26.08.2021 Справа №607/14722/21
Провадження № 3/607/6619/2021
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Делікатна Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживає в АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №306163, громадянин ОСОБА_1 02 серпня 2021 року о 15 год. 54 хв. в м. Тернополі по вул. Качали, 18, керуючи автомобілем «Hundai Santafe», номерний знак НОМЕР_1 , будучи причетним до скоєння дорожньо-транспортної пригоди місце події залишив. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП не визнав та суду пояснив, що 02 серпня 2021 року о 15 год. 54 хв. в м. Тернополі по вул. Качали, 18, він, керуючи автомобілем «Hundai Santafe» та рухаючись заднім ходом не бачив, що зачепив автомобіль «Subaru Forester», оскільки не відчув удару.
Захисник Скиба В.М. просить справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу цього правопорушення.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно п. 2.10 (а) ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
В якості доказів, на підтвердження вини ОСОБА_1 , до протоколу серії ААБ №306163 долучено:
- схему місця ДТП, яка сталася 02 серпня 2021 року в м. Тернополі по вул. Качали, 18;
-письмові поясненнями ОСОБА_2 від 02 серпня 2021 року, в яких вона вказала, що 02 серпня 2021 року близько 16 год. 30 хв. виявила пошкодження заднього бампера на припаркованому нею автомобілі «Subaru Forester», р.н. НОМЕР_2 . Переглянувши відеспостереження встановила, що наїзд на її транспортний засіб здійснив автомобіль «Hundai Santafe», номерний знак НОМЕР_1 ;
-протокол огляду та вилучення транспортного засобу від 02 серпня 2021 року, за результатами якого в транспортному засобі марки «Hundai Santafe», номерний знак НОМЕР_1 встановлено пошкодження ЛФП, потертості переднього бампера з лівої сторони по центру переднього бампера;
-протоколом огляду та вилучення транспортного засобу від 02 серпня 2021 року, за результатами якого в транспортному засобі марки «Subaru Forester», р.н. НОМЕР_2 встановлено пошкодження заднього бампера по середині, ЛФП та потертість заднього бампера з правої сторони;
-рапорт інспектора роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області Березовської Л.В. від 02 серпня 2021 року, який повністю узгоджується з обставинами викладеними у протоколі;
-протоколом огляду транспортного засобу від 13 серпня 2021 року, за результатом проведеного зовнішнього огляду транспортного засобу «Hundai Santafe», номерний знак НОМЕР_1 встановлено пошкодження ЛФП у вигляді подряпини переднього бампера з ліва.
Отже, з досліджених доказів суд встановив, що ОСОБА_1 міг не бачити, що був учасником дорожньо-транспортної пригоди 02 серпня 2021 року, оскільки не відчув удару, а встановлені пошкодження його транспортного засобу були не значні, у зв'язку з чим він не порушив п.2.10 (а) ПДР України, про що йдеться у протоколі серії ААБ №306163.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.
Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 122-4, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складів зазначених адміністративних правопорушень.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяЛ. В. Делікатна