Справа № 215/2501/21
2/215/1994/21
30 серпня 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді Лиходєдова А.В.
при секретарі Бисовій В.А.
згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження), без повідомлення учасників процесу, справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСРЕМОНТ» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з профзахворюванням,
У квітня 2021 року позивач звернувся до суду зі вказаним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що він працював на підприємстві відповідача з 01.01.2009 р. по 04.05.2020 р. слюсарем черговим та з ремонту устаткування спеціалізованої дільниці №4 з ремонту технологічного устаткування дробильної фабрики ПрАТ ПівнГЗК», з правом пільгового пенсійного забезпечення по списку № 1.
Тривалий строк роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу призвели до стійкої втрати його професійної працездатності та професійних захворювань:
1.Хронічного обструктивного захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії», група «В». Легенева недостатність другого ступеня.
2.Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня.
Висновком обласної МСЕК №2 від 29.03.2021 р. № 059620 йому первинно визначена
стійка втрата професійної працездатності у розмірі 35% безстроково (30% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) та встановлено 3-тю групу інвалідності безстроково (довідка обласної МСЕК №2 від 29.03.2021 р. № 627610).
У зв'язку з професійним захворюванням та втратою працездатності змінилися його образ і якість життя, що завдає йому моральних страждань.
Оскільки жодної норми, яка б регулювала порядок розрахування розміру завданої моральної шкоди не існує, виходячи з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, втрати нормальних життєвих зв'язків, необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, враховучи вимоги розумності і справедливості, вважає що розмір моральної шкоди, завданий відповідачем дорівнює 200 000 грн..
03.06.2021 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він проти заявлених вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому посилається на те, що позивач працював на підприємстві відповідача 11 років 4 місяців, а на іншому підприємстві - ПрАТ «ПівнГЗК» - 6 років 2 місяці. За час трудової діяльності на підприємстві відповідача позивач не звертався до роботодавця щодо погіршення свого стану здоров'я або необхідності зміни умов праці та був допущений до роботи у шкідливих та важких умовах праці виробничого середовища на підставі медичних довідок про стан здоров'я, які не відображали обмеження або рекомендації за наявним за наявним на теперішній час діагнозом. Тому відповідач вважає недоведеність факту завдання ним шкоди позивачу, внаслідок якої у нього виникло б право на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідачем у повною мірою було забезпечено належні умови праці позивача, що полягало у проведені атестації робочих місць, забезпечення працівників індивідуальними засобами захисту, а також інформуванні при укладенні трудового договору про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, і про права працівника на пільги та компенсації за роботу в таких умовах. Тому позивач свідомо прийняв запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки і не скористався своїм правом, наданим ст.28 КЗпП у будь-який час розірвати трудовий договір. Отже, тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці, яка збільшує рівень професійного ризику, залежить від останнього і лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору. Також відповідач вважає, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між професійним захворюванням позивача та його роботою у відповідача. Заявлена до стягнення сума моральної шкоди, на думку відповідача, не відповідає критеріям розумності і справедливості та не може бути стягнута з відповідача, оскільки правовідносини позивача та відповідача ґрунтувались на трудовому договорі, а до цих правовідносин не може застосовуватись такий спосіб захисту як компенсація моральної шкоди. За відсутності доведених фактів спричиненої позивачу моральної шкоди є недоведеними його твердження щодо зміни умов життя і тривалості душевних страждань. Просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у період з 01.01.2009 по 04.05.2020 слюсарем черговим та з ремонту устаткування спеціалізованої дільниці №4 з ремонту технологічного устаткування дробильної фабрики ПрАТ «Північний ГЗК». Звільнився з підприємства 04.05.2020 за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію (а.с.5-8). Працюючи у відповідача протягом тривалого часу, а саме 11 років 4 місяці, в умовах впливу шкідливих факторів, позивач отримав професійні захворювання та висновком МСЕК від 29.03.2021 йому первинно було встановлено 35% втрати професійної працездатності: 30% по ХОЗЛ; 5% по туговухості та третю групу інвалідності з 15.03.2021 безстроково (а.с.23,24).
Із п.14 дослідженого Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 14.01.2021 слідує, що позивачу встановлено діагнози:
1. Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії», група «В». Легенева недостатність другого ступеня.
2. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). (а.с.19).
Як вбачається з п.18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 14.01.2021, причиною виникнення професійних захворювань позивача є: перевищення гранично-допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу:
- пил переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, з вмістом кристалічного діоксиду кремнію у пилу до 0% - перевищує гранично-допустиму концентрацію в 2,1 рази;
- еквівалентний рівень шуму 85 дБА, що перевищує допустимий рівень на 5 дБА (а.с.20).
Із п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання слідує, що працюючи слюсарем черговим та з ремонту устаткування на дільниці №4 з ремонту обладнання дробильних фабрик №№1,2,3, цехів з виробництва обкотишів №№1,2, рудозбагачувальної фабрики №1, ремонтного управління №1 ТОВ «Кривбасремонт» виконував монтаж, демонтаж, ремонт (поточний і капітальний), налагодження, випробування та технічне обслуговування механічної частини складних машин, вузлів і механізмів технологічного устаткування, що розміщене на ремонтних майданчиках або безпосередньо на місцях встановлення технологічного устаткування в умовах цеху з виробництва обкотишів №1 (ЦВО-1) на території замовника ПрАТ «ПівнГЗК». При цьому під час виконання ремонтних робіт внаслідок недосконалості технологічного процесу підпадав під дію шкідливих виробничих факторів: пил, шум (а.с.20).
У п.20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання вказано, що враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 11 років 4 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів та неодноразову зміну керівництва, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, встановити неможливо (а.с.21).
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Суд вважає, що зазначеного обов'язку відповідач не виконав.
Згідно ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України, передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання, складеного 14.01.2021, причиною виникнення професійних захворювань позивача є те, що в процесі роботи позивач підпадав під вплив підвищених параметрів важкості праці, пилу фіброгенної дії з вмістом кристалічного діоксиду кремнію до 10% та шуму.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач працював на інших підприємствах, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14 січня 2021 року, професійні захворювання у позивача виникли внаслідок його праці саме на підприємстві відповідача, де внаслідок недосконалості технологічного процесу підпадав під дію шкідливих виробничих факторів: пил, шум, та згідно зі ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Посилання представника відповідача на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці, та що саме його дії стали причиною професійних захворювань, безпідставні та суперечать викладеному.
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» і нести відповідальність за їх невиконання у встановленому законом порядку.
Отже, враховуючи те, що позивачу первинно та безстроково встановлено 35% втрати працездатності, третя група інвалідності, роботу в шкідливих умовах у відповідача протягом 11 років 4 місяців, а також характер захворювань, пов'язаних із спричиненням профзахворюваннями фізичних і моральних страждань позивачу, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування з боку відповідача моральної шкоди, так як факт заподіяння позивачеві моральної шкоди наявний. Вінзмушений змінити звичний спосіб життя - постійно лікуватися. Всі ці обставини дуже ускладнюють його життя, створюючи почуття пригніченості, психологічного дискомфорту, що призводить до моральних страждань та переживань, значним чином змінили порядок його життя, порушили його нормальні життєві зв'язки, для чого він повинен прикладати значні додаткові зусилля для організації свого життя.
Разом з тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди, що позивач просить стягнути, період часу роботи у відповідача в шкідливих умовах необґрунтовано завищений. Тому вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховуючи роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер та глибину його фізичних, душевних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін його життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, виходячи з міркувань розумності,виваженості та справедливості потрібно стягнути з відповідача 120000 грн. за встановлені вперше і безстроково 35 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати - 1200 грн. судового збору станом на дату подачі позову, від сплати якого було звільнено позивача.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з отриманням професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 гривень, яку суд, враховуючи норми ст. 137 ЦПК України, та надані підтверджуючі докази понесених витрат (а.с. 38-42), вважає необхідним задовольнити.
На підставі викладеного, ст. ст. 153, 173, 237 -1, КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСРЕМОНТ» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з профзахворюванням -задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСРЕМОНТ» (місцезнаходження: 50079, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова,71, код ЄДРПОУ: 36220109) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) - 120000 (сто двадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСРЕМОНТ» (місцезнаходження: 50079, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова,71, код ЄДРПОУ: 36220109) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) - 6000 (шість тисяч) гривень - витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСРЕМОНТ» на користь держави судовий збір в розмірі 1200 грн..
Рішенняможе бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складення його повного тексту.
Повний текст рішення складено 01.09.2021.
Суддя: