони, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Під час судового засідання позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , їх представник, адвокат Токаленко В.М. підтримали позовні вимоги, з підстав зазначених в позовній заяві, просили їх задовольнити.
З пояснень позивача ОСОБА_2 , яка підтримала обставини, зазначені в позові вбачається, що у 1981 році одружилася з ОСОБА_10 . Будинок був побудований в 1937 році, у 1957 оформили спадщину на 4 братів, поділили землю. У будинку залишилися ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а середнім збудували окремі будинки. Будинок був фактично зруйнований, тому у 1981 році виносили сміття, залили фундамент, побудували стелю з цегли, прибудову 17 м2, дах з дерев'яних брусків та шиферу. Стелю будували під дах - спочатку залишили лише дах та опори - після того як підігнали стелю переклали дах. Будівельні роботи проводили в період з 1981-1984 роки, газопровід приблизно у 1986 році. Брат ОСОБА_11 допомагав фізично при ремонтних роботах, кошти не надавав. Інші співвласники в реконструкції участі не брали. Зазначає, що частки змінилися в будинку, оскільки його розширили.
Також ОСОБА_2 на запитання пояснила, що інші спадкоємці не навали згоду на проведення перебудови, вони їх згоди не питали. Станом на 1982 рік будинок не був забезпечений водопостачанням та газопостачанням. Чи надавала вона технічну документацію на газопостачання - не пам'ятає.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги. Просила відмовити в їх задоволенні. Пояснила, що будинок побудований у 1937 році, там жили 4 брати та їх батьки, в 1944 році будинок був зруйнований, а потім відбудований, ОСОБА_12 помер у 1957 році, залишилися проживати 4 брати, половину будинку займав ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , іншу частину ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Хлопці одружилися, але продовжували проживати разом. ОСОБА_14 з дружиною проживали у будинку до 1965 року разом с ОСОБА_8. ОСОБА_11 з дружиною жив разом з ОСОБА_13 . Пізніше ОСОБА_14 та ОСОБА_13 побудували собі будинки, але від своєї частки у батьківському будинку не відмовлялися. Будинок був з водопроводом ще у 1957 році, в 1962 році ОСОБА_14 ввів ще одну лінію. У 1982 році ОСОБА_15 одружився з ОСОБА_16 , а у 1983 році побачили, що почався завіз будівельних матеріалів до будинку, думку інших співвласників вони не питали, ми звертались із відповідними заявами про припинення такого будівництва. Під час розгляду справи, була експертиза де зазначено про наявність поліпшень, за які ми погодились сплатити кошти, але ОСОБА_8 з цим не погодився. Старий будинок був придатний до проживання.
Представник відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_4 - адвокат Котенко Т.В. позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову. Зазначила, що відповідачі побачили будинок тільки під час проведення експертизи.
Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 позовні вимоги не визнали, підтримали пояснення ОСОБА_3 .
Крім того представник відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_4 - адвокат Котенко Т.В. просила застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду, підтримала обставини, викладені в заяві про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Представник позивачів - адвокат Токаленко В.М. зазначила, що строк позовної давності, на її думку не пропущений, його слід рахувати з 23.07.2012 року. Тобто з дати ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 873 від 11.11.2016 року визначено вартість робіт, що виконані в період з 1976 ро по 1986 рік в частинах будинку АДРЕСА_2 .
Опитаний в судовому експерт ОСОБА_19 пояснила, що визначення вартості відбувалось шляхом розрахунків програмою кошторису. Заміри експерт робила та використовувала інформацію з матеріалів інвентарної справи щодо змін в будинку.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , пояснив що допомагав ОСОБА_21 та ОСОБА_16 під час ремонтних робіт в будинку в 1983 році. Пояснив, що ОСОБА_15 платив людям гроші за ремонтні роботи.
Свідок ОСОБА_22 пояснив, що знав ОСОБА_23 приблизно з 1979 року. Надав пояснення, з яких вбачається, що будинок будувався з початку, оскільки ОСОБА_15 його зніс.
Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснив, що привозив цемент, вікна, двері до будинку ОСОБА_2 у 1982 - 1983 роках, працював тоді шофером. Зазначив, що будинок був розвалений, була балка, яка підпирала стелю, родичів чоловіка ОСОБА_16 там не бачив.
Суд не дає оцінку даним доказам, виходячи з наступного.
Цивільний процесуальний закон визначає перелік окремих обставин за наявності яких учасники справи звільняються від доказування.
Так відповідно до ст. 82 ЦПК України підставами для звільнення від доказування є наявність обставин, які визнаються учасниками справи або таких, які визнано загальновідомими, наявність обставин, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже виходячи із змісту вказаної норми склад учасників справи для наявності преюдиції має бути ідентичний.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 27.08.1987 року розглянуто позов ОСОБА_9 , ОСОБА_23 до ОСОБА_25 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання права власності на домоволодіння. Даним рішенням встановлено, що при дослідженні доказів, у суду немає сумнівів, що позивачами зроблено поліпшення в будинку АДРЕСА_2 , які мають бути компенсовані в грошовому еквіваленті відповідачами у справі. В тексті рішення є посилання на результати експертизи від 24.05.1987 року. Також зазначено, що позивачі категорично відмовились від грошової компенсації за проведені ними поліпшення, наполягали на визнанні права власності за ними. В задоволенні позову про визнання права власності було відмовлено. (а.с. 25-28 т. 1)
Так, суд дійшов висновку, що судовим рішенням від 27.08.1987 року, встановлено факт поліпшень, які зроблені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.2007 року, ОСОБА_7 є спадкоємцем 2/15 частин будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд в будинку АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_26 . ( а.с. 32 т. 1)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.2007 року, ОСОБА_7 є спадкоємцем 2/45 частин будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд в будинку АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_25 ( а.с. 33 т. 1)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.2007 року, ОСОБА_6 є спадкоємцем 2/15 частин будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд в будинку АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_26 . ( а.с. 34 т. 1)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.09.2007 року, ОСОБА_6 є спадкоємцем 2/45 частин будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд в будинку АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_25 ( а.с. 35 т. 1)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2006 року, ОСОБА_4 є спадкоємцем 2/15 частин домоволодіння АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_27 ( а.с. 36 т. 1)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2006 року, ОСОБА_5 є спадкоємцем 2/15 частин домоволодіння АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_27 ( а.с. 37 т. 1)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2006 року, ОСОБА_3 є спадкоємцем 2/15 частин домоволодіння АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_27 ( а.с. 38 т. 1)
З свідоцтва про право на спадщину від 25.07.1996 року вбачається, що після смерті ОСОБА_9 є ОСОБА_28 та ОСОБА_29 в рівних частках 2/15 частини житлового будинку АДРЕСА_2 . (а.с. 41 т. 1)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.08.20 року, ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/15 частин домоволодіння АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_28 ( а.с. 42 т. 1)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.04.2006 року, ОСОБА_30 є спадкоємцем 3/5 частин домоволодіння АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_23 ( а.с. 46 т. 1)
Згідно договору купівлі-продажу від 21.11.2008 року ОСОБА_30 подарувала 3/5 частини домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (а.с. 47 т. 1)
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 ОСОБА_30 змінила ім'я на " ОСОБА_30 " (а.с. 49 т. 1)
16.02.2010 року рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона розглянуто позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Дніпровської районної у м. Херсоні ради, третя особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Дніпровської ради народних депутатів. Позов задоволено частково, скасовано п. 2.8 рішення № 126, п. п. 1.5.1 1.5.2 рішення № 217, відносно спірного будинку. (а.с. 15-18 т. 1)
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.03.2012 року, визнані недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, які вказані вище. Також визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право приватної власності на 2/5 спірного будинку. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.(а.с. 19-21 т. 1)
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 23.07.2012 року зазначене судове рішення скасоване частково, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ухвалене нове, а саме: відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку між ОСОБА_30 та ОСОБА_2 від 21.11.2008 року з підстав неправильного обрання способу захисту. (а.с. 22-24 т. 1)
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 17.06.2013 року задоволено позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 23/100 домоволодіння, визнано за сторонами право власності на частини домоволодіння в порядку спадкування за законом. (а.с. 10-13 т.1)
За загальним правилом, спадкування - це перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла, до її спадкоємців, воно забезпечує правонаступництво цивільних прав і обов'язків після смерті їх носія.
Виходячи зі змісту ст. 1216 ЦК України, права та обов'язки спадкодавця переходять до його спадкоємців як єдине ціле. Виняток складають ті права та обов'язки, існування яких є невіддільним від особи спадкодавця і які, відповідно, припиняються з настанням його смерті.
На підставі наведеного встановлено, враховуючи спосіб набуття права власності на спірний будинок, що сторони у даній справі є правонаступниками сторін у справі, в якій прийнято рішення 27.08.1987 року Дніпровським районним судом м. Херсона, й факти, встановлені даним рішенням не доказуються при розгляді даної справи.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Статтею 71 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) встановлено загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
На підставі викладеного встановлено, що позивачі та відповідачі є правонаступниками позивачів та відповідачів у справі, яка розглянута 27.08.1987 року, де встановлено судовим рішенням факт поліпшень в житловому будинку АДРЕСА_2 , зазначено право позивачів на отримання компенсації в грошовому вираженні у зв'язку із поліпшеннями, зафіксовано готовність виплати компенсації відповідачами та відмову позивачів від такої компенсації. Наведене дає підстави визначитись, що строк позовної давності на звернення з вимогами про стягнення компенсації слід відраховувати саме з дати судового рішення - 27.08.1987 року.
ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , позов яких розглянуто 27.08.1987 року, за життя не звернулись із позовними вимогами про стягнення компенсації за проведені поліпшення. Вступ у справу правонаступників не є підставами для визнання причин пропуску строку звернення до суду із захистом порушеного права поважними.
У відповідності із ч. 1 ст. 262 ЦК України, позовна давність у разі зміни сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
На підставі наведеного суд встановив, що судовим рішенням від 27.08.1987 року встановлено факт здійснення поліпшень в будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 й зазначено в тексті рішення про їх право на компенсацію з боку відповідачів. Тобто про наявність порушеного право власникам майна було відомо саме з 27.08.1987 року, які в межах позовної давності не звернулись за захистом порушеного права.
З наведених вище підстав суд не погоджується з твердженням адвоката позивачів Токаленко В.М. щодо відрахування строку звернення до суду з 23.07.2012 року, а саме з дати ухвалення апеляційним судом Херсонської області рішення у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_30 , Дніпровської районної ради у місті Херсоні, Першої Херсонської Державної нотаріальної контори, третя особа - Херсонське державне бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним та скасування правовстановлюючих документів, яким частково скасовано рішення суду першої інстанції від 05.03.2012 року та відмовлено в задоволенні позову в частині визнання договору дарування частини житлового будинку між ОСОБА_30 та ОСОБА_2 від 21.11.2008 року з підстав неправильного обрання способу захисту.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином суд вважає, що заява про застування наслідків спливу строку позовної давності є обґрунтованою, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити внаслідок пропуску строку позовної давності на звернення до суду із захистом порушеного права.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення грошової компенсації за проведені роботи в житловому будинку - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення до Херсонського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено (враховуючи кількість робочих, вихідних та святкових днів) 30.08.2021 року.
СуддяІ. Ю. Зуб