10 червня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-2342/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
при секретарі - Коробовій А.В. ,
за участю:
представника позивача - Фищука В.В.,
представника відповідача -Івіної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Гадяцький елеватор" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
27 травня 2010 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Гадяцький елеватор" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 29 681,92 грн. та пені в сумі 373,80 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач за 2 робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, повинен був до 16.04.2010 року сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 29 681,92 грн. Враховуючи те, що адміністративно-господарські санкції відповідачем не були сплачені, йому було нараховано пеню в розмірі 373 грн. 80 коп. Вважає, що сума адміністративно-господарських санкцій та пені підлягає стягненню в судовому порядку.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У своїх запереченнях посилався на те, що виходячи із положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на підприємства не покладено обов'язку безпосереднього пошуку інвалідів для його працевлаштування, натомість підприємство зобов'язано створити робоче місце для інваліда і проінформувати державну службу зайнятості про наявність вакантних робочих місць для інвалідів, а працевлаштування здійснюється шляхом безпосереднього звернення інваліда на підприємство або до державної служби зайнятості, яка організовує його працевлаштування. Зазначав, що у 2009 році на підприємстві відповідача працювало 14 осіб, яким встановлено інвалідність, разом з тим середньооблікова кількість працюючих інвалідів склала 10 осіб. З метою забезпечення виконання норми працевлаштування інвалідів (12 осіб) підприємством протягом 2009 року щомісячно подавалися до Гадяцького районного центру зайнятості звіти 3-ПН, однак центром зайнятості інваліди не направлялися для працевлаштування. Вважає, що підприємством було вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштуванню інвалідів, тому до нього не повинна застосовуватись відповідальність, передбачена ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено у ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Згідно п. 9 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом ст. 20 України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Пункт 4 ст. 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду.
Судом встановлено, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/204/3), поданим Відкритим акціонерним товариством "Гадяцький елеватор" 08 лютого 2010 року Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2009 рік становила 293 особи, фонд оплати праці штатних працівників -4348,4 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника -14 840 грн. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) - 10 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (рядок 03) -12 осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.
З огляду на викладене, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу 4% становить 12 осіб (293 х 0,04).
Як вбачається із звіту Відкритого акціонерного товариства "Гадяцький елеватор" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ), середньооблікова кількість працевлаштованих у 2009 році інвалідів склала 10 осіб.
Враховуючи те, що чотирьохвідсотковий норматив для працевлаштування інвалідів складав 12 осіб, а фактично на підприємстві було зайнято 10 робочих місць, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, склала 2 особи.
Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Разом з тим, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом із пояснень представника відповідача, які підтверджуються матеріалами справи, встановлено, що протягом 2009 року у ВАТ «Гадяцький елеватор»працювало 14 осіб із встановленою групою інвалідністю: ОСОБА_4 (з 15.05.2001 року, прийнятий згідно наказу від 04.05.2001 року), ОСОБА_5 (прийнята згідно наказу № 28 від 22.02.1973 року), ОСОБА_6 (прийнятий згідно наказу № 28 від 22.02.1973 року), ОСОБА_7 (прийнятий згідно наказу № 33 від 03.08.2007 року), ОСОБА_8 (прийнятий згідно наказу № 133 від 17.08.2006 року, звільнений 02.02.2009 року), ОСОБА_9 (прийнятий згідно наказу № 114 від 03.09.2008 року, звільнений 17.08.2009 року), ОСОБА_10 (прийнятий згідно наказу № 102 від 01.11.2005 року), ОСОБА_11 (прийнятий згідно наказу № 26а від 25.06.2007 року), ОСОБА_12 (прийнятий згідно наказу № 107/8 від 05.06.2009 року), ОСОБА_13 (прийнятий згідно наказу № 155 від 28.08.2009 року), ОСОБА_14 (прийнятий згідно наказу № 42/1 від 04.03.2009 року), Живогляд С.І. (прийнятий згідно наказу № 5 від 18.01.2008 року, звільнений 30.06.2009 року), ОСОБА_15 (прийнятий згідно наказу № 139 від 18.12.1990 року), ОСОБА_16 (прийнятий згідно наказу № 168 від 18.09.2009 року).
Відповідачем на адресу Гадяцького районного центру зайнятості протягом 2009 року було направлено звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН для працевлаштування інвалідів: станом на 30.01.2009, 27.02.2009 року -на посаду електромонтер (3-5 розряду, стаж роботи 1 -3 роки), - 1 робоче місце, апаратник обробітку зерна (3 розряду) -3 робочих місця; станом на 31.03.2009 року - електромонтер - 1 робоче місце, апаратник обробітку зерна) -2 робочих місця, станом на 29.04.2009, 29.05.2009 року електромонтер - 1 робоче місце, апаратник обробітку зерна- 1 робоче місце, 30.06.2009 року 31.07.2009 року - електромонтер - 1 робоче місце, апаратник обробітку зерна-2 робочих місця, 31.08.2009 року, 30.09.2009 року - електромонтер - 1 робоче місце, апаратник обробітку зерна-1 робоче місце, 31.10.2009 року - електромонтер - 1 робоче місце, 30.11.2009, 31.12.2009 року - апаратник обробітку зерна-1 робоче місце.
Таким чином, відповідач інформував службу зайнятості у встановленому чинним законодавством про вакантні місця для працевлаштування інвалідів, кількість яких визначалася залежно від зайнятості робочих місць для працевлаштування інвалідів на той чи інший період 2009 року, таким чином вживав заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Докази того, що будь-яким органом працевлаштування інвалідів направлялися відповідачу протягом 2009 року інваліди для працевлаштування чи інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, і що відповідач відмовив у прийнятті інвалідів на роботу, суду не надано.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
З огляду на те, що судом встановлено, що відповідач вживав усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необгрунтованим.
Отже, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. N 1434, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Гадяцький елеватор" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2010 року.
Суддя Л.О. Єресько