Номер провадження 2/754/1394/21
Справа №754/12978/20
Іменем України
20 серпня 2021 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.
за участю представника позивача - адвоката Дегтярьова О.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення та запису, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом про визнання протиправним та скасування рішення та запису.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08.10.2020 відкрито провадження по справі.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з витягу Реєстру речових прав на нерухоме майно, що був наданий позивачу представником фінансової компанії, стало відомо, що Державний реєстратор - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, 17.06.2020 виніс рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52776177 про реєстрацію права власності на квартиру позивача за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». Підстава для державної реєстрації: іпотечний договір № 33/227/П/3-06. Позивач вважає, що перехід права власності на належну йому квартиру відбувся незаконно (за відсутності правових підстав), рішення про державну реєстрацію прав та записи, які внесені на підставі таких рішень підлягають скасуванню. Зазначене призвело до порушення прав позивача. У зв'язку з викладеним позивач просить суд визнати дії державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича щодо проведення 17.06.2020 державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» - незаконними; скасувати рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, індексний номер: 52776177 від 22.06.2020 року, запис №36993004 згідно з яким 17.06.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».
14.01.2021 до суду надійшов відзив від представника ТОВ «Приватні інвестиції» відповідно до якого зазначено, що між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 49.28/227/С-П-06 від 01.09.2006, згідно пункту 2 договору Банк надає позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 44 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 1,83 процентів річних в строк до 01 вересня 2031 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань Боржника за вищевказаним кредитним договором, між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір № 33/227/П/3-06 від 01.09.2006, з усіма додатковими угодами, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., за реєстровим №3569. Згідно умов вищевказаного іпотечного договору, позичальник передав в іпотеку Банку наступне нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 50,74кв.м., житловою площею 30,30кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 26.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. 05.02.2020 між ПАТ «ДельтаБанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» було укладено договір про відступлення прав вимоги №2149/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим № 217, у відповідності до умов якого права вимоги за кредитним договором №49.28/227/С-П-06 від 01.09.2006 з усіма додатками та додатковими угодами, що укладені між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 перейшли до нового кредитора, а саме: ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції». Відомості про заміну іпотекодержателя та обтяжувача були зареєстровані в Державну реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відтак право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором повністю перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції». 22.06.2020 на підставі іпотечного договору та додаткових угод, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., за реєстровим №3569, за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» було зареєстровано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач в позовній заяві зазначає, що не отримував письмову вимогу про порушення основного зобов'язання, що на думку позивача було безумовною підставою для відмови в державній реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції», що не відповідає приписам чинного на момент такого звернення законодавства та обставинам справи. 19.02.2020 на адресу зазначену в Кредитному договорі та Іпотечному договорі надсилалася Вимога-повідомлення про усунення порушення зобов'язань та виселення (в порядку статей 35, 40 Закону України «Про іпотеку»), яка була проігнорована та повернута відправнику ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» у зв'язку із вченням встановленого строку зберігання поштового відправлення. 25.03.2020 повторно на адресу зазначену в Кредитному договорі та Іпотечному договорі надсилалася Вимога-повідомлення про усунення порушення зобов'язань та виселення (в порядку статей 35, 40 Закону України «Про іпотеку»), яка була проігнорована та повернута відправнику ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» у зв'язку із вченням встановленого строку зберігання поштового відправлення. Крім того, ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції», була виготовлена та надана довідка іпотекодержателя, що містила відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену оціночної діяльності. Отже, рішення державного реєстратора вчинене на законних підставах не підлягає скасуванню. У зв'язку з викладеним представник відповідача ТОВ «Приватні інвестиції» просить суд відмовити в задоволені позовних та стягнути на користь відповідача судові витрати.
Представник позивача - адвокат Дегтярьов О.Ф., 01.12.2020, 12.01.2021, 02.06.2021 в судових засіданнях підтримав позовні вимоги, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві. 12.08.2021 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.
Представник ТОВ «Приватні інвестиції» в судові засідання не з'явився, про місце, день та час судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток. 14.01.2021 до суду надійшов відзив від представника відповідача, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та стягнути на користь відповідача судові витрати.
Відповідач Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович в судові засідання не з'явився, про день, місце та час судових засідань повідомлявся за адресою зазначеною в позовній заяві (м. Київ, вул. Бастіона, 13, офіс 78), про причини неявки суд не повідомив. Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано відзиву на позовну заяву.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
01.09.2006 між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №49.28/227/С-П-06, відповідно до якого Банк надає позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 44 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 1,83 процентів річних в строк до 01 вересня 2031 року.
Відповідно до пункту 4 договору, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги кредитор укладає іпотечний договір.
01.09.2006 між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №33/227/П/3-06, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстровано в реєстрі №3569.
Відповідно до іпотечного договору №33/227/П/3-06 від 01.09.2006 зазначено, що предметом іпотечного договору є майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 50,74кв.м., житловою площею 30,30кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 31.08.2000 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю., за реєстровим №1641 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04.10.2000 і записаний у реєстрову книгу №д.584-166 за реєстровим №5021.
Пунктом 4.1. іпотечного договору №33/227/П/3-06 від 01.09.2006 визначено, що за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором, витратами пов'язаними із зверненням стягнення на майно, витратами пов'язаними з утриманням та збереженням майна, витрати на страхування майна, та інші витрати обумовленні виконанням умов цього договору.
26.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14.12.2015, по справі №754/546/15 задоволено позов та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №49.28/227/С-П-06 від 01.09.2006 в сумі 640269,98грн та судові витрати в розмірі 3654,00грн.
05.02.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» було укладено договір про відступлення прав вимоги №2149/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим № 217, у відповідності до умов якого права вимоги за кредитним договором №49.28/227/С-П-06 від 01.09.2006 з усіма додатками та додатковими угодами, що укладені між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 перейшли до нового кредитора, а саме: ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції».
22.09.2020 Державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем на підставі договору іпотеки №33/227/П/3-06 від 01.09.2006, зареєстроване право власності на квартиру, що належала позивачу, за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивач вважає такий перехід права власності на належну йому квартиру незаконним, що призвело до порушення його прав та є підставою звернення з даним позовом до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
За правилами ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Аналіз приписів статті 33 Закону України «Про іпотеку» дозволяє дійти висновку, що законодавцем передбачено право іпотекодержателя захистити свої майнові права у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником основного зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів: в позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі виконавчого напису нотаріуса) або в судовому порядку за рішенням суду.
Частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, далі - Закон № 898-ІV) передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог.
Статтею 37 зазначеного Закону (у цій же редакції) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, (до якого згідно з частиною другою статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки), є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
З аналізу змісту наведених норм у їх поєднанні вбачається, що за Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» № 800-VI (далі -Закон № 800-VI), який набрав чинності 14 січня 2009 року, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмети іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Нова редакція статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ «Перехідні положення» Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.
Аналіз наведених норм, як і Закон № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 915/297/17 та від 31 липня 2018 року у справі № 826/9658/15 (адміністративне провадження №К/9901/3238/18).
Отже, законодавцем визначено як спосіб позасудового врегулювання зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент набуття, на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Частиною першою статті 35 Закону «України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення статті 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Як убачається із Іпотечного договору №33/227/П/3-06, а саме пунктами 4.2, 4.3. іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення іпотекодавцем умов кредитного договору, або умов цього договору; при настанні випадків, передбачених п.4.2 цього договору, іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконанні, іпотеко держатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: - від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримання кошти на задоволення своїх вимог, - дає іпотекоавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (іпотекодавця) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя. Перебіг тридцятиденного строку починається з наступного дня, після календарної дати вручення іпотекодавцю повідомлення про намір іпотеко держателя укласти договір купівлі-продажу майна або отримання іпотекодавцем такого повідомлення направленого рекомендованим листом.
Отже договором Іпотеки не передбачена можливість набуття саме Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
Зокрема, суд зауважує, що квартира АДРЕСА_1 , виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України ОСОБА_1 за кредитом наданим в іноземній валюті, яка використовується як місце постійного проживання позичальника, а тому підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07.06.2014.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Судом установлено, що відповідач використовує нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , як єдине майно для постійного проживання, альтернативного житла, в якому міг би проживати відповідач немає. Згоди на відчуження спірної квартири власник не надавав, оскільки у нього не знаходиться у власності інше нерухоме житлове майно.
Згідно із постанови Верховного суду від 30 січня 2019 року у справі №759/21009/13-ц, провадження №61-22549 св18 вказано, що оскільки кредит позичальнику був наданий в іноземній валюті-доларах США, тому, враховуючи положення Закону України " Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземні валюті ", на квартиру, яка використовується відповідачами як місце постійного проживання, та окрім якої в них у власності немає іншого нерухомого майна, тому не може бути звернуто стягнення у рахунок погашення кредитної заборгованості.
Разом з цим, частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у висновку Великої Палати Верхового Суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (стаття 36 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до частин другої, третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Аналіз наведених положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9,15 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Відповідно Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, підставою державної реєстрації нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1 ) є іпотечний договір №33/227/П/3-06; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52776177 (було прийнято) 22.06.2020, а дата державної реєстрації права власності 17.06.2020, тобто право власності зареєстровано без відповідного рішення.
Установлено, що 19.02.2020 та 24.03.2020 на адресу ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» направляли повідомлення про усунення порушень зобов'язань та виселення, за змістом якого Товариство, визначивши суму боргу за договором кредиту в сумі 2 588 377,73грн, вимагав у тридцятиденний строк сплатити заборгованість. Вказане повідомлення містило застереження, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку Товариство, як новий кредитор має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтями 37 та 38 Закону України «Про іпотеку».
Однак судом установлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14.12.2015, встановлена та підлягала до стягнення сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 640 269,98грн, ані 2 588 377,73грн, з яких документів ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» нарахували зазначену суму заборгованості, судом з наданих представником відповідача документів не вбачається можливості встановити, оскільки належних та допустимих доказів суду не надано.
Також у матеріалах справи відсутні відомості про отримання іпотекодавцем ОСОБА_1 письмових вимог від 19.02.2020 та 24.03.2020 про усунення порушень зобов'язань та виселення від іпотекодержателя, та відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 письмових вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» права власності.
Представником відповідача надано суду копію звіту про експертну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості, дата оцінки 10.06.2020, дата завершення складання звіту 11.06.2020, визначена ринкова вартість об'єкту оцінки квартири АДРЕСА_1 становить 912 078,00грн, що перевищує вартість майна зазначену в Іпотечному договорі, яка становить 444 400,00грн.
Жодного повідомлення ОСОБА_1 про вартість майна, за якою мало відбуватися зарахування вимог, з урахуванням того, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, в матеріалах справи відсутні.
Отже судом установлено, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов'язку, передбаченого як Законом № 898-IV, так і Порядком № 1127 щодо надіслання іпотекодавцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, зокрема вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності із зазначенням інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення тридцятиденного строку, сплив якого пов'язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, а тому державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» проведена всупереч норм чинного законодавства.
Відповідачами порушені вимоги договору та норми чинного законодавства щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття права власності.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19).
Згідно із ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
За приписами статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З огляду на наведене, суд знаходить доведеним факт порушення належного позивача права власності на спірну квартиру та вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про застосування таких способів захисту порушеного права як скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено повністю, судовий збір в розмірі 840,80грн покладається на відповідачів, а саме з кожного по 420,40грн.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку», ст. 204 ЦК України, статтями 7, 10, 76-81, 141, 263-265, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича про визнання протиправним, скасування рішення та запису- задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича щодо проведення 17.06.2020 державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».
Скасувати рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, індексний номер: 52776177 від 22.06.2020, запис № 36993004 згідно з яким 17.06.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80грн, а саме з кожного в розмірі по 420,40грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .
Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватні інвестиції», місцезнаходження: м. Київ, вулиця Жамбила Жабаєва, 7, ЄДРПОУ 37356981.
Відповідач 2: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Бастіонна, 13, офіс 78.
Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2021, у відповіднсті до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя В.В. Бабко