Справа № 591/6987/20
Провадження № 2/591/880/21
26 серпня 2021 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Ніколаєнко О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гончаренко Т.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства, внесення змін до актового запису,-
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 2009 по 2019 рік проживав з відповідачкою разом однією сім?єю. Від стосунків мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент народження дитини сторони проживали окремо та дитина була зареєстрована на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Після народження дитини позивач постійно спілкувався з нею та проводив час разом, цікавився її особистим життям, брав участь у її навчанні та вихованні, надавав матеріальну допомогу. Більше 11 місяців відповідачка перешкоджає позивачу у побаченнях із дитиною, що стало причиною для звернення до суду із позовом.
Просить визнати його батьком дитини ОСОБА_4 , внести зміни до актового запису про її народження, зазначивши у розділі відомостей про батька « ОСОБА_1 , громадянин України», виключивши відомості про батька - ОСОБА_5 та змінивши прізвище дитини на « ОСОБА_6 ».
Ухвалою суду від 23.11.2020 відкрито загальне провадження у даній справі. Призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 16.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою суду від 30.03.2021 призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, у зв?язку з чим зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 25.06.2021 поновлено провадження у справі у зв?язку з надходженням повідомлення про неможливість проведення експертизи через неявку відповідача та дитини. Ухвалою суду від 12.08.2021 витребувано докази.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав із зазначених у позові підстав. Додатково пояснив, що проживали однією сім?єю з відповідачкою без реєстрації шлюбу. Відповідачка при реєстрації дитини не вказала відповідача як батька. Причиною зазначив наявність її фінансових зобов?язань перед банківськими установами. З 2019 року сторони припинили спільне проживання та з цього часу позивачка перешкоджає йому брати участь у вихованні дитини. З червня 2020 року позивачка виїхала за кордон, у Угорщину, де проживає та працює. Весь цей час дитина проживає за згоди відповідачки у бабусі - матері позивача, з якою позивач знаходиться у неприязних відносинах. З боку відповідачки та матері позивача, з якою проживає дитина, позивачу чиняться перешкоди у вихованні та спілкуванню з дитиною. Відсутність відомостей про позивача як батька дитини ускладнює вирішення питань, пов?язаних із взаємовідносинами з медичними закладами та закладами освіти, можливістю подорожувати з дитиною всередині країни та за кордоном.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надала, під час розгляду справи до суду не з?являлась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що відповідачка та позивач з 2009 року мали особисті стосунки, періодично проживали разом, однак ці відносини не мали систематичного характеру. У відповідача були близькі стосунки з іншою особою. Дитина народжена не від позивача. На час розгляду справи відповідачка проживає у Республіці Угорщина, через наявність карантинних обмежень не має можливості повернутися до України. З літа минулого року дитина зі згоди відповідачки проживає у м. Білопіллі у матері позивача - ОСОБА_7 , там відвідує школу. Однак відповідач заперечує, що вказана особа є бабусею дитини. Під час спільного проживання з позивачем у відповідачки склались гарні стосунки з його матір?ю, тому вона, виїжджаючи за кордон, залишила дитину у неї. Просить відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян її матір?ю є ОСОБА_3 , відомості про батька записані за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Батьком зазначений ОСОБА_5 (а.с. 7,17).
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомила, що є знайомою сторін, їх діти ходили разом до дитячого садочку та школи. Зі слів відповідачки позивач є батьком дитини. Сторони разом із дитиною проживали разом. Дитина сприймала позивача як батька. Він виховував її, ходив на батьківські збори у садочок та школу, забирав із садочку. Близько року тому позивач та відповідачка посварилися, дитину відвезли до м. Білопілля до бабусі, а відповідачка виїхала за кордон.
Свідок ОСОБА_9 повідомила, що перебуває у дружніх стосунках зі сторонами. Сторони жили однією сім?єю, виховували дитину. Дитина сприймає позивача як тата. Відповідачка у спілкуванні з дитиною також називала позивача татом та сприймала його як батька своєї дитини.
Свідок ОСОБА_10 повідомив, що є другом позивача. Позивач проживав з відповідачкою та дитиною. Всі відносини у сім?ї свідчили про те, що позивач є батьком ОСОБА_11 . Після того, як сторони посварились і почали проживати окремо, відповідачка говорила йому, що ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_11 . До того сторони з дитиною проживали як звичайна сім?я, дитина сприймала позивача як батька.
Ухвалою суду від 30.03.2021 за клопотанням позивача було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання, чи є ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 30.04.2021 експертом ДНДЕКЦ МВС України направлено до суду клопотання, у тому числі, про надання зразків біологічного матеріалу сторін та дитини. Призначено місце, дату та час відібрання зразків - 09.06.2021 з 09:00 год до 12:00 год за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 115). Копію клопотання експерта 12.05.2021 отримав представник відповідача (а.с. 118). У зв?язку з неявкою відповідачки та дитини для відібрання порівняльних зразків на підставі ст. 72 ЦПК України судовим експертом ДНДЕКЦ МВС України Кравцем В.П. було направлено 16.06.2021 повідомлення №СЕ-19-21/13741-БД про неможливість проведення експертизи (а.с. 120-121).
Відповідно до відповіді головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби Украхни від 13.08.2021 громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнула державний кордон у напрямку виїзду за межі України 08.08.2020. Іншої інформації про перетин державного кордону зазначеною особою за період з 03.07.2020 по 08.07.2021 немає (а.с. 169).
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною 1статті 126СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має грунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обгрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з?ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
З метою встановлення батьківства шляхом проведення судової молекулярно-генетичної експертизи позивачем було заявлено клопотання про проведення такої експертизи, яке було задоволено судом. У судовому засіданні при вирішенні питання про призначення експертизи суд з?ясовував, чи має намір відповідачка в?їхати на територію України та за повідомленням представника відповідача вона збиралась, у разі наявності такої можливості, приїхати до України на початку літа 2021 року. Разом з тим, протягом розгляду справи представник відповідача зазначав, що через наявність карантинних обмежень, пов?язаних із запобіганням поширенню COVID-19, а також у зв?язку з тим, що відповідачка працює в Угорщині, вона не має можливості прибути в Україну.
Про дату, час та місце відібрання зразків біологічного матеріалу для проведення експертизи відповідачка була завчасно повідомлена через свого представника. Однак не з?явилась для відібрання матеріалу. Жодних доказів того, що відповідачка не мала об?єктивної можливості прибути для відібрання зразків матеріали справи не містять. Зокрема, представником відповідача не було надано доказів на підтвердження того, що відповідачка працевлаштована за межами України та у зв?язку з робочим графіком не має можливості повернутися до України.
Доводи відповідача про неможливість прибуття на територію України у зв?язку із наявними карантинними заходами суд вважає безпідставними.
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 9 грудня 2020 р. № 1236 у редакції, яка діє з 08.04.2021, самоізоляції підлягають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, які перетинають державний кордон на в'їзд в Україну, крім таких осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою: осіб, які мають негативний результат тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції, яке проведено не більш як за 72 години до перетину державного кордону.
Самоізоляція, обсервація особи у зв'язку з перетинанням державного кордону припиняється в разі одержання негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції, який проведено після перетинання державного кордону.
З наведеної норми вбачається, що на час призначення дати відбору експериментальних зразків для проведення експертизи, повідомлення відповідача про вказану дату в?їзд на територію України для громадян України не був заборонений. Відповідачка не була об?єктивно позбавлена можливості через карантинні заходи прибути на територію України, у тому числі для проведення призначеної судом експертизи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача, яка полягала у неприбутті за викликом експерта для відбору експериментальних зразків є ухиленням від подання експертам необхідних матеріалів для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, без яких проведення експертизи було неможливим. На підставі ст. 109 ЦПК України суд визнає обставину, для з?ясування якої експертиза була призначена, доведеною.
Батьківство позивача по відношенню до ОСОБА_4 підтверджується поясненнями свідків, які пояснили, що протягом спільного проживання позивача з відповідачкою позивач сприймався відповідачем як батько її дитини, а сама дитина - ОСОБА_11 , сприймає позивача як батька. На підтвердження батьківства позивача та визнання такого факту відповідачем також свідчить те, що дитина протягом періоду з червня 2020 року по дату розгляду справи, тобто більше року, проживає зі згоди відповідачки у матері позивача, в той час як мати дитини перебуває за кордоном. Вказана обставина визнається як позивачем, так і відповідачем.
Враховуючи пояснення сторін та свідків, суд вважає, що походження дитини від позивача є встановленим поза розумним сумнівом та не спростовано відповідачем. Тому суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення батьківства позивача відносно ОСОБА_4 та внесення відповідних відомостей про батька до актового запису про народження дитини.
Відносно вимоги про зміну прізвища дитини на « ОСОБА_6 » суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11. 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року має право на збереження індивідуальності.
Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім'я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Відповідно до ст. 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Частинами третьою, п'ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
Інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни її прізвища.
При вирішенні вимог про зміну прізвища дитини суд враховує, що дитина ідентифікує себе за прізвищем матері - « ОСОБА_12 », користується ним в побуті та соціумі. Досягла віку, з якого прізвище може змінюватися за її згодою. Позивачем не було заявлено клопотання про виклик дитини до суду для з?ясування її думки щодо зміни прізвища. Жодних доказів наявності бажання дитини змінити прізвище матеріали справи не містять.
Надаючи оцінку наведеним обставинам суд, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, вважає, що позивач не довів відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, що зміна прізвища дитини буде відповідати її інтересам. За відсутності даних про бажання дитини змінити прізвище підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 391, 405 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства, внесення змін до актового запису задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Внести до актового запису про народження № 2801, складеного 25 листопада 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції у Сумській області наступні зміни: в розділі відомостей про батька зазначити « ОСОБА_1 , громадянин України», виключивши відомості про батька - ОСОБА_5 .
У задоволенні позовних вимог у частині внесення змін до актового запису про зміну прізвища дитини з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_6 » відмовити у зв?язку з необгрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення через Зарічний районний суд м. Суми. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження : вул. Петропавлівська, 75, м.Суми, код ЄДРПОУ 42735143.
Повний текст рішення виготовлено 01.09.2021.
Суддя О.О. Ніколаєнко